27 листопада 2024 року Справа № 140/19927/23 пров. № А/857/5523/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (суддя Смокович В.І., м.Луцьк, повний текст складено 13 лютого 2024 року) -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (далі - в/ч НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (далі - в/ч НОМЕР_4 ) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 17.03.2022 по 06.06.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022;
зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова №704) (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) за період з 17.03.2022 по 06.06.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08.06.2022 по 16.06.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) за період з 08.06.2022 по 16.06.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (далі - Постанова №460, Порядок №460 відповідно) із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та відповідного тарифного коефіцієнту;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразові виплати - грошової допомоги на оздоровлення 2022 рік, 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до Постанови № 460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів;
визнати протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 08.06.2022 по 16.06.2023;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 08.06.2022 по 16.06.2023.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 17.03.2022 по 06.06.2022 грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 з 17.03.2022 по 06.06.2022 включно перерахунок та забезпечити виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-IX) станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.06.2022 по 16.06.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023; Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 відповідно до положень Постанови № 704 за період з 08.06.2022 по 16.06.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 08.06.2022 по 16.06.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 08.06.2022 по 16.06.2023 включно перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом №1928-IX, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон 2710-IX) станом на 01.01.2022, станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог його оскаржили відповідачі, які із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просять скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 вказує процесуальні порушення, які суд допустив при ухваленні рішення суду та розгляді справи. Зазначає, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.
В доводах апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 зазначає, що не здійснювала та не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, оскільки військовослужбовці, які проходили службу у ній, перебували на фінансовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_3 . Відповідач А4018 не має свого рахунку у фінансових установах, відтак в спірних правовідносинах в/ч НОМЕР_2 діяла в межах чинного законодавства України.
Позивач відзиву на апеляційні скарги не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідачі протиправно не врахували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 року, січень 2023 року як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , інших виплат не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_6 , 16.03.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 призваний на військову службу по мобілізації, з 17.03.2022 зарахований в списки особового складу в/ч НОМЕР_2 (а.с.16-18).
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 17.03.2022 № 3 солдата ОСОБА_1 , призначено сержантом резерву взводу резерву роти резерву сержантського складу та зараховано до списків особового складу військової частини, зі встановленим щомісячним посадовим окладом в розмірі 2470 грн, за першим тарифним розрядом. Згідно з пунктом 3 зазначеного наказу позивача постановлено на всі види забезпечення у в/ч НОМЕР_3 (а.с.75-76).
На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.06.2022 № 63 сержанта ОСОБА_1 увільнено із займаної посади з 06.06.2022 та з цієї ж дати виключено зі списків особового складу частини та виключено зі всіх видів забезпечення. Позивача, для подальшого проходження служби направлено до четвертої окремої танкової бригади (в/ч НОМЕР_1 ) (а.с.77-80).
Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_6 позивач з 08.06.2022 зарахований в списки особового складу в/ч НОМЕР_1 (а.с.17).
На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2022 № 103 сержанта ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.06.2022 № 67-РС, зараховано до списків частини та на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.06.2022 № 41- РС, призначено на посаду механіка-водія 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення (а.с.99).
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2023 № 173 сержанта ОСОБА_1 , сержанта резерву змінного складу 39 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.06.2023 № 148-РС, з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав та вибув у ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зарахування на військовий облік (а.с.100).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (пункт 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Також пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу у період з 17.03.2022 по 16.06.2023 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (тобто 1762 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року виплати (станом на 01.01.2022, на 01.01.2023).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Звідси слідує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (далі - Закон №2629-VIII) було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Однак Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон №1928-IX, Закон №2710-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2022 - 2023 роках не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704. Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Також у постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Статтею 7 Закону №2246-VIII установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762 гривні.
Натомість статтею 7 Закону №1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 грн, статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 01.01.2023 прожитковий мінімум працездатних осіб - 2684 гривні.
З матеріалів справи видно, що під час проходження позивачем військової служби у в/ч НОМЕР_2 посадовий оклад йому був встановлений в розмірі 2470 грн, тарифний розряд - 1, про що свідчить наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 06.06.2022 № 63, тобто, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.
Також в/ч НОМЕР_1 2 не заперечує, що під час проходження позивачем військової служби посадовий оклад йому був встановлений з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.
Однак, виходячи із наведеного вище, посадовий оклад позивача, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, починаючи з 17.03.2022 аж до його звільнення з військової служби у червні 2023 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01.01.2018).
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За змістом пункту 2 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197; далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням, надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Право на виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки визначене абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII. Пунктами 3, 6 розділу XXXI Порядку № 260 передбачено, що іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Пунктом 1 Порядку № 460, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Як встановлено в ході розгляду даної справи, ОСОБА_1 під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 та у в/ч НОМЕР_1 з 17.03.2022 по 16.06.2023 виплачувалися (крім посадового окладу, окладу за військовим званням) надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки. Також наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 16.06.2023 № 173 передбачено виплатити позивачу: одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 9209,90 грн; грошову компенсацію за невикористані 17 діб щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки у розмірі 11478,62 грн.; виплату позивачу у липні 2023 року вказаних вище виплат при звільненні підтверджено відомостями в/ч НОМЕР_1 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2023 роки, розрахунково-платіжної відомістю №79 за липень 2023 року, відомістю розподілу виплат (арк.спр.105).
З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду (у подібних правовідносинах) суд у цій справі дійшов висновку, що при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідачі протиправно не врахували розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на січень 2022 року, січень 2023 року як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , інших виплат не в тому розмірі, який визначений чинним законодавством.
Таким чином, у межах заявлених позивачем вимог підлягає перерахунку за період з 17.03.2022 по 16.06.2023 грошове забезпечення, одноразові виплати при звільненні з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, в якому було здійснено нарахування, як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.
Разом з тим варто зазначити, що нарахування та забезпечення виплати позивачу за період з 17.03.2022 по 06.06.2022 буде здійснювати в/ч НОМЕР_2 , у якій позивач знаходився на грошовому забезпеченні за наказом командира в/ч НОМЕР_2 оскільки саме наказом командира в/ч НОМЕР_2 №3 від 17.03.2022 сержанта ОСОБА_1 з 16.03.2022 призначено сержантом резерву взводу резерву роти резерву сержантського складу та зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_2 та виключено зі списків особового складу військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.06.2022 року №63.
Отож за наказом командира в/ч НОМЕР_2 , який буде скеровано до в/ч НОМЕР_4 , яка є розпорядником бюджетних коштів, будуть проводитися відповідні донарахування та виплати ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у спосіб, що наведений у цьому рішенні суду.
Щодо посилань в/ч НОМЕР_1 про порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення суду вимог підпункту 4 частини п'ятої статті 246 КАС, а саме суд не вказав місцезнаходження та код ЄДРПОУ в/ч НОМЕР_4 , то апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що відсутність зазначених відомостей не впливають на правильність вирішення спору.
Відносно того, що у рішенні суду за пунктом 1 частини шостої статті 246 КАС не зазначено порядок виконання рішення суду, то апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана норма не містить імперативного обов'язку щодо такого зазначення, у ній вказано «у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про»: порядок і строк виконання рішення. До того ж нормами статті 371 КАС передбачено порядок рішень, які виконуються негайно, а в статті 372 - випадки коли в рішенні суду можуть бути визначені спосіб, строки і порядок їх виконання.
Щодо порушення строків розгляду справи за статтею 258 КАС, то дійсно така обставина мала місце, однак вказане викликано в тому числі і необхідністю належного з'ясування судом всіх обставин справи, визначення складу сторін та подання ними своїх письмових доводів, що як видно з матеріалів справи тривало протягом значного періоду часу.
Відносно відсутності документа про сплату судового збору, то так як позивач звернувся до суду з позовними вимогами, що стосуються питань виплати грошового забезпечення у належному розмірі (заробітної плати), то такий звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі).
Позовні вимоги не містять вимог майнового характеру, а стосуються зобов'язань перерахувати і виплатити грошове забезпечення у належному розмірі. Суми які будуть виплачені на виконання цього рішення суду не становлять предмет спору у цій справі
Згідно частини другої статті 317 КАС порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Водночас, в розглядуваному випадку виокремлені відповідачем процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич