Справа № 214/6676/20
2/214/2308/24
Іменем України
25 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №214/6676/20 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
24.09.2020 року представник АТ «Криворізька теплоцентраль» Нофенко Л.В. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з жовтня 2013 року по вересень 2020 року у розмірі 34 051, 46 грн., інфляційні втрати - 12066, 19 грн. та 3 % річних - 3204, 35 грн., а всього 49 322, 00 грн., та судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню. Відповідачі є споживачами послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з неналежним виконанням споживачами своїх зобов'язань, за період з жовтня 2013 року по вересень 2020 року виникла заборгованість в розмірі 34 051, 46 грн., яку вони добровільно не погашають, у зв'язку з чим за захистом інтересів АТ «Криворізька теплоцентраль» представник вимушена звернутися до суду з даним позовом шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку із застосуванням ст.625 ЦК України.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року, ухваленим при заочному розгляді, позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задоволені.
12 червня 2023 року адвокат Пивовар В.В., діючи від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 24.02.2022 року, в якій зазначив, що 24.02.2021 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного провадження без участі сторін, було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль та стягнення солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2013 року по вересень 2020 року в сумі 34 051 грн. 46 коп., 3 % річних в сумі 3204 грн. 35 коп., інфляційні витрати в сумі 12 066 грн. 19 коп. та судового збору в розмірі 2102, 00 грн. Жодних листів, судових повісток, копій позовної заяви з доданими матеріалами від суду відповідачі не отримували та не знали про сам факт наявності справи, судових засідань та прийняття вказаного рішення, поки представник відповідачів не отримав копію рішення 05.06.2023 року. Оскільки судові повістки на адресу постійного місця проживання відповідачів не надходили, відповідачі не прибули в судове засідання і не повідомили суд про поважність причин неявки. Неповідомлення відповідачів у встановленому порядку про розгляд справи позбавило їх передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими вони заперечують проти позову. У зв'язку з цим, вважає, що відповідачі мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, зазначив, що в позовній заяві позивач вказує на наявність у відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2013 року по вересень 2020 року, що знаходиться за строком позовної давності. Також зазначив, що відносини, що виникли між відповідачами та позивачем мають правовий характер договору поставки, важливим аспектом таких відносин є зафіксований момент отримання відповідачами теплової енергії від позивача, але жодних послуг від позивача отримано не було. Жодних договорів про надання комунальних послуг відповідачі з позивачем не укладали. Вважає, що судом з'ясовані не всі обставини, які мають значення для всебічного, повного і об'єктивного вирішення справи, та просив вказане заочне рішення скасувати, справу призначити до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою суду від 23 червня 2023 року за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пивовара В.В. заочне рішення суду від 24.02.2021 року скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадженняз призначенням підготовчого засідання.
24 жовтня 2023 року від представника позивача - ОСОБА_3 до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вона зазначила, що АТ «Криворізька теплоцентраль» є суб'єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об'єктів всіх форм власності та населення. Послуги з теплопостачання надавались відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 безперервно, зокрема і в період з 01.10.2013 року - 01.09.2020 року, що підтверджується актами про подачу теплоносія та актами про припинення подач теплоносія, відповідно на початку опалювального сезону, та в кінці опалювального сезону. Щодо доводів представника відповідача про застосування строків позовної давності зазначила, що відповідно до норм діючого законодавства, станом на дату подачі позовної заяви (вересень 2020 року) строк позовної давності не сплив та продовжився на строк дії карантину. Щодо доводів про заборону під час воєнного стану стягувати заборгованість за комунальні послуги зазначає, що місто Кривий Ріг Дніпропетровської області не включений до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією.
03 листопада 2023 року ОСОБА_4 , діючи від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила наступне. ОСОБА_2 під час першого розгляду справи не з'являвся до суду, у зв'язку з тим, що не отримував повідомлення про виклик, оскільки не був зареєстрований за адресою, на яку суд направляв повістки ( АДРЕСА_1 , оскільки з 02.08.2019 року був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того зазначила, що в період часу з 24.11.2015 року ОСОБА_2 було призвано до лав збройних сил України та після строкової служби він залишився на контрактній основі у збройних силах України, у зв'язку з чим комунальні послуги не отримував. В період, вказаний в позовній заяві, не охоплений позовною давністю він не проживав фізично у спірному житловому приміщенні, а тому не повинен нести витрати за послуги з централізованого опалення.
07 грудня 2023 року від представника позивача - ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив, в яких вона зазначила, що ОСОБА_2 зареєстрований з 02.08.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 та не спростовує факту реєстрації за адресою виникнення боргу та погоджується, щодо заявленої матеріально-правової вимоги позивача з 2017 - 2019 рік, тобто має нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями за оплату житлово-комунальних послуг. Щодо строків позовної давності зазначає, що станом на дату подачі позовної заяви, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги з квітня 2017 року не сплив та продовжився на строк дії карантину.
Ухвалою суду від 20 грудня 2023 року закрито підготовче провадження по справі з призначенням її до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.
АТ «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке (населення) відповідно до ЖКУ, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови КМУ від 21.07.2005 року №630 зобов'язане здійснювати оплату за отримання послуг з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); 2)управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.ст.4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) житлові послуги з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги уразі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги« передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є споживачами послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_1 з відкриттям особового рахунку за № НОМЕР_1 .
Житлове приміщення не приватизоване, перебуває у комунальній власності територіальної громади Саксаганського району м. Кривого Рогу. Інші споживачі, які зареєстровані за вказаною адресою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітніми, а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 зняті з реєстраційного обліку (а.с.4).
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 16.01.2003 року.
Відповідач ОСОБА_2 з 02.08.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачам надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов'язок відповідачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, право відношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Як визначено ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно,з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Протягом періоду з жовтня 2013 року по вересень 2020 року позивач свої зобов'язання по наданню послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , (з урахуванням опалюваної площі 57,30 кв.м.) виконував належним чином, однак відповідачі своєчасно та в повному обсязі оплату за спожиті послуги не вносили, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 34 051 грн. 46 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5,6-7).
Докази щодо звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг АТ «Криворізька теплоцентраль», зміни їхніх споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим у матеріалах справи відсутні.
У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Щодо посилання відповідача ОСОБА_2 на застосування позовної давності, суд вважає що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Криворізька теплоцентраль» просило стягнути з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, яка виникла за період з 01.10.2013 по 01.09.2020 у сумі 34 051,46 грн.
Слід зауважити, що позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Як вбачається з наданого детального розрахунку заборгованості по особовому рахунку відповідачів, в період з жовтня 2013 року по березень 2020 року відповідачами здійснено оплату в листопада 2013 року у розмірі 225,00 грн., що свідчить про визнання боргу, внаслідок чого позовна давність за період з жовтня 2013 року по жовтень 2016 року перервалась і почала спливати спочатку.
Проте, строк позовної давності для звернення до суду, який сплив в жовтні 2016 року, не припав на час дії карантину, у зв'язку з чим, не можливо застосувати приписи статті 12 Перехідних положень до ЦК України зміни до яких були внесені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого трирічний строк позовної давності, до вимог, строк виконання яких наступив на момент набрання чинності законом продовжився на весь період дії карантину.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 24 вересня 2020 року, тому на заборгованість, що виникла за період з жовтня 2013 року по лютий 2020 року не поширюються приписи статті 12 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Таким чином, строк позовної давності продовжується на строк дії такого карантину, однак позивач звернувшись до суду з вказаним позовом 24 вересня 2020 року з вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.10.2013 року по 01.09.2020 року до вказаного періоду не можливо застосувати приписи п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 01 грудня 2021 року у справі №373/651/20.
Суд зазначає, що з урахуванням того, що по справі судом було ухвалено заочне рішення у відсутність відповідачів, які не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому був позбавлені можливості подати заяву про застосування строку позовної давності до суду при первісному розгляді справи, то розглядаючи справу після скасування заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути заяву відповідачів, викладену в заяві про перегляд заочного рішення, щодо застосування строку позовної давності. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14ц.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93 та №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки характер правовідносин, що склалися між сторонами. передбачає внесення оплати за фактичного надані послуги з теплопостачання шляхом здійснення періодичних щомісячних платежів, то строк позовної давності повинен обраховуватися щодо кожного платежу окремо.
Таким чином, стягненню на користь позивача підлягають суми, що були нараховані у межах трирічного строку позовної давності, з урахуванням того, що позов був поданий 24.09.2020 року, тобто період з 24.09.2017 року по 01.09.2020 року, що відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості за період з 01.10.2013 року по 01.09.2020 року складає - 18576,86 грн.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), №66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість може бути стягнута в межах трьохрічного строку, що передував зверненню до суду із позовною заявою, тобто з 24.09.2017 року по 01.09.2020 року, що становить 18576,86 грн.
Крім того, відповідач ОСОБА_2 з 02.08.2019 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , тому з нього підлягає стягненню заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 за період з 24.09.2017 року по 02.08.2019 року.
Жодних доказів в спростування вказаних позивачем обставин судом не встановлено, а наданий розрахунок суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки здійснений з урахуванням тарифів на теплову енергію, затверджених Постановами НКРЕ, діючих в окремі періоди нарахування вартості спожитих послуг, пільга відсутня.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї матеріальної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, слід зазначити, що ст.625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями. Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Перевіряючи заявлений позивачем розмір інфляційних втрат та 3% річних, суд приймає в розрахунок розмір заборгованості за період з 24.09.2017 року по 01.09.2020 року, що становить 18576,86 грн., виходячи із боргу за кожним окремим місяцем, а також заявлений період з жовтня 2017 року по вересень 2020 року. Таким чином, розмір 3% річних становитиме 514 грн. 83 коп., а інфляційних втрат - 230 грн. 42 коп.
Враховуючи те, що відповідно до ст.162 ЖК УРСР тягар утримання майна, у тому числі обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на основного наймача (власника) приміщення та членів його сім'ї, а також з огляду на доведеність заявленого позивачем розміру заборгованості, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, кожного окремо в рівних частках, на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» по 1051 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 287, 354, 355, п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 27 вересня 2017 року по 02 серпня 2019 року в розмірі 9710 (дев'ять тисяч сімсот десять) грн. 45 коп., інфляційні втрати - 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 15 коп., 3% річних - 411 (чотириста одинадцять) грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 03 серпня 2019 року по вересень 2020 року в розмірі 8866 (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 41 коп., інфляційні втрати - 46 (сорок шість) грн. 27 коп., 3% річних - 102 (сто дві) грн. 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , кожного окремо в рівних частках, на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» по 1051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», адреса: вул. Електрична, буд.1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 00130850.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Рішення суду складено та підписано 25 жовтня 2024 року
Суддя Н.В. Чернова