Справа № 560/3336/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
27 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з цим позовом, і просив:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача у розгляді заяви про визнання особою без громадянства позивача;
- зобов'язати відповідача прийняти й розглянути заяву позивача, про визнання його особою без громадянства з урахуванням правової оцінки та висновків суду та провести процедуру визнання особою без громадянства відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 317 від 24 березня 2021 року.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області №683417100000509 від 27.02.2024 про відмову позивачу у прийнятті документів про визнання особою без громадянства;
- зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області прийняти та розглянути заяву позивача від 27.02.2024 про визнання його особою без громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 27.02.2024 до Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області звернувся ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: с. Демківці Камянець-Подільського району Хмельницької області, із заявою про визнання особою без громадянства.
Позивач надав до заяви паспорт СРСР НОМЕР_1 , виданий відділом внутрішніх справ м. Кашина Тверської обл, свідоцтво про народження, військовий квиток, довідку з Чемеровецької селищної ради про місце проживання, виписки із по господарських книг Свіршковецького старостинського округу, паспорт мами - ОСОБА_2 , довідку з посольства Республіки Казахстан в Україні, автобіографію.
Рішенням Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області №683417100000509 від 27.02.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у прийнятті документів на підставі п.13, п.20 Постанови постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 «Деякі питання визнання особою без громадянства».
Згідно заява про визнання особою без громадянства через Єдину інформаційно-аналітичну систему управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) не була сформована.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо прийняття заяви про визнання особою без громадянства, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за змістом ст.2, п.2 ст.6, ч.ч.1,5,8 ст.8, ч.6 ст.9 Закону України "Про громадянство України" №2235-III від 18.01.2001 р. (далі - Закон №2235-III), законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків без громадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VI від 22.09.2011 р. (далі - Закон №3773-VI) визначено, що особою без громадянства є особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Частиною 22 статті 4 Закону №3773-VІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Нормами частини 1 статті 6-1 Закону №3773-VI передбачено, що заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов'язана співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з'являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.
Приписами ч. 2 ст. 6-1 Закону №3773-VI встановлено, що під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім'ї.
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Залежно від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України "Про громадянство України", розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. №317 затверджено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства (далі - Порядок №317), який визначає процедуру визнання особою без громадянства, яка проводиться ДМС з метою встановлення факту неналежності особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, до громадянства будь-якої держави в силу дії її закону.
Пунктом 2 Порядку №317 передбачено, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Відповідно до п.4 Порядку №317 заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи.
Положеннями п.13 Порядку №317 передбачено, що у разі виявлення під час приймання документів факту належності заявника до громадянства України або до громадянства іншої держави або виявлення факту, що особа визнана особою без громадянства іншою державою та має документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що посвідчує особу без громадянства, та не подає офіційні документи, які свідчать про припинення таких статусів, а також у разі відмови особи, яка не має документів, визначених пунктом 20 цього Порядку, від надання письмової згоди на проведення опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві про визнання особою без громадянства, або у разі відмови особи від надання своїх біометричних даних, параметрів територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує заявника або його законного представника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника або його законного представника відмова надається у письмовій формі.
Відповідач, відмовляючи у прийнятті документів позивача на підставі п.13, п.20 Постанови постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 «Деякі питання визнання особою без громадянства», зазначив що в період з 1989 по 1995 рік позивач відбував покарання в м. Твер, рф. В 1995 році позивач втратив паспорт громадянина СРСР, який був виданий в 1984 році. В 1996 році отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року в м. Кашин Тверської обл., рф. Згідно із законодавством рф особа, яка проживала на території рсфср на момент ухвалення закону про громадянство, набувала їх громадянство автоматично (ст.13 Закону "О гражданстве РСФСР" від 28.11.1991 №1948-1). Отже, позивач, на думку відповідача повинен був надати до заяви довідку про неналежність до громадянства російської федерації та довідку з посольства російської федерації про місце попереднього постійного та довгострокового проживання.
Слід зазначити, що з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наступними Указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.
З 23 лютого 2022 року посольство російської федерації в Україні припинило свою роботу в Україні. Прямого, законного і безпечного сполучення з рф Україна також не має. Для тих, хто перебуває в Україні, проблема виникає вже на етапі подання документів до посольства рф - їх неможливо подати дистанційно з території України. Слід також зазначити про ризик бути затриманим/заарештованим при перетині кордону без наявності будь яких паспортних документів.
Відтак, отримати довідку про неналежність позивача до громадянства рф та довідку з посольства російської федерації про місце попереднього постійного та довгострокового проживання в період дії воєнного стану наразі неможливо, тому що ці обставини від самого позивача не залежать.
Згідно пункту 2 стаття 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, мігрантів, до 12 місяців.
Постанова Кабінету Міністрів України № 317, яка затверджує «Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства» (далі - Порядок), набула чинності 16 квітня 2021 року. Таким чином, особи, недокументовані через відсутність громадянства, мають можливість звернутися до територіальних підрозділів та територіальних органів ДМС із заявою про визнання особою без громадянства.
Пунктом 25 Порядку - у ході перевірки поданих документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС формує матеріали справи у паперовій формі, перевіряє справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у межах своїх повноважень з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства.
Приписами п. 26 Порядку визначено, що під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу, структурного підрозділу ДМС вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, держав або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї.
У разі коли особою не надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, працівником територіального органу/ територіального підрозділу ДМС надсилається відповідний запит дипломатичним представництвам або консульським установам (далі - іноземні представництва) цих держав із проханням надати відповідь на запит протягом одного місяця.
Відтак, Закон захищає недокументовану особу від вимог, які виконати неможливо
1. Особа може звернутися із заявою про визнання її особою без громадянства незалежно від наявності законних підстав для проживання в Україні.
2. Тягар доведення того, що особа не перебуває в громадянстві жодної з країн, покладений на ДМС, а не на особу.
Відповідно до Порядку, особа може звернутися за місцем проживання до територіального підрозділу ДМС або до територіального органу ДМС.
Згідно п. 41 Порядку Довідка про звернення за визнанням особою без громадянства оформляється відповідно до зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 317 “Деякі питання визнання особою без громадянства», формується засобами відомчої інформаційної системи ДМС, видається строком на шість місяців та підтверджує тимчасове перебування на законних підставах особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, на території України протягом строку розгляду такої заяви.
Конституція України визначає, що права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Також чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У 2013 році Україна приєдналася до Конвенції ООН 1954 року про статус осіб без громадянства, Конвенції ООН 1961 року про скорочення без громадянства та прийняла закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у якому закріпила міжнародне визначення особою без громадянства. Документи зобов'язують держав-підписантів забезпечувати визначені громадянські, економічні, майнові, соціальні та інші права осіб без громадянства на своїй територій, а також вимагають дотримуватися певних вимог для зменшення їх кількості на своїй території.
Таким чином, контролюючим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо збору інформації про країну або місце попереднього постійного та довгострокового проживання позивача, а також наявність чи відсутність громадянства іншої країни.
Відповідач достеменно не встановив та документально не підтвердив чи дійсно позивач є громадянином російської федерації, не довів, що позивач свідомо надав підроблений документ та повідомив неправдиву інформацію, що впливає на визначення статусу особи. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач є громадянином будь - якої іншої держави.
Відтак, при прийнятті спірного рішення відповідачем не було враховано усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому наявні правові підстави для визнання рішення Кам'янець-Подільського відділу Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області №683417100000509 від 27.02.2024 про відмову у прийнятті документів, протиправним.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо належного способу захисту прав позивача у спірних правовідносинах, а саме зобов'язання відповідача прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2024 про визнання особою без громадянства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, оскільки відповідач ще не ухвалював рішення по суті за заявою позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.