Провадження № 11-кп/803/3641/24 Справа № 180/1248/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12024041330000146 від 22 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Марганець Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 січня 2025 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років та визначенні ст. 177 Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) ризики - незаконно впливати на свідків на час розгляду кримінального провадження, оскільки справа по суті не розглянута, переховуватись від органів слідства та суду, скоєння інших правопорушень, беручи до уваги позицію ЄСПЛ, відображену у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року, де суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд вважав доведеним прокурором, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є не достатнім для запобігання наведеним у клопотанні ризикам для гарантування належної поведінки обвинуваченого. Тому з метою уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК, суд дійшов висновку, що останньому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно обвинуваченого менш суворий запобіжний захід, а саме домашній арешт у нічний час.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на недоведеність встановлених судом ризиків. Зазначає, що клопотання прокурора не містить посилання на обставини, які свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК та до нього не долучено доказів на їх підтвердження. Наведені обставини залишились поза увагою суду та він помилково визнав вказані ризики доведеними. Разом із цим, суд не врахував, що обвинувачений не переховувався від органу досудового розслідування та суду, стороні обвинувачення відоме його місце проживання, а ризики втратили актуальність, оскільки досудове розслідування завершене, а справа знаходиться в на стадії судового розгляду.
Позиції учасників судового провадження.
Сторони провадження про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду не з'явились, обвинувачений до суду не доставлявся та не брав участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки особисто не ставив таке питання перед апеляційним судом, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
За вимогами ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, з 17 червня 2024 року у суді першої інстанції перебуває на розгляді кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та 11 листопада 2024 року в порядку ст. 331 КПК було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою, та дійшов обґрунтованого висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК врахував тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , який відноситься до категорії особливо тяжких, покарання яке йому загрожує у разі визнання винуватим та, відповідно, наявність передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до переконливого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньої та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується в умисному вбивстві, що передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, що значно підвищує суспільну небезпечність обвинуваченого та, крім іншого, свідчить про обґрунтованість її тримання під вартою.
Крім того, обвинувачений є військовослужбовцем, тому має доступ до зброї, що підвищує ризик летальності, який враховується судом при обранні виду запобіжного заходу (п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК).
Твердження захисника про недоведеність встановлених судом ризиків є необґрунтованими, оскільки сукупність даних про тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим, з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану, беззаперечно вказує на їх існування. За вказаних обставин наявність зареєстрованого місця проживання обвинуваченого, не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки останнього.
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, оскільки інкриміновані ОСОБА_7 події мали місце 22 березня 2024 року, а 17 червня 2024 року досудове розслідування уже було закінчено та обвинувальний акт скерований до суду і триває судовий розгляд подіз огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великою кількістю доказів кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленому вище ризику, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення проведення судового розгляду у розумні строки, суд апеляційний інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційної скарги захисника та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а відтак ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4