ф
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа №480/9739/21
адміністративне провадження №К/990/29584/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
у справі №480/9739/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Сумської області, а з 11 вересня 2020 року Сумської обласної прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі №480/9739/21 на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
29 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №480/9739/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи указане клопотання зазначає, що виключна правова проблема, на його думку, полягає у з'ясуванні питання про те, чи повинні суди при вирішенні спорів щодо оплати праці прокурора, до правовідносин, що склалися після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020 застосовувати норми Постанови №505, яка не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, чи у такому разі слід застосовувати статтю 81 Закону України «Про прокуратуру» та статтю 131-1 Конституції України.
Вважає, що з огляду на статтю 7 КАС України, з урахуванням того, що рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 фактично констатовано неконституційність наділення Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо питання оплати праці працівникам органів прокуратури, а отже невідповідність Постанови №505 акту вищої юридичної сили, а саме статті 131-1 Конституції України та статті 81 Закону України «Про прокуратуру», суди у період чинності цих норм, а саме з 01 квітня 2020 року по 14 березня 2021 року мають застосовувати Закон України «Про прокуратуру».
Як на підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позивач посилається на положення частини п'ятої статті 346 КАС України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд, перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №480/9739/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Згідно з частиною четвертою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Частиною п'ятою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Ураховуючи наведені норми, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що зазначені у клопотанні мотиви, не є такими, що в розумінні наведених законодавчих приписів можуть слугувати підставою для передачі справи №480/9739/21 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 344, 346, 347, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №480/9739/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду