27.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1116/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Коновал Д.О.
представники сторін:
від позивача: Чередниченко О.С. - адвокат, посвідчення адвоката № 1046 від 17.05.2005 р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного міжрайонного підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 р.
( суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 08.07.2024 р.)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги",
м. Дніпро
до
Державного міжрайонного підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас",
с. Воронове, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості, у сумі 2 602 305 грн 32 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", про стягнення заборгованості, у сумі 2 602 305 грн. 32 коп., з яких: 1 822 395 грн. 30 коп. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 728 958 грн. 07 коп. - суму дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, 24 107 грн. 71 коп. - 3% річних, 26 844 грн. 24 коп. - інфляційні втрати.
Позов мотивовано неналежним виконанням Відповідачем зобов'язання за договором № 00001-00 від 10.01.2019 р. про постачання електричної енергії споживачу, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 р. позов задоволено повністю - стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" 1 822 395 грн. 30 коп. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 728 958 грн. 07 коп. - суму дострокової оплати залишку заборгованості по договору про реструктуризацію, 26 844 грн. 24 коп. - інфляційних збитків, 24 107 грн. 71 коп. - 3% річних, 31 227 грн. 66 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення та ухвалити нове рішення, яким розстрочити виконання рішення суду по справі № 904/1116/24 строком на 8 ( вісім ) календарних місяців, шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 р..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні заяви ДМП ВКГ «ДЗД» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню в цій частині.
При цьому Скаржник зазначає, що Господарським судом Дніпропетровської області, при розгляді справи, не прийняті до уваги доводи та аргументи Відповідача, які не дозволяють підприємству виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників. Відстрочення та розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1116/24 жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції позивачу права на суд.
Скаржник наголошує на тому, що ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань, які знаходяться на цій території. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ «ДЗД», як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Під час воєнного стану та ведення бойових дій ДМП ВКГ «ДЗД» продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства, для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області. ДМП ВКГ «ДЗД» не має наміру ухилятися від виконання судового рішення, а бажає виконати його з відтермінуванням.
Відтак, на думку Скаржника, суд першої інстанції не прийняв до уваги фінансовий стан скаржника, ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення боржника від виконання рішення суду, а також, що вищевикладене є винятковим випадком в розумінні ст. 331 ГПК України, що свідчить про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та прийняв невірне рішення в частині відмови ДМП ВКГ «ДЗД» у задоволенні заяви про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство вказує на те, що посилання Відповідача на скрутне фінансове становище та форс-мажорні обставини не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням Російської Федерації в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Оскільки пункт 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати ( рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви» ).
Товариство також вказує на те, що Відповідач, як на підставу необхідності у відстроченні та розстроченні виконання рішення посилається на відсутність коштів. Однак, така підстава не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.
Крім того, Товариство зазначає про те, що Відповідачем враховані наслідки, спричинені військової агресію Російської Федерації проти України, тільки по відношенню до ведення своєї господарської діяльності без урахування інтересів Позивача, як постачальника електричної енергії. При цьому, Позивач, як і раніше, має фінансові зобов'язання учасника ринку, в тому числі по оплаті за електроенергію, яку купує на різних сегментах ринку з метою забезпечення потреб кінцевих споживачів. Позивач не звільнений від цих зобов'язань навіть у умовах воєнного стану та має виконувати їх у повному обсязі. Крім того, через різке зниження оплати споживачами за поставлену електричну енергію, у Позивача також виникла заборгованість перед іншими учасниками ринку, що призвело до ініціювання останніми звернення до суду із позовами про стягнення заборгованості.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1116/24.
Матеріали справи № 904/1116/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024 р. апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 р. у справі № 904/1116/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 27.11.2024 р..
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 27.11.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (позивач, постачальник) у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - Правила) постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
У червні 2018 року Позивачу видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №429).
Відповідно до п. 1.2.7. Правил постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Пунктом 2 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (в редакції, чинній станом на 01.01.2019) встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Пунктом 8 Постанови НКРЕКП встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальних послуг, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії постачальником універсальних послуг, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно з положеннями п. 13 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Пунктом 1.2.15 Правил передбачено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Отже, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не потребує підпису сторін, а укладається у порядку, визначеному вище.
01.01.2019 Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - споживач) приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу №00001-00 шляхом підписання заяви-приєднання (24).
Таким чином між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - постачальник) та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 00001-00 від 10.01.2019.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору.
Згідно з умовами пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору у кількості: електрична енергія 1 класу - 25890,0 тис. кВт*год; електрична енергія 2 класу - 8942,0 тис. кВт *год.
Відповідно до пункту 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2019 року.
Відповідно до пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Ціни (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Загальна сума цього договору складає 79 591 120 грн. з урахуванням ПДВ за результати електронного аукціону (пункт 5.2 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5 договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (пункт 5.7 договору).
Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору) - початок постачання з 01.01.2019.
Відповідно до пункту 4.1 Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» «Індивідуальна» (додаток 2 до договору) оплата за електричну енергію здійснюється у формі 100% попередньої оплати. Перший платіж здійснюється споживачем за 5 днів до початку першого розрахункового періоду у розмірі 100% попередньої оплати заявлених обсягів споживання електричної енергії за перші 3 (три) розрахункові періоди 2019 року з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
В подальшому оплата за електроенергію здійснюється у формі 100% попередньої оплати заявлених обсягів споживання електричної енергії не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється за фактичним обсягом споживання електричної енергії (пункт 4.3 комерційної пропозиції).
Цей договір укладається на строк 1 (один) рік та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору, та оплати рахунку визначеного в п. 5.1 комерційної пропозиції (пункт 10.1 комерційної пропозиції).
Відповідно до даних, отриманих від оператора системи розподілу АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі», відповідачем за період липень-серпень 2019 року були спожиті наступні обсяги: у липні 2019 року - 2 220 553 кВт*г; у серпні 2019 року - 1 372 338 кВт*г. (а.с. 11).
Позивач зазначає, що з урахуванням спожитих обсягів електричної енергії постачальником були сформовані та направлені на адресу споживача відповідні рахунки, проте заборгованість за спожиту електричну енергію відповідачем за період липень-серпень 2019 року сплачена не була.
З метою врегулювання питання щодо оплати заборгованості, яка виникла за період липень-серпень 2019 року, 15.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" укладено договір № 89-Ц-3 про реструктуризацію заборгованості (а.с. 16), відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає боржнику часткову розстрочку у погашенні заборгованості за активну електроенергію, за договором про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2019 № 00001-00, у розмірі 6 560 623,03 грн., за період липень 2019 на с уму 3 009 180,35 грн. та серпень 2019 на суму 3 551 442,68 грн., що існує на момент укладання даного договору, яку останній зобов'язується сплатити відповідно до узгодженого сторонами графіку.
При цьому сторони підтверджують, що станом на момент укладання даного договору, загальна заборгованість за договором про постачання електроенергії споживачу від 10.01.2019 № 00001-00 становить 18 401 264 ,42 грн.
Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 договору боржник зобов'язується з 15 червня 2021 р. щомісячно, протягом 36 (тридцяти шести) місяців перераховувати на рахунок кредитора, зазначений у додатку №1 до цього договору, платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати.
Сторони домовились, що погашення заборгованості, розмір якої визначено в п. 1.1 цього договору, буде здійснюватися відповідно до графіка погашення боргу (заборгованості), який є додатком №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (пп. 2.1.2 п. 2.1 договору).
У випадку прострочення оплати боржником на строк понад десять днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж, кредитор має право вимагати від боржника дострокової оплати всієї суми заборгованості за цим договором, яка залишилася несплаченою, а боржник зобов'язаний здійснити таку оплату в 15-денний строк з моменту отримання вимоги. У випадку несплати боржником залишку заборгованості за цим договором, спір передається на розгляд до господарського суду (п. 3.4 договору).
За приписами п. 3.5 договору кредитор має право нарахувати 3% річних та втрати від інфляції за весь період розстрочення, а боржник повинен сплатити таке нарахування.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін скріплення його печатками та діє до 31.05.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 4.1 договору).
Як вбачається з долученого до матеріалів справи позивачем розрахунку заборгованості по активній електроенергії за період липень-серпень 2019 року станом на 29.02.2024 (а.с. 15), відповідачем було здійснено оплати на загальну суму 4 009 269 грн 66 коп., останній платіж було здійснено 25.08.2023, таким чином, виходячи з того, що загальний розмір заборгованості за спірний період липень-серпень 2019 року складав 6 560 623 грн 03 коп., несплаченою залишилася заборгованість у загальній сумі 2 551 353 грн 37 коп.
На виконання умов п. 3.4 договору позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 8618/DNEP від 14.02.2024 про сплату заборгованості, строк оплати якої настав у розмірі 1 822 395 грн 30 коп. та дострокової оплати залишку заборгованості по договору у розмірі 728 958 грн 07 коп. (а.с. 9, 12).
Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору.
Відповідач позов у частині основного боргу визнав, однак просив господарський суд: зменшити загальний розмір відсотків річних та інфляційних втрат на 50%; відстрочити виконання рішення суду по справі № 904/1116/24 строком до 30.06.2024 р.; розстрочити виконання рішення суду по справі № 904/1116/24 строком на 8 календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 р..
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким позов задоволено повністю.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у розстроченні виконання рішення суду на 8 календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 р..
Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається Відповідач, не є виключними, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, у тому числі Позивача, який не позбавлений обов'язку надавати послуги навіть в умовах воєнного стану, що потребує надходження оплати.
Ст. 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Оцінюючи надані Відповідачем докази в обґрунтування заявленого ним клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 8 календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами зі сплатою першого платежу з 01.07.2024 р., судом першої інстанції було враховане наступне.
Складне фінансове становище ДПП "Кривбаспромводопостачання", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони у справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах. Станом на сьогоднішній день енергетична галузь в Україні знаходиться у вкрай важкому стані, внаслідок агресії Російської Федерації, що має загальновідомий характер. І саме ця галузь є пріоритетною ціллю для ворога. Від сталої роботи Позивача у цей час залежить ефективна та оперативна діяльність військових частин та осередків територіальної оборони, здатність лікарень надавати медичну допомогу пораненим та хворим, робота виробництв безперервного циклу, зокрема, шахт, заводів, продукція яких має велике значення для оборонної промисловості, можливість постачання у домівки громадян тепла та води, робота громадського електротранспорту та інш.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що Відповідач просив розстрочення виконання рішення суду на 8 календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами з 01.07.2024 р.. Разом з тим, на час проведення судового засідання в апеляційному суді 27.11.2024 р., минуло більше ніж чотири місяці, але Відповідачем не надано доказів часткового виконання рішення суду шляхом сплати щомісячних платежів з 01.07.2024 р. по 27.11.2024 р.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 р. у справі № 904/1116/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.11.2024 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін