Провадження № 22-ц/803/9708/24 Справа № 179/685/24 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
28 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого Городничої В.С.,
суддів Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Муравської Ольги Миколаївни на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2024 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 768,98 грн та судові витрати.
Позов мотивувався тим, що 27.11.2015 року між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 75 000 грн. Процентна ставка - 26 % річних. Обов'язковий мінімальний платіж - 7 % від загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 20.12.2021 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 51 768,98 грн.
20.12.2021 року між AT «Альфа-Банк» та TOB «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 27.11.2015 року, укладеним між AT «Альфа-Банк» та відповідачем.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«Фінансова компанія «Еліт Фінанс»:
-заборгованість за кредитним договором від 27.11.2015 року в розмірі 51 768,98 грн; -витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 100 грн;
-судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Муравська О.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов TOB «ФК «Еліт Фінанс» суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості та доведеності.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Судом встановлено, що 27.11.2015 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75 000 грн. Процентна ставка - 26 % річних (а. с. 6-8). Факт укладання вказаного кредитного договору з АТ «Альфа-Банк» відповідачем не заперечується.
20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу №4, у відповідності до умов якого АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) відступає ТОВ«ФК «Еліт Фінанс» (Фактор) за плату належні йому Права Вимоги до Боржників, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» приймає належні АТ «Альфа-Банк» Права Вимоги до Боржників за кредитними договорами (а. с. 12-14).
Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви Договір факторингу №4 від 20.12.2021 року, додаток 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, відповідно до якого TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за договором CCNG-630335677 від 27 листопада 2015 року, боржник ОСОБА_1 (а. с. 15-17).
Відповідач ОСОБА_1 порушував умови укладеного Договору, зокрема, не надавав своєчасно та в повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов укладених договорів та графіку повернення платежів, погодженому в паспорті кредиту.
В зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором від 27.11.2015 року в розмірі 51 768,98 грн.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, щодо підтвердження факту набуття права вимоги за Договором факторингу №4 від 20.12.2021 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження факту набуття права вимоги відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, відповідно до якого TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за договором CCNG-630335677 від 27 листопада 2015 року, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що відповідно до договору факторингу №4 від 20.12.2021 року, укладеного між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором CCNG-630335677 від 27 листопада 2015 року у сумі 51 768,98 грн. На підтвердження своїх вимог позивач надає копію оферти від 27.11.2015 року та додаток 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, відповідно до якого TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги за договором CCNG-630335677 від 27 листопада 2015 року.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Разом з цим, згідно п.п.2.3.1 Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни права вимоги відповідно до п.4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання - передачі реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору. Клієнт забов'язаний в день здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору додатково підготувати і передати Фактору в електронній формі, електронною поштою або кур'єрською доставкою на електронному носієві Реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку №1-2.
Проте, в матеріалах справи відсутні документи передбачені п.п.2.3.1 Договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт набуття права вимоги за офертою від 27.11.2015 року, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимоги за вказаним правочином.
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги також прохала стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 8000, 00 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що витрати на правничу допомогу відповідачу є значно завищеним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши подану заяву та матеріали справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції поніс судові витрати у розмірі 8000,00 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн, надавши акт виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору про надання професійної правничої допомоги від №26/04/24 від 26.04.2024 р., та додатку2 до договору від 09.09.2024 року за ознайомлення з матеріалами справи, проведення аналізу документів та складання та подачі відзиву на позовну заяву, а також, складання та подачі апеляційної скарги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 8000, 00 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн є співмірними із складністю даної справи та виконаними адвокатом об'ємом роботи, розмір таких витрат відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру, а відтак колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та вважає за необхідне стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, які будуть відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості.
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом з поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу у їх відсутність.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Муравської Ольги Миколаївни - задовольнити.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2024 року - скасувати з ухваленням нового рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 13000, 00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 4026,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна