Справа № 120/6145/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
27 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарання (№1)" про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" про визнання бездіяльності протиправною Державної установи "Вінницька установа виконання покарання (№1)", що полягає у незабезпеченні права засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на прослуховування радіопередач 12.12.2023.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.07.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в порушення пункту 3 розділу XХ наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань" адміністрація установи виконання покарань не забезпечила право позивача ОСОБА_1 на прослуховування радіопередач 12.12.2023.
За результатами перевірки звернення ОСОБА_1 щодо порушень умов його утримання в установі виконання покарань, а також з метою забезпечення прав позивача на прослуховування радіопередач, окружною прокуратурою внесено відповідну вказівку начальнику ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1". Тобто, Вінницька окружна прокуратура встановила порушення прав позивача на прослуховування радіопередач протягом грудня 2023 року, зокрема 12.12.2023.
Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі у ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1", станом на грудень 2023 року - у камерному приміщенні №133.
Відповідно до довідки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1", відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі № 120/7571/20-а було радіофіковано камерне приміщення позивача. Так, у камерному приміщенні позивача працює точка радіомовлення із каналом який встановлюють старші по корпусному відділенню, а гучність регулюється засудженим. Тривалість звучання здійснюється згідно розпорядку на протязі дня.
Позивач стверджує, що 12.12.2023 його не було забезпечено правом на прослуховування радіопередачі в камерному приміщенні № 113, у якому він утримується. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не додано жодних належних й допустимих доказів на підтвердження факту незабезпечення відповідачем 12.12.2023 у спеціально відведений для цього час радіотрансляції в камері, де утримується позивач, а також звернення позивача до адміністрації установи з цього приводу та отримання відмови.
Суд звертає увагу, що обраний позивачем в межах даного адміністративного позову спосіб захисту прав та інтересів у спірних правовідносинах не відповідає положенням ч. 1 ст. 5 КАС України, а зводиться винятково до констатації факту порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача без вимоги про їх відновлення. При цьому, відновлення прав позивача, навіть у випадку встановлення судом дійного їх порушення, у спірних правовідносинах, є неможливим.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5 (далі - Правила), які є обов'язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Відповідно до пункту 1 розділу II Правил засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених КВК України, законами України і встановлених вироком суду.
Пунктом 3 розділу XX Правил передбачено, що жилі приміщення, клуби, бібліотеки, кімнати для виховної роботи у відділеннях соціально-психологічної служби, ДІЗО, ПКТ (ОК), карцери, камери для засуджених до довічного позбавлення волі, палати лікарняних закладів радіофікуються. У жилих приміщеннях виправних центрів, виправних колоній мінімального, середнього, максимального рівнів безпеки, виховних колоніях, ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки можуть установлюватись телевізори. Час радіотрансляції і перегляду телепередач визначається розпорядком дня установи виконання покарань.
Гучність радіопередач та телетрансляцій не має бути надмірною. За бажанням засуджені можуть відмовитись прослуховувати певні радіопередачі, тому на час їх трансляції гучномовці в певних камерах можуть вимикатися.
Радіотрансляції для засуджених здійснюються централізовано від єдиного радіотрансляційного вузла. За наявності технічних можливостей у виправних колоніях обладнуються кабельні телемережі.
Радіотрансляційні вузли та телецентри розміщуються за межами установ виконання покарань або в приміщеннях, доступ до яких засудженим заборонено.
Додатком 3 до Правил затверджено Перелік предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено, до якого віднесено у тому числі радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції), а також будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура, аудіо-, відеокасети, CD- та DVD-диски, за винятком: гучномовець один на жилу секцію (камеру), телевізор (без можливості виходу в мережу Інтернет) та цифровий ефірний тюнер T2 один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію (камеру), DVD-програвач один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію (камеру)).
Відповідно до довідки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1", відповідачем на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року у справі № 120/7571/20-а було радіофіковано камерне приміщення позивача. Так, у камерному приміщенні позивача працює точка радіомовлення із каналом який встановлюють старші по корпусному відділенню, а гучність регулюється засудженим. Тривалість звучання здійснюється згідно розпорядку на протязі дня.
Відповідач стверджує, що трансляція радіопередач 12.12.2023 здійснювалася згідно з розпорядком дня установи покарання.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту незабезпечення відповідачем 12.12.2023 у спеціально відведений для цього час радіотрансляції в камері, де утримується позивач, а також звернення позивача до адміністрації установи з цього приводу та отримання відмови.
Посилання позивача на листи Вінницької окружної прокуратури не можуть слугувати доказами порушення вказаного права позивача.
Так, матеріали справи містять листи Вінницької окружної прокуратури від 20.12.2023 №50-20-21, від 05.01.2024 №50-20-21, від 15.01.2024 №50-20-21 за змістом яких за результатом перевірки відповідних звернень позивача, а також виявлених інших порушень вимог законодавства в діяльності ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" окружною прокуратурою 20.12.2023 внесено відповідну вказівку начальнику установи покарань яка перебуває на розгляді.
Також у матеріалах справи наявний лист Вінницької окружної прокуратури від 31.01.2024 №50-20-21 у якому додатково повідомлено, що під час відвідування ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1" представником окружної прокуратури, у тому числі 19.01.2024 та 29.01.2024, опитування працівників установи та засуджених встановлено, що радіоретранслятор та встановлений камерному приміщенні №133 гучномовець перебувають у справному стані. 27.01.2024 установою виконання покарань здійснено повну заміну лінії подачі радіосигналу до камерного приміщення №133.
Отже, вказаними листами не підтверджується факт порушення вказаного права позивача.
До того ж, як доречно зауважив суд першої інстанції, обраний позивачем в межах даного адміністративного позову спосіб захисту прав та інтересів у спірних правовідносинах не відповідає положенням ч. 1 ст. 5 КАС України, а зводиться винятково до констатації факту порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача без вимоги про їх відновлення. При цьому, відновлення прав позивача, навіть у випадку встановлення судом дійного їх порушення, у спірних правовідносинах, є неможливим.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.