Окрема думка
судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Крата В. І.
04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 557/1226/23
провадження № 61-2354сво24
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., повернув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 січня 2024 року про зупинення провадження у справі, на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Об'єднана палата зазначила:
«ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована наявністю протилежної судової практики щодо застосування зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справах про зміну розміру та способу стягнення аліментів.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цій справі відсутній предмет (об'єкт) для розгляду справи об'єднаною палатою, оскільки Верховний Суд в іншій аналогічній (тотожній) справі не викладав висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з відсутністю предмета (об'єкта) для перегляду».
Не можу погодитися із висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду з таких мотивів.
1. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року справу № 557/1226/23 справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
1.1. Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
«передання справи на об'єднану палату на підставі зазначеного припису ЦПК України необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у палатах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які у справах, в яких пріоритетом є якнайкраще забезпечення інтересів дитини, неоднаково тлумачать і застосовують положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Неоднаковий підхід до тлумачення та застосування зазначеного припису не сприяє передбачуваності у вирішенні судами першої й апеляційної інстанцій за подібних спірних правовідносин питання про зупинення провадження у відповідних справах. […]
Для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідним є переведення військової частини на воєнний стан та участь військовослужбовця цієї частини у виконанні бойових завдань. Зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом, який дозволяє лише на час існування вказаних обставин правомірно припинити з тієї підстави розгляд справи та вчинення інших процесуальних дій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 звернув увагу на те, що для застосування припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України слід врахувати, чи представляє військовослужбовець свої інтереси у судах першої й апеляційної інстанцій особисто (пункт 54 постанови), а також, чи не порушуватиме зупинення провадження у справі найкращі інтереси дитини (пункти 57-61 постанови).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд підтримує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульовану у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 317/3364/21. Вважає, що передбачений у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі, яка стосується стягнення аліментів на утримання дитини, повинен корелювати із якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.
Натомість іншого підходу дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 466/5393/22, на яку звернув увагу позивач у касаційній скарзі.
За обставинами тієї справи мати неповнолітніх дітей звернулася із позовом до їхнього батька про зміну розміру та способу стягнення аліментів. Обґрунтувала так:
- під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє синів, які після його розірвання проживають із нею;
- розмір отриманих аліментів, встановлений судом у 2018 році, не покриває всіх витрат, пов'язаних із утриманням дітей;
- оскільки відповідач приєднався до лав Збройних Сил України, є військовослужбовцем, отримує систематичний високий дохід, то має можливість допомагати матеріально синам у більшому розмірі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 466/5393/22 залишив без змін ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі. Мотивував так: суд зобов'язаний зупинити провадження у справі згідно з підставами, передбаченими у частині першій статті 251 ЦПК України; предметом спору є вимога про зміну розміру та способу стягнення аліментів, тобто суд не вирішує питання про стягнення аліментів вперше, а тому відповідне утримання, яке визначив суд, і на яке мають право діти та той із подружжя, з ким вони проживають, відповідач надає.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що буквальне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може не відповідати якнайкращим інтересам дитини на гідне утримання, зокрема й тоді, коли позивач ставить питання не про стягнення аліментів, а про зміну їхнього розміру та способу стягнення у зв'язку з покращенням майнового стану відповідача. […]
Передання справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду необхідне для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 466/5393/22, за змістом якого імперативність припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та предмет спору, який не стосується стягнення аліментів вперше, переважають над принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, те, чи мав відповідач можливість висловитися щодо позовних вимог, чи користується правовою допомогою під час судового провадження, чи є належні докази того, що його військова частина переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину хоч і відповідатиме певним інтересам відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
2. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
3.1. Тлумачення частини другої статті 403 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що єдиною передбаченою законом умовою реалізації права колегії суддів є доходження судом висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
4. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
4.1. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
5. Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (див. пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24)).
5.1. Правовідносини у справі № 557/1226/23 та у справі № 466/5393/22 (від висновків, у якій Друга судова палата Касаційного цивільного суду вважала необхідним відступити), є подібними.
6. Тому в Об'єднаної палати були відсутні підстави для повернення справи № 557/1226/23.
Суддя В. І. Крат