28 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2565/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Котовської Т.О. (вх. №2466Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі № 922/2565/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якого складено 30.09.2024 року
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабія», м. Харків
про стягнення 5200,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/2565/24 в задоволенні позову відмовлено.
Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвокат Котовська Т.О. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Виявивши сколи робочих поверхонь електрощіток у тягових електродвигунах електровозу ВЛ80с№1619 у кількості 144 шт., 26.02.2024 року позивачем було направлено виклик №НХ08/1776 представника Постачальника на 01.03.2024 року на 10.00 до виробничого підрозділу "Локомотивне депо Подільськ", що підтверджується матеріалами справи, згідно ст. 74 ГПК України, який було проігноровано.
01.03.2024 року, позивачем було направлено Постачальникові повідомлення про заміну товару з посиланням п. 2.9 договору разом із актом про фактичну якість і комплектність продукції, про що також надані підтвердження у додатках до позовної заяви; 06.03.2024 року на електронну адресу відповідача направлялась претензія за вих. №НХ-08/2067, завірена належним чином копія якої з доказами направлення також наявна в матеріалах справи.
Покупець діяв добросовісно та у відповідності до умов п. 2.12 укладеного договору, виявивши факт пошкодження товару, після встановлення виробів на тягові електродвигуни електровозу, що неможливо було передбачити під час первісної поставки електрощіток, 08.05.2023 року, на склад у м. Одеса, згідно п. 4.1 договору.
Господарський суд першої інстанції не досліджував обставину щодо порушення позивачем правил експлуатації та зберігання товару - ч. 6 ст. 269 ГК України, ч. 5 ст. 236, п. 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, що виключає вину Покупця; умовами п. 2.6, п. 2.12, п. 8.3.4 договору сторони передбачили, що саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини, у разі виявлення дефектів товару під час його використання.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 “Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Котовської Т.О. на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/2565/24; призначено розгляд справи №922/2565/24 за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Котовської Т.О. на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2565/24.
23.10.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2565/24 (вх. № 13578).
05.11.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14168), який долучено до матеріалів справи, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що з умов пункту 2.3 договору слідує, що сторони не встановлювали гарантійного строку експлуатації на Товар; при укладанні договору, сторони визначили, що гарантійні строки визначаються виключно відповідно до ТУ У 31.6-14111810-001-2004, за яким відсутні будь-які відмінні від зберігання гарантійні терміни на електрощітки; жодних додаткових вказівок про закріплення гарантійного терміну експлуатації Товару сторони не проводили; згідно умов договору та ТУ У 31.6-14111810-001-2004, Постачальником надається гарантійний строк зберігання на товар, який припиняється з моменту постановлення Товару в експлуатацію; враховуючи дані обставини, обов'язок доведення невідповідної якості Товару покладається на Покупця; суд першої інстанції дійшов вірного висновку з приводу того, що у спірних правовідносинах не встановлено гарантійного строку експлуатації на поставлений товар; з огляду на те, що електрощітки у кількості 144 шт. за свідченням самого ж апелянта перебували в експлуатації, обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару покладається саме на позивача, а не на відповідача.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
20.03.2023 року за результатами процедури закупівлі, оголошеної на сайті Уповноваженого органу, №UA-2023-02-02-008697-a, між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір закупівлі № ОД/НХ-2.3-92НЮ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 1.1).
Згідно з п. п. 2.1-2.2 договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та/або характеристикам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток № 1) до договору.
Підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є такі документи: декларація постачальника про відповідність, паспорт (сертифікат якості), які надаються покупцю разом з товаром.
Згідно з п. 2.3 договору, постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом: гарантійного строку експлуатації згідно ТУ 31.6-14111810-001-2004; гарантійного строку зберігання - 36 місяців з дня отримання товару кінцевим споживачем до моменту його введення в експлуатацію; гарантійні строки експлуатації та зберігання на товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником.
Відповідно до п. 2.5 договору при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим.
Товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами.
На підставі п. 2.6 договору при виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки експлуатації та зберігання, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковий.
Повідомлення про виклик представника постачальника направляється електронним листом із накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника сканованої копії відповідного повідомлення у форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу, або у інший спосіб, передбачений п. 4.5 (п. 2.7 договору).
За змістом п. п. 2.8-2.10 договору постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар.
Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта.
Після усунення недоліків товару гарантійний строк продовжується на період, протягом якого товар не використовувався. Зазначений період обчислюється з дня звернення покупця з вимогою про усунення недоліків товару до дня усунення недоліків або заміни товару постачальником.
На підставі п. 2.12 договору приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії у зв'язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання.
Згідно з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на склад покупця (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP відповідно до “Інкотермс» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами “Інкотермс» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
На підставі п. 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Строк поставки товару протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.6 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому інструкцією “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 та відповідно до вимог стандартів АТ “Укрзалізниця» СТП-10-001:2016 “Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Основні положення», СТП-10-002:2016 “Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю» (дані стандарти є загальнодоступними та розміщені на офіційному сайті АТ “Укрзалізниця»).
Пунктом 5.5 договору визначено, що товаросупровідні документи повинні надаватися покупцю в оригіналі одночасно з прийманням-передачею товару.
Пунктом 9.3.2 договору передбачено, що за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту.
В рамках наведеного договору між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 (а. с. 19), у якій сторони визначили, що в рамках договору постачальник передає покупцю електрощітки ЭГ61А2 2(12,5*32/57) мм у кількості 18500 шт. за ціною без ПДВ 150,48 грн.за одиницю.
04.05.2023 року позивач направив письмову рознарядку за вих. №НХ-09/3604 на поставку електрощітки ЕГ-61А у кількості 5000 шт., на суму 902880,00 грн.
Згідно з видатковою накладною № 7 від 08.05.2023 року відповідачем поставлено позивачу електрощітку ЕГ-61А у кількості 5000 шт., на суму 902880,00 грн.
Доказів наявності у відповідача будь-яких претензій щодо якості поставленого товару матеріали справи не містять.
Відповідно до видаткової накладної № НХЗч23-221 від 01.08.2023 року позивач направив отримані від відповідача електрощітки ЕГ-61А у кількості 5000 шт., на виробничий підрозділ “Локомотивне депо Подільськ».
Позивач посилається на таке.
Під час комісійного огляду тягових електродвигунів виявлено сколи робочих поверхонь електрощіток у тягових електродвигунах електровозу ВЛ80с№1619 у кількості 144 шт.
Позивачем засобами електронного зв'язку направлено відповідачу виклик № НХ08/1776 від 26.02.2024 року, в якому викликалося представника відповідача на 01.03.2024 року на 10.00 год. до виробничого підрозділу “Локомотивне депо Подільськ» служби локомотивного господарства регіональної філії “Одеська залізниця» АТ “Укрзалізниця» для складання акту про виявлені дефекти товару, згідно з п. п. 2.6-2.9 договору.
01.03.2024 року за відсутності належним чином повідомленого представника постачальника складено акт про фактичну якість і комплектність продукції, відповідно пп. 26,30 якого встановлено, що електрощітки у кількості 144 шт., мають наступні дефекти: сколи на контактній поверхні більше 10%, у зв'язку з чим підлягають заміні відповідачем у 20 денний термін, відповідно п. 2.3, 2.8 договору.
01.03.2024 року позивачем направлено відповідачу повідомлення про заміну товару разом із актом про фактичну якість і комплектність продукції.
Станом на момент звернення позивача до суду з позовом електрощітки у кількості 144 шт. відповідачем не замінені.
На переконання позивача, відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором щодо поставки товару належної якості, внаслідок чого на підставі п. 9.3.2 договору за допущені порушення позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості товару належної якості, що становить 5200 грн. (штраф розраховано за наступною формулою: 144 шт., * 180,576 (ціна за 1 шт. згідно зі Специфікацією №1 до Договору) = 26 002,94 грн.; 26 002,94 * 20% = 5200,00 грн.).
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №НХ08/2067 від 06.03.2024 року, в якій вимагав сплатити штраф в сумі 5200 грн., однак зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабія» штраф за поставку товару неналежної якості у розмірі 5200,00 грн.
23.09.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно положень ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
У п. 2.1 договору сторони узгодили, що постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1), а саме ТУ У 31.6-14111810-001-2004 та кресленню АСВН.685274.001СК виробника.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є такі документи: декларація про відповідність, паспорт (сертифікат якості), які надаються покупцю разом з товаром.
Абзацом 2 п. 2.5 договору передбачено, що товар, якість якого не відповідає умовам цього Договору та/або щодо якого Постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 договору, не приймається Покупцем до врегулювання питання Сторонами.
Пунктами 4.2, 4.6 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (абзац 3 пункту 4.2 договору). Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Вище вказано, що на виконання умов договору, відповідачем належним чином та в передбачені договором строки за видатковою накладною № 7 від 08.05.2023 року поставлено позивачу електрощітку ЕГ61А 2(12,5х32х57) мм в кількості 5 000 шт. загальною вартістю 902 880, 00 грн., в тому числі ПДВ 20%.
Також, відповідачем було поставлено позивачу 8000 шт. таких же електрощіток загальною вартістю 1 444 608, 00 грн., в тому числі ПДВ 20%, 5500 шт. загальною вартістю 993 168, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% та 3700 шт. загальною вартістю 668 131, 00 грн., в тому числі ПДВ 20%, про що свідчать видаткові накладні № 2 від 05.04.2023 року, № 3 від 28.04.2023 року та № 2 від 13.02.2024 року відповідно.
Доказів наявності у відповідача будь-яких претензій стосовно якості поставленого товару або ненадання документів, передбачених п. 2.2 договору матеріали справи не містять.
Господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що таким чином, з наведеного слідує, що відповідач, належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставивши позивачу товар визначений в письмових рознарядках останнього, за асортиментом, кількістю та якістю поставлені партії товару відповідали умовам Специфікації № 1 та письмовим рознарядкам позивача.
З моменту отримання товару за видатковими накладними право власності на товар перейшло до позивача.
Разом з тим, згідно зі ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Відповідно ч. 3 ст. 269 ГК України гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.
Частинами 5, 6, 7 ст. 269 ГК України передбачено, що постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
Частиною 7 ст. 269 ГК України передбачено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Так, у даному випадку, п. 9.3.2 договору передбачено, що за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товару неналежного асортименту.
Таким чином, гарантійний строк експлуатації - це період в часі протягом якого постачальник гарантує використання товару за призначенням за умови дотримання споживачем правил експлуатації, тобто, саме протягом вказаного строку, який обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня його одержання покупцем, постачальник виконує гарантійні зобов'язання, несе відповідальність за дотримання вимог щодо якості поставленого товару, які обумовлено сторонами або установлено положеннями чинного законодавства.
Згідно з п. 2.3 Постачальник гарантує якість Товару, що постачається протягом:
Гарантійного строку експлуатації згідно ТУ У 31.6-14111810-001-2004.
Гарантійного строку зберігання - 36 місяців згідно ТУ У 31.6-14111810-001-2004.
Гарантійні строки експлуатації та зберігання на Товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником.
Разом з тим, відповідно до змісту пунктів 7.1-7.2 Розділу “Гарантії виробника» ТУ У 31.6-14111810-001-2004 виробник гарантує відповідність якості щіток вимогам цих ТУ за умови дотримання споживачем наведених в них умов транспортування, зберігання та експлуатації. Гарантійний термін зберігання щіток - три роки з моменту приймання ВТК з урахуванням вимог п. 1.3.5 щодо зберігання.
Будь-які інші (відмінні від зберігання) гарантійні терміни на електрощітки в ТУ У 31.6-14111810-001-2004 виробника відсутні.
Аргументи апелянта на те, що виявивши сколи робочих поверхонь електрощіток у тягових електродвигунах електровозу ВЛ80с№1619 у кількості 144 шт., 26.02.2024 року позивачем було направлено виклик №НХ08/1776 представника Постачальника на 01.03.2024 року на 10.00 до виробничого підрозділу "Локомотивне депо Подільськ", що підтверджується матеріалами справи, згідно ст. 74 ГПК України, який було проігноровано; 01.03.2024 року, позивачем було направлено Постачальникові повідомлення про заміну товару з посиланням п. 2.9 договору разом із актом про фактичну якість і комплектність продукції, про що також надані підтвердження у додатках до позовної заяви; 06.03.2024 року на електронну адресу відповідача направлялась претензія за вих. №НХ-08/2067, завірена належним чином копія якої з доказами направлення також наявна в матеріалах справи; як зазначає апелянт, покупець діяв добросовісно та у відповідності до умов п. 2.12 укладеного договору, виявивши факт пошкодження товару, після встановлення виробів на тягові електродвигуни електровозу, що неможливо було передбачити під час первісної поставки електрощіток, 08.05.2023 року, на склад у м. Одеса, згідно п. 4.1 договору; господарський суд першої інстанції, на думку апелянта, не досліджував обставину щодо порушення позивачем правил експлуатації та зберігання товару - ч. ч. 6 ст. 269 ГК України, ч. 5 ст. 236, п. 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, що виключає вину Покупця; умовами п. 2.6, п. 2.12, п. 8.3.4 договору сторони передбачили, що саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини, у разі виявлення дефектів товару під час його використання, не приймаються.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що з умов п. 2.3 договору, що був підписаний за наслідками акцепту тендерної пропозиції відповідача, слідує, що сторони не встановлювали гарантійного строку експлуатації на Товар, а тим більше не прирівнювали його до гарантійного строку зберігання, як на цьому наполягає позивач, зокрема, у відповіді на відзив, сторони при укладанні договору визначили, що вказані строки визначаються виключно відповідно до ТУ У 31.6- 14111810-001-2004 та жодних додаткових вказівок з цього приводу сторони не наводили.
При цьому, як вже зазначалося, ТУ У 31.6-14111810-001-2004 встановлює виключно гарантійний термін зберігання на електрощітки, тоді як гарантійного строку експлуатації ТУ не містить.
Також, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що окремим свідченням того, що сторони при укладанні договору виходили виключно з того, що гарантійний строк експлуатації та гарантійний строк зберігання не є тотожними та мають відповідати вимогам ТУ, є те, що відповідачем у складі тендерної пропозиції було надано документ “Довідка про товар» за формою, що передбачалася в тендерній документації позивачем.
Дана довідка на товар передбачає гарантійний строк зберігання на Товар - 36-ть календарних місяців “згідно НТД (нормативно-технічній документації) виробника (ТУ…)»; натомість, графа “гарантійний строк експлуатації» містить помітку: “х»/ “згідно НТД виробника (ТУ…)»; тобто не надається.
Відтак, посилання позивача те, що “сторони окремо передбачили, що гарантійний строк експлуатації на товар дорівнює визначеному у ТУ… строку зберігання» не відповідає умовам договору.
Верховним Судом у правових висновках, викладених у постанові від 29.07.2021 року у справі № 904/5217/19, зокрема, вказано на те, що відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 року у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 року у справі № 927/787/19.
А тому, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки у даному випадку, умовами договору не встановлено гарантійного строку експлуатації за поставлений на товар, тоді як товар - електрощітки у кількості 144 шт., щодо яких позивач вказує на їх неякісність, вже перебували в експлуатації, відповідно в силу наведеного, обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару покладається на позивача.
Також, за матеріалами справи, товар в момент його передачі відповідачем позивачу відповідав всім якісним характеристикам, при його передачі відповідач передав позивачу всі необхідні документи, передбачені п. 2.2 договору, які, в свою чергу, підтверджують якість поставленого товару, доказів наявності у відповідача будь-яких претензій стосовно якості поставленого товару або ненадання документів, матеріали справи не містять.
Разом з тим, як на підставу покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу за неналежну якість поставленого товару позивач посилається на висновки, викладені в Акті від 01.03.2024 року про фактичну якість та комплектність продукції, в пп. 26,30 комісією встановлено, що електрощітки у кількості 144 шт., мають наступні дефекти: сколи на контактній поверхні більше 10%, у зв'язку з чим підлягають заміні відповідачем у 20 денний термін, відповідно п. 2.3, 2.8 договору.
Господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вказаний акт взагалі не містить жодних вказівок щодо причин пошкодження електрощітки, не містить висновків стосовно того, що причиною виявлених недоліків є саме неякісність поставлених відповідачем електрощіток, а виключно констатує факт їх пошкодження на момент огляду, тобто вже після експлуатації та вилучення з експлуатації співробітниками депо.
Так, зокрема, відповідно до п. 25.3 Акту комісією встановлено відсутність одиниць Товару, що не відповідають вимогам нормативної документації або договору поставки.
Таким чином, співробітниками депо Покупця самостійно (без залучення представників Постачальника та/або виробника), було досліджено заявлений обсяг продукції (144 шт.).
При цьому, так само самостійно ними зазначено про встановлення факту повної відповідності Товару у кількості 144 шт. вимогам нормативної документації та вимогам Договору. Натомість, в подальшому Покупцем зазначено про неналежний стан електрощітки на момент дослідження, тобто після вилучення з експлуатації, у зв'язку з отриманими пошкодженнями, причини яких не було встановлено.
Отже, співробітники депо Покупця в результаті дослідження фактично зафіксували, що пошкодження електрощітки в процесі експлуатації було наслідком, а не причиною обставин, викладених в Акті.
Також, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що окрім того, зі змісту п. 30 акту від 01.03.2024 року слідує, що він фактично не містить будь-яких вказівок покупця щодо причин виникнення “дефектів», а виключно констатує факт руйнування електричної щітки в процесі експлуатації та вилучення з експлуатації. Висновки щодо саме поставки товару неналежної якості з боку постачальника також відсутні, натомість, зазначається про виникнення дефектів - сколів - вже після експлуатації.
А за таких обставин, Акт від 01.03.2024 року про фактичну якість та комплектність продукції, на який посилається позивач, в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом поставки відповідачем товару неналежної якості, на що слушно вказав господарський суд першої інстанції, обґрунтовано зазначивши, що вказане, в свою чергу, унеможливлює застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу на підставі п. 9.3.2 договору, за поставку товару неналежної якості, як на цьому наполягає позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі.
Крім того, Акт від 01.03.2024 року про фактичну якість та комплектність продукції, на який посилається позивач, це документ, складання якого передбачено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, та СТП-002.
Відповідно до п. 6.4 та п. 7.3.1 СТП-10-002:2016 “Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю», затвердженого ПАТ “Укрзалізниця», підтвердженням позитивних результатів проведення вхідного контролю І та ІІ рівнів є Акт про фактичну якість і комплектність продукції .
Згідно з п. 9.1 СТП-10-002:2016 “Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю», у разі виявлення прихованих недоліків продукції, які не могли бути виявлені при вхідному контролі першого і другого рівнів, складається акт про приховані недоліки за формою, наведеною у додатку Е.
Пунктом 9.3 СТП-10-002:2016 “Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю» передбачено, що акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів з моменту виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив такі недоліки, якщо інше не встановлено умовами договору поставки.
Таким чином, Акт від 01.03.2024 року повинен був би складатись за результатом проведення саме вхідного контролю, натомість у разі виявлення прихованих недоліків продукції, які не могли бути виявлені при вхідному контролі першого і другого рівнів, складається акт про приховані недоліки за формою, наведеною у додатку Е до СТП-10-002:2016 “Якість і безпека продукції. Вхідний контроль. Правила проведення вхідного контролю».
Отже, за матеріалами справи в якості обґрунтування своєї правової позиції стосовно виникнення недоліків Товару в процесі його експлуатації позивачем надано Акт про фактичну якість та комплектність продукції від 01.03.2024 року, який було складено із суттєвими порушеннями та не надано жодних доказів саме поставки відповідачем товару неналежної якості та виявлення будь-яких недоліків на етапі його приймання та введення в експлуатацію.
За таких обставин, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами факту неякісності поставлених відповідачем електрощитів, те, що їх не якість мала місце через виробничий брак підприємства виробника, та як наслідок має місце гарантійний випадок та обов'язок відповідача відшкодувати встановлені договором штрафні санкції за допущені порушення.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" - адвоката Котовської Т.О. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/2565/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов