Справа № 560/13434/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
28 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №74583711 від 02.09.2024 в сумі 5100,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
На визначену дату представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, що в призмі приписів ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відтак, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП№74583711 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 04.03.2024 у справі №560/21162/23, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.06.2023 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб".
29.03.2024 державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП№74583711 та зобов'язано боржника виконати рішення суду, яке набрало законної сили 15.02.2024, протягом 10 робочих днів.
Докази самостійного виконання рішення боржником у встановлений державним виконавцем строк суду першої інстанції надані не були.
25.07.2024 від стягувача надійшла заява про те, що рішення суду не виконане, оскільки нарахування та виплата пенсії відповідно до вимог рішення суду не проведені.
19.08.2024 державним виконавцем скеровано пенсійному органу вимогу №14446 щодо повідомлення про стан виконання рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пенсійний орган у відповідь листами №2200-0802-8/81615 та №2200-0802-8/81568 від 27.08.2024 поінформував про те, що особам, яким призначено пенсію після 1 березня 2018, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту. Оскільки пенсія стягувачу - ОСОБА_1 , згідно з Законом №2262 перерахована з 22.01.2023 року з урахуванням грошового забезпечення станом на січень 2023, права на встановлення доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" він не має. Також, у цих листах зазначається про те, що стягувачу роз'яснено, що для вирішення питання перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення суду йому необхідно звернутись до сервісного центру обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
02.09.2024 державним виконавцем складений акт, яким встановлено, що рішення суду не виконане у спосіб та у порядку, передбаченому виконавчим документом. Із наданих боржником документів вбачається, що останній продовжує вчиняти ті ж самі дії, що були визнані судом протиправними, тобто не здійснює належний перерахунок пенсії стягувача всупереч рішенню суду. З огляду на це, державний виконавець встановив, що рішення не виконане, відтак є підстави для накладення штрафу.
02.09.2024 державним виконавцем прийнята спірна постанова ВП№74583711 про накладення штрафу 5100 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2 та 3 ст.14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею. 3 Закону №1404 визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404).
При цьому, ст. 75 Закону №1404 передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404).
З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, якщо судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідач виходив з того, що позивачем не виконано у повному обсязі рішення суду зобов'язального характеру.
Так, рішенням суду у адміністративній справі №560/21162/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було зобов'язане здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.06.2023 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб". Рішення суду набрало законної сили 15.02.2024.
Натомість, як достеменно встановлено судом першої інстанції, пенсійний орган не здійснював перерахунок пенсії стягувача на виконання рішення суду із урахуванням доплати, зазначаючи про відсутність у останнього права на це.
Наразі, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази (протоколи перерахунку, довідки про заборгованість тощо), які вказували б на проведення відповідного перерахунку пенсії стягувача з урахуванням доплати на виконання рішення суду.
При цьому, як вбачається з доводів апеляційної скарги, згідно наданих для перерахунку пенсії документів, пенсію ОСОБА_1 обчислено у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення (14362,18 грн) з врахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно грошового атестату №87-Ф від 24.01.2023, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , про виплачене грошове забезпечення по 21.01.2023 (за нормами станом на дату звільнення з посади). Середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для призначення пенсії обчислена за період з січня 2021 року по грудень 2022 року згідно довідки від 24.01.2023 №88-Ф, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 .
На переконання пенсійного органу, судом першої інстанції не враховано, що оскільки ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону №2262 перераховано з 22.01.2023 з урахуванням грошового забезпечення станом на січень 2023 року, право на встановлення доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у нього відсутнє.
Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у боржника відсутні повноваження тлумачити на власний розсуд положення резолютивної частини рішення суду, яке набрало законної сили, або змінювати його, у тому числі щодо обґрунтованості або доцільності використаного судом способу захисту, врахування або неврахування чи оцінки судом тих чи інших обставин. Свою незгоду з рішенням суду пенсійний орган мав можливість висловити у апеляційній скарзі, однак така скарга подана/задоволена не була.
За таких обставин, 02.09.2024 року, на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII, державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №74583711 винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № №560/21162/23.
В розрізі викладеного, судова колегія наголошує на обов'язковості висновків суду у справі щодо перерахунку пенсії для пенсійного органу.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність бездіяльності пенсійного орган щодо судового рішення, що набрало законної сили.
В контексті наведеного варто наголосити на тому, що доводи позивача фактично зводяться до незгоди з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № №560/21162/23, що не є предметом цього судового розгляду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення у апеляційній скарзі не зазначено.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи судом не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.