28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 552/6211/22
провадження № 51-860ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у кримінальному провадженні
№ 12022221220000970 щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки
АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2024 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року,
ОСОБА_4 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та з надання публічних послуг на строк 15 років.
Вирішено питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватою у тому, що вона приблизно
у середині липня 2022 року, точного часу досудовим розслідування не встановлено,
під час дії воєнного стану, перебуваючи у приміщенні торгівельного залу магазину « Чудо-Маркет » на пр-ті Слави, 3 у м. Харкові, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи
їх настання, в порушення вимог статей 1, 2, 65, 68 Конституції України з метою ослаблення національних інтересів України, сприяння російській федерації та
її представникам у порушенні суверенітету України та тимчасовій окупації України, створення в суспільстві думки про виправданість та легітимність дій представників влади і службових осіб збройних сил російської федерації щодо вторгнення та окупації території суверенної держави України у присутності інших осіб, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інших невстановлених досудових розслідуванням осіб, які в той час перебували у приміщенні вказаного магазину, керуючись злочинним умислом, направленим на здійснення публічних закликів до підтримки рішень та дій держави агресора російської федерації, умисно здійснювала публічні заклики до підтримки рішень та дій держави агресора шляхом відкритого висловлювання в публічному місці в підтримку «руського миру» та політики президента російської федерації, а саме такими фразами: « Харьков не будет Украиной», «вы тоже дождетесь, они придут и захватят нас», «Украина это вообще не государство, ни страна», «прийдет русский мир и здесь будет россия», «язык только русский, так как Украины никогда не было и
не существовало», чим публічно заперечувала здійснення збройної агресії проти України, висловивши повну підтримку дій агресора та публічно закликавши
до підтримки рішень дій держави-агресора.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 , надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування зазначених вимог вказує на те, що свідок ОСОБА_6 не змогла вказати, в якому контексті звучали слова про «руський мир», та передати зміст розмови, чому суди оцінки не дали, як і тим обставинам, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували свідчення цього свідка, - працівники магазину конфлікту не чули, записи на камерах відеоспостереження відсутні. Також вказує на те, що рапорт ДОП СП ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП у Харківській області взагалі не є доказом, оскільки він лише констатує певні відомості, які можуть стати приводом для подальшої перевірки або внесення відомостей до ЄРДР. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні дані
про її колабораційну діяльність, відсутні факти здійснення такої діяльності і за місцем роботи, і за місцем проживання. Вважає, що навіть, якщо допустити, що подібні фрази і були в розмові, потрібно чітко розуміти контекст їх вживання, тобто зміст розмови,
в зв'язку з чим вони були сказані. Посилається на порушення судами положень
статей 94, 370 КПК. Також стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам процесуального закону та є невмотивованою.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту,
а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначені обставини були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і
не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог зазначених статей, а отже під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається із копії вироку, суд першої інстанції, мотивуючи висновок
про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК, послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно
до приписів ст. 94 КПК.
Засуджена ОСОБА_4 , як видно з копій оскаржених судових рішень, свою вину
у пред'явленому обвинуваченні не визнала та повідомила, що жодних дій, спрямованих на здійснення публічних закликів до підтримки рішень та дій держави агресора російської федерації не вчиняла; дійсно здійснює покупки в магазині «Чудо-Маркет», але ані в липні 2022, ані в інший період підтримку «руського миру» не висловлювала та не заперечувала існування Української держави; вважає, що її обмовили, оскільки
зі свідком ОСОБА_6 у неї відбувся конфлікт у громадському транспорті і остання їй хоче помститися.
Незважаючи на таку позицію засудженої, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання:
- свідка ОСОБА_6 , яка повідомила, що працює продавцем на випічці в магазині « Чудо-Маркет » та знає ОСОБА_4 як покупця; між ними відбулася розмова,
під час якої остання висловила свою позицію, яка полягає у тому, що: «Україна -
нє государство», «прійдьот русський мір і здесь будєт россія», «Харков - русській город», «язик только русській» і таке інше; свідка це обурило і вона повідомила обвинуваченій про обстріли м. Харкова, на що обвинувачена вказала, що ці обстріли здійснюють самі українці; про вказані події свідок повідомила ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; наявність конфліктів з обвинуваченою заперечила;
- свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які також є працівниками магазину «Чудо-Маркет» та які повідомили, що свідок ОСОБА_6 їм розповіла про обставини розмови між нею та обвинуваченою, а також зазначила, що обвинувачена висловлювала всіляко підтримку російській агресії щодо України; вказані дії свідків обурили.
Також суд послався на дані, що містяться у рапорті старшого ДОП СП ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області, згідно якого останній повідомляє, що від свідка
ОСОБА_6 йому стало відомо, що ОСОБА_4 в приміщенні магазину «Чудо-Маркет» висловлювала проросійську пропаганду.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК.
При цьому, як убачається з вироку, суд виходив з того, що показання свідків
ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 об'єктивно узгоджуються між собою; жодних даних про те, що фактично незнайомі з обвинуваченою свідки обмовляли останню в судовому засіданні та під час досудового розслідування судом не здобуто; в судовому засіданні свідки впевнено та послідовно розповідали
про обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-1 КК; саме від свідка ОСОБА_6 , безпосереднього учасника розмови з обвинуваченою, працівникам поліції стало відомо про кримінальне правопорушення.
Також суд вказав на те, що з урахуванням вищенаведеного показання обвинуваченої ОСОБА_4 не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать встановленим під час судового засідання обставинам вчинення кримінального правопорушення та розцінюються як намір уникнути кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4
за апеляційною скаргою її захисника, доводи якої є аналогічними доводам у касаційній скарзі засудженої, ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
Так, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Як убачається з ухвали, колегія суддів апеляційного суду вказала на те, що доводи сторони захисту про недоведеність винуватості обвинуваченої спростовані дослідженими в суді доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які підтвердили те, що ОСОБА_4 в приміщенні магазину «Чудо-Маркет» в м. Харків в середині липня 2022 року висловлювалася за підтримку «руського мира»; відповідно до технічного запису судового засідання свідок
ОСОБА_6 детально описала вислови обвинуваченої, які відповідають наведеним у вироку суду та свідчать про виправдання ОСОБА_9 . російської агресії проти України; свідок наполягла, що вислови були саме на виправдання агресії,
а не трактування висловів. Крім того, як зазначила колегія суддів, свідки
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повідомили, що в приміщенні магазину були інші відвідувачі, які обурювалися висловам ОСОБА_4 , яка висловлювалася
за «руський мир»; їхні показання є послідовними, стабільними, узгодженими між собою та в деталях доповнюють одне одного; у суду відсутні підстави для недовіри вказаним свідкам.
Крім цього, як видно з ухвали, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4
не підтвердила факту перебування її у конфліктних стосунках із свідками сторони обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; натомість повідомила, що у неї був конфлікт з іншим працівником вказаного магазину, який
не був визнаний свідком у цьому провадженні.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду ствердила про те, що судом правильно встановлені обставини та кваліфіковано дії обвинуваченої за ч. 1
ст. 111-1 КК.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
З наведеними в оскаржених вироку та ухвалі висновках погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Отже, підстави для скасування оскаржених вироку та ухвали внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі засудженої також не наведено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити засудженій ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Київського районного суду м. Полтави від 14 лютого 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 серпня
2024 рок щодо неї.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3