ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відвід
"28" листопада 2024 р. Справа № 902/1014/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі судді: Коломис В.В.
розглянувши заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. про відвід головуючого судді Тимошенка О.М. від розгляду справи №902/1014/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
В провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду знаходяться апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвали Господарського суду Вінницької області від 28.06.2024, від 15.07.2024 та від 05.09.2024 у справі №902/1014/23. Розгляд скарг призначено на 14 листопада 2024 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2024 року у справі №902/1014/23 відкладено розгляд апеляційних скарг на 03.12.2024 об 11:30 год. в зв'язку з заявленням відводу та задоволенням усного клопотання представника боржника про необхідність подання заяви про відвід головуючого судді.
22 листопада 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від представника боржника - адвоката Тарасова С.О. надійшла заява про відвід судді Тимошенка О.М. (сформована в системі 21.11.2024), в якій заявник просить суд прийняти заяву до розгляду, розгляд заяви про відвід судді Тимошенка О.М. провести за участі боржника та його представника, прослухати в судовому засіданні 03.12.2024 за участі учасників справи технічний запис судового засідання і надати можливість учасникам справи висловити правову позицію щодо заявленого відводу, відвести суддю Тимошенка О.М. від розгляду справи №902/1014/23.
Обгрунтовуючи подану заяву представник боржника вказує, що 13.11.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від представника ОСОБА_2 надійшла заява про участь у судовому засіданні, що призначене на 14.11.2024, в режимі відеоконференції. Вказана заява оформлена з порушенням вимог ст.170 ГПК України і не містила відомостей про усіх учасників справи №902/1014/23, у тому числі кредиторів.
Окрім цього, головуючий суддя Тимошенко О.М. задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 не пересвідчився у тому, що вона подана із порушенням процесуальних строків встановлених законом, а сама заява не містила прохальну частину про поновлення процесуальних строків на її подання.
Також головуючим суддею в порядку підготовки справи №902/1014/23 до апеляційного розгляду не вирішено клопотання боржника про витребування доказів, інші клопотання, що були викладені за текстом відзиву на апеляційну скаргу, а також не дотримано порядок розгляду апеляційної скарги кредитора ОСОБА_2 (статті 270 ГПК України), що призвело до порушення прав боржника на справедливе і неупереджене вирішення справи №902/1014/23.
Не дотримання головуючим суддею порядку здійснення господарського судочинства, встановленого ГПК України, викликає у боржника обґрунтовані сумніви в неупередженості та безсторонності судді Тимошенка О.М .
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.39 ГПК України, питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №902/1014/23 визнано необґрунтованим заявлений представником ОСОБА_1 відвід головуючого судді Тимошенка О.М. від участі у розгляді справи №902/1014/23. Передано матеріали справи №902/1014/23 для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. про відвід головуючого судді Тимошенка О.М. від розгляду справи №902/1014/23 передано на розгляд судді Північно-західного апеляційного господарського суду Коломис В.В.
Розглянувши заяву представника представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. про відвід головуючого судді Тимошенка О.М. від розгляду справи №902/1014/23, не вбачаю підстав для її задоволення з огляду на таке.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Підстави для відводу судді визначені процесуальним законодавством України.
Відповідно до ст.39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Так, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
Наявність безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта").
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 встановлено, що "безсторонність", в сенсі п.1 ст.6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно суд апеляційної інстанції підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Оцінивши доводи заявника вважаю, що останній у заяві про відвід головуючого судді Тимошенка О.М. від участі у розгляді справи №902/1014/23 не навів будь-яких підстав чи обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності головуючого судді Тимошенка О.М. при розгляді справи №902/1014/23, що є підставою для його відводу в розумінні статті 35 ГПК України, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді, а твердження заявника у цій частині є не що іншим, як припущенням.
На переконання суду, викладені у заяві представника боржника обставини є власними припущеннями і не містять правового обґрунтування, оскільки фактично зводяться до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України.
У поданій заяві заявник надає суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді, у тому числі, висловлює незгоду з діями судді щодо прийнятих процесуальних рішень по справі №902/1014/23 (ухвала суду від 13.11.2024 про задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва М.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення), що не може свідчити про наявність упередженості судді в розгляді справи та бути підставою для його відводу.
При цьому, суд зазначає, що положення ст.267 ГПК України не встановлюють для суду обов'язку одразу постановити окремий процесуальний документ про відсутність підстав для задоволення клопотань сторін під час підготовки справи до апеляційного розгляду, зберігаючи можливість їх вирішення з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення (ч.2 ст.267 ГПК України).
Зважаючи, що відзив на апеляційну скаргу боржником подано 01.11.2024, а судове засідання у справі призначено на 14.11.2024, вищевказані клопотання підлягали розгляду в даному судовому засіданні з можливістю надання іншим учасникам справи подати свої міркування або заперечення.
Поряд з цим, статтею 198 ГПК України визначено, що головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку з дотриманням прав учасників судового процесу.
Статтею 270 ГПК України визначено порядок розгляду апеляційної скарги, за яким розгляд справ починається з відкриття першого судового засідання (ч. 2); оголошення головуючого судді яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення якого суду розглядається (ч. 4); суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази (ч. 5); після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Далі дають пояснення інші учасники справи.
Боржник в заяві про відвід вказує, що головуючим суддею в порушення зазначеного порядку не здійснено доповіді про зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, а одразу надано можливість надання пояснень особі, яка подала апеляційну скаргу.
Дійсно, в засіданні 14.11.2024 судом упущено вказану стадію, заслухано пояснення апелянта та представника кредитора, вимоги якого оскаржуються, та надано можливість представнику боржника надати власні пояснення, починаючи з вимог заявлених раніше клопотань.
Однак, розгляд вказаних клопотань не відбувся з огляду на заявлення представником боржника відводу головуючому судді.
В даному випадку судом відмічається, що відсутність доповіді головуючого судді щодо змісту оскаржуваного рішення, доводів апеляційної скарги тощо, не позбавляла права боржника на вирішення питання щодо заявлених ним клопотань чи надання власних пояснень. Тому твердження заявника, що такі дії призвели до порушення прав боржника на справедливе і неупереджене вирішення справи суд вважає недоведеними і безпідставними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід головуючого судді Тимошенка О.М. не можуть бути підставою, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, для його відводу від розгляду даної справи. Доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність суддів під час розгляду даної справи, безпосередньо та однозначно не вказують на його особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи, не вмотивовані та не підтверджені жодними доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки зводяться лише до оцінки процесуальних дій суду, з огляду на що, в задоволенні даної заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 35-38, ч.11 ст.39 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С.О. про відвід головуючого судді Тимошенка О.М. від розгляду справи №902/1014/23 - відмовити.
Суддя Коломис В.В.