Справа № 560/12743/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
28 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови від 13.08.2024 №75797000 про стягнення виконавчого збору, зобов'язання закрити виконавче провадження ВП№75797000.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування скарги посилається на безпідставність постанови державного виконавця, оскільки дії на виконання рішення суду у справі №560/21925/23 були фактично вчинені Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області ще до моменту відкриття виконавчого провадження.
Сторони в судове засідання не з"явились.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням від 20.03.2024 у справі №560/21925/23 Хмельницький окружний адміністративний суд позов ОСОБА_1 задовольнив частково, визнав протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2006 по 04.04.2016. Зобов'язав Головне управління ДПС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2006 по 04.04.2016, починаючи з 01.01.2006 по день фактичної виплати - 28.07.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Постановою від 24.07.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року залишив без змін.
Виконавчий лист виданий 12.08.2024.
На підставі заяви ОСОБА_1 від 12.08.2024, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.08.2024 відкрите виконавче провадження ВП№75797000 щодо примусового виконання виконавчого листа від 12.08.2024, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №560/21925/23.
За цим виконавчим документом, Головне управління ДПС у Хмельницькій області, як боржник було зобов'язане нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2006 по 04.04.2016, починаючи з 01.01.2006 по день фактичної виплати - 28.07.2023.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження 13.08.2024 були прийняті постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження.
Головне управління ДПС у Хмельницькій області після 19.08.2024 звернулось до органу ДВС із заявою про закриття виконавчого провадження, зазначаючи про те, що на виконання рішення суду стягувачеві була нарахована компенсація втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати, розмір якої становить 18632,70 грн. Оскільки ОСОБА_1 не зверталась до Головного управління ДПС у Хмельницькій області із заявою про добровільне виконання рішення та не надала реквізити банківського рахунку для перерахування коштів, Головне управління 12.08.2024 самостійно звернулось до неї листом про надання реквізитів банківського рахунку для подальшого виконання рішення. Головне управління зазначило, що ним добровільно та самостійно розпочато процедуру виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, відтак просило закрити виконавче провадження.
До вказаного повідомлення податковий орган додав копію листа на адресу стягувача ОСОБА_1 від 12.08.2024 (а.с. 19), у якому просив надати реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що оскільки рішення суду було виконане боржником добровільно і до відкриття виконавчого провадження, тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, постанова є протиправною, а виконавче провадження підлягає закриттю.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що орган ДВС не допустив протиправних дій або бездіяльності, що доводиться дослідженими судом доказами.
Зокрема, суд вказав, що позивач не навів і не надав будь-яких належних доказів на підтвердження протиправності оскарженої постанови державного виконавця, пов'язуючи вимогу про її скасування виключно з поведінкою самого стягувача, який начебто не дозволив боржнику виконати рішення суду добровільно. Крім того, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача закрити виконавче провадження, адже рішення про це приймає державний виконавець після встановлення стану виконання та з урахуванням усіх інших обставин, що мають значення. Водночас, суд позбавлений повноважень вирішувати, чи може вважатись виконавчий документ повністю та належним чином виконаним, відтак вказана позовна вимога не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин.
Згідно Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладений обов'язок вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч. 1 статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Частина 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачає, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання.
Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, державний виконавець повинен прийняти постанову про стягнення виконавчого збору або одночасно з відкриттям виконавчого провадження, або не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа/закінчення виконавчого провадження. У першому випадку постанови про відкриття виконавчого провадження і про стягнення виконавчого збору виносяться виконавцем одночасно, а у другому випадку - прийняттю постанови про стягнення виконавчого збору повинне передувати прийняття постанови про повернення виконавчого документа або про закінчення виконавчого провадження.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, про прийняття судом апеляційної інстанції постанови, якою рішення суду першої інстанції залишене без змін, податковому органу стало відомо не пізніше 24 або 25 липня 2024. Документ в електронному вигляді "Постанова про залишення апеляційної скарги без задоволення судового рішення без змін письмове провадження" від 24.07.24 було надіслано одержувачу Головне управління ДПС у Хмельницькій області в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 24.07.24 о 21:10. Тобто, боржник мав можливість невідкладно ініціювати питання самостійного добровільного виконання рішення суду одразу ж після отримання постанови від 24.07.2024 в системі Електронний Суд, у тому числі звернутись до позивачки з метою отримання необхідних банківських реквізитів.
Суд вірно вказав, що у цьому випадку звернення стягувача до боржника з окремою заявою щодо добровільного виконання рішення законом не вимагається, тому саме боржник, що зацікавлений в уникненні додаткових витрат в межах процедури примусового виконання, повинен вчинити невідкладні дії з метою швидкого та повного виконання судового рішення.
У той же час, лише після видачі ОСОБА_1 12.08.2024 виконавчого документа, податковий орган почав вчиняти дії на виконання рішення суду, зокрема скерував лист стягувачу щодо надання необхідної інформації.
Колегія суддів також погоджується з позицією суду, що наявні у справі роздруківки начебто відхилених трьох телефонних дзвінків (за 11.08.2024 та 12.08.2024) не є належними доказами того, що податковий орган до відкриття виконавчого провадження мав намір інформувати стягувача про своє бажання самостійно виконати рішення суду, адже з їх змісту неможливо встановити будь-яку інформацію, що мала б доказове значення для вирішення спору, зокрема те, з якого номера телефону здійснювався виклик, хто був тією посадовою особою, яка телефонувала, з якого конкретного приводу здійснювались дзвінки та інше.
З огляду на це, а також те, що про необхідність виконання рішення суду податковому органу вже було відомо 24-25 липня 2024 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі дії не доводять добровільне виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, орган ДВС не допустив протиправних дій або бездіяльності, тому відсутні підстави для скасування спірної постанови від 13.08.2024 №75797000 про стягнення виконавчого збору.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.