Справа № 240/6545/23
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
27 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4993 від 04.11.2022 в частині відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за жовтень 2022 року;
- визнати протиправними та скасувати п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4995 від 04.11.2022 в частині відносно ОСОБА_1 .
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що старшим солдатом ОСОБА_1 було вчинено порушення військової дисципліни, за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Невиплата додаткової винагороди є прямим наслідком відмови від виконання бойового наказу, що узгоджується з положеннями Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.
Судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять відомостей про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2022 року №2749 «Про підсумки службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 зі зброєю солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_6 , старшим солдатом ОСОБА_1 , солдатом ОСОБА_7 та солдатом ОСОБА_8 ».
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що відповідачем безпідставно позбавлено його додаткової винагороди та премії за жовтень 2022 року.
В порушення діючого законодавства відповідно до оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4995 від 04.11.2022 дисциплінарне стягнення на позивача було накладено ще за, мінімум як, 3 місяці до закінчення провадження службового розслідування, а не після його проведення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 та відноситься до категорії військовослужбовців, що мають право на отримання додаткової винагороди у розмірах, передбачених Постановою №168.
14.10.2022 командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 за вх. №9135/окп на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт за фактом невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
На підставі зазначеного рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.10.2022 №4055 призначено службове розслідування за фактом невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
24.10.2022 командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 за вх. №9785/окп на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт за фактом невиконання бойового розпорядження військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
На підставі зазначеного рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.10.2022 № 4471 призначено службове розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
На підставі рапорту командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 вх. №9855/окп від 25.10.2022, командиром військової частини видано наказ від 25.10.2022 №4527 «Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 зі зброєю солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_6 , старшим солдатом ОСОБА_1 , солдатом ОСОБА_7 та солдатом ОСОБА_8 ».
Пунктом 4 наказу від 25.10.2022 №4527 наказано помічнику командира з фінансово-економічної роботи призупинити виплату грошового забезпечення, зокрема, старшому солдату ОСОБА_1 .
04.11.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ від 04.11.2022 № 4993 "Про встановлення розмірів надбавки за особливості проходження служби щомісячної премії військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за жовтень 2022 року", пунктом 3 якого, визначено не виплачувати щомісячну премію за жовтень 2022 року старшому солдату ОСОБА_1 , в якості примітки (підстави) вказано самовільне залишення військової частини, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 4527.
Також 04.11.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ від 04.11.2022 № 4995 "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ", пунктом 5 якого, визначено не виплачувати додаткову винагороду за жовтень 2022 року старшому солдату ОСОБА_1 в якості примітки (підстави) вказано самовільне залишення військової частини, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 4527.
На підставі наказу від 25.10.2022 №4527 у військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування за результатами якого складено акт службового розслідування №23796 від 23.11.2022, за змістом якого підтверджено, зокрема, факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 зі зброєю старшим солдатом ОСОБА_1 з 25.10.2022 по 28.10.2022.
За результатами акту службового розслідування було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2022 №2749 «Про підсумки службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 зі зброєю солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , старшим сержантом ОСОБА_5 , солдатом ОСОБА_6 , старшим солдатом ОСОБА_1 , солдатом ОСОБА_7 та солдатом ОСОБА_8 », яким, зокрема, на старшого солдата ОСОБА_1 за самовільне залишення військової частини терміном до 10 діб, вчинене в умовах воєнного стану, накладено дисциплінарне стягнення "Сувора догана". Також наказано командиру 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 подати рапорт про позбавлення додаткової винагороди за жовтень 2022 року, у тому числі старшого солдата ОСОБА_1 .
15.02.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1216 «Про призначення службового розслідування по факту несвоєчасного проведення службових розслідувань та не оформлення протоколу про адміністративне правопорушення майором ОСОБА_9 ».
Службовим розслідуванням було встановлено, що майор ОСОБА_9 не відпрацював матеріали службового розслідування, які були призначені та доручено йому для проведення наказом командира військової частини НОМЕР_1 №4471 від 24 листопада 2022 року відповідно до вимог наказу МОУ №608.
За несвоєчасне проведення службових розслідувань призначених наказом командира військової частини від 24 жовтня 2022 року №4470, від 24 жовтня 2022 року №4471, від 24 листопада 2022 року №5641 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Догана» на майора ОСОБА_9 .
Позивач не погодився із вказаними наказами від 04.11.2022 № 4993 та № 4995 та звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача № 4993 від 04.11.2022 в частині щодо невиплати позивачу щомісячної премії за жовтень 2022 року та наказ відповідача № 4995 від 04.11.2022 в частині невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за жовтень 2022 року, прийнято не на підставі та поза межами повноважень відповідача, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Так, п.9 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 не є самостійною підставою невиплати позивачу додаткової винагороди на період воєнного стану, оскільки факт порушення дисципліни потребує доведення та підтвердження відповідними доказами. Тобто, вина військовослужбовця має бути встановлена у визначеному законом порядку.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 передбачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 17 Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до пункту 1 розділу XVI Порядку № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Згідно з пунктом 1 розділу XVI Порядку № 260, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
У відповідності до пункту 5 розділу XVI Порядку № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
На виконання Указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64 та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до п.1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п.2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 (далі - Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
Положеннями п.3 Окремого доручення передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п.5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів п. 6 Окремого доручення.
Пунктом 6 Доручення №912/з/29 передбачено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються на підставі рапортів командирів підрозділів.
В пункті 9.4 Доручення №912/з/29 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Прийняття Міністром оборони України розпорядження від 23.06.2022 №912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Також зі змісту відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 та від 23.06.2022 №912/з/29 та Порядку № 260 слід зробити висновок, що виплата премії та додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
З матеріалів справи встановлено, що у жовтні 2022 року позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 25.10.2022 по 28.10.2022, у зв'язку із цим командиром військової частини НОМЕР_1 правомірно вирішено не виплачувати старшому солдату ОСОБА_1 щомісячну премію за жовтень 2022 року (наказ від 04.11.2022 № 4993) та додаткову винагороду за жовтень 2022 року (наказ від 04.11.2022 № 4995).
Апеляційний суд зауважує, що позбавлення позивача вказаних виплат зумовлена самовільним залишенням ним військової частини НОМЕР_1 з 25.10.2022 по 28.10.2022, що підтверджено службовим розслідуванням, яке проведено на підставі наказу від 25.10.2022 №4527 та за результатами якого видано наказ від 23.11.2022 №2749.
До того ж, пунктом 4 наказу від 25.10.2022 №4527 наказано помічнику командира з фінансово-економічної роботи призупинити виплату грошового забезпечення, зокрема, старшому солдату ОСОБА_1 .
При цьому, позивач не оскаржив наказів від 25.10.2022 №4527 та від 23.11.2022 №2749, такі накази є чинними та підтверджують факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 зі зброєю старшим солдатом ОСОБА_1 з 25.10.2022 по 28.10.2022, а отже й відсутність підстав для виплати позивачу премії та додаткової винагороди за жовтень 2022 року.
Проведення наступних службових розслідувань, зокрема, й по факту несвоєчасного проведення службових розслідувань та не оформлення протоколу про адміністративне правопорушення майором ОСОБА_9 безпосередньо не впливає на спірні правовідносини.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та відсутність підстав для скасування наказів від 04.11.2022 № 4993 та № 4995 в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Суд зауважує, що не надання оцінки іншим доводам сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.