Справа № 320/34258/23 Суддя першої інстанції: Лапій С.М.
28 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Костюк Л.О.,
суддів Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, Департамент) про:
- визнання протиправним і скасування наказу Департаменту від 20.02.2023 №99 «Про застосування до працівника УПП у місті Києві ДПП дисциплінарного стягнення»;
- визнання протиправним і скасування наказу Департаменту від 04.04.2023 №386 о/с «По особовому складу»;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №5 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві;
- стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлені обставини підтверджують порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилося у дискредитації працівників поліції, підриву до авторитету правоохоронного органу та вчиненні діяння, що несумісне із службою у поліції, то оскаржувані накази скасуванню не підлягають, як і не підлягають задоволенню похідні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано, що відповідачем порушено право позивача на участь у службовому розслідуванні, у тому числі надавати пояснення, висновок службового розслідування не містить всі обов'язкових відомостей та обґрунтувань, дисциплінарне стягнення накладено поза межами встановленого законом строку, а постановою суду закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю його складу у діях позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 19.09.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч доводів апелянта на час воєнного стану дозволений зв'язок засобами електронної комунікації, а тому позивача своєчасно повідомлено про дату, час та місце надання пояснень через месежер «Telegram». Також зазначає, що днем виявлення дисциплінарного проступку є день затвердження висновку службового розслідування, а тому позивача притягнуто до відповідальності у межах встановленого законом строку. Окремо підкреслює, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не спростовує наявності у діях поліцейського складу дисциплінарного проступку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 зобов'язано Департамент надати суду копії матеріалів службового розслідування та продовжено строк розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу у Департаменті патрульної поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №5 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві.
Наказом Департаменту від 20.02.2023 №99 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2,5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до інспектора взводу № 1 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0165276) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту від 04.04.2023 №386 о/с «По особовому складу» відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено із служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві, з 04.04.2023.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Департаменту від 29.12.2022 №189 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» проведено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни у поза службовий час 15.12.2022 інспектором взводу № 1 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 15.12.2022 серії АД №367876.
За результатами вказаного розслідування 27.01.2023 начальником Департаменту полковником поліції Євгенієм Жуковим затверджено висновок службового розслідування, проведеного з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни у поза службовий час 15.12.2022 інспектором взводу № 1 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 15.12.2022 серії АД №367876.
У ході службового розслідування встановлено, що 15.12.2022 лейтенант поліції ОСОБА_2 керував автомобілем TOYOTA RAV 4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного (0,87 %) та наркотичного сп'яніння (канабіноїди, кокаїн), що підтверджується висновком Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 15.12.2022 №007261.
Стосовно лейтенанта поліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративні правопорушення від 15.12.2022 серії ААД № 367876 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, у ході службового розслідування дисциплінарною комісією опитано працівників наряду «ІНФОРМАЦІЯ_1» у складі командира роти № 6 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_4 та командира взводу № 2 роти № 6 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5., які пояснили, що 15.12.2022 о 15:10 за адресою: м. Київ, вул. Платонівська, 4, ними зупинено транспортний засіб TOYOTA RAV 4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння шкіри обличчя, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Водієві було запропоновано пройти огляд, у встановленому законом порядком на місці події за допомогою приладу «Драгер», на що водій відмовився та погодився проїхати для проведення огляду до спеціалізованого медичного закладу. У подальшому водія ОСОБА_1 було доставлено до КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18, для проходження медичного огляду на стан сп'яніння у лікаря нарколога в установленому законом порядку, де було здано біологічне середовище для лабораторних досліджень. За результатом медичного висновку встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного (0,87 %) та наркотичного сп'яніння (канабіноїди, кокаїн). Так, на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне затримання серії ААД № 367876 за частиною першою статтею 130 КУпАП від 15.12.2022, за порушення пункту 2.9(a) ПДР України.
Таким чином, дослідивши зібрані під час службового розслідування матеріали, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що 15.12.2022 лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив дії, які стали підставою для складання вищезазначеного адміністративного матеріалу, що є несумісним зі статусом поліцейського, підриває авторитет органів Національної поліції України в цілому та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Про факт складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 також не проінформував свого безпосереднього керівника.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 8, 19 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), ст. ст. 1, 12, 13, 14, 26, 27, 28, 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила), а також ряду правових позицій Верховного Суду, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на існування у відповідача об'єктивних причин для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби у поліції.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
За правилами п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно ч. ч. 1-2 ст. 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII Дисциплінарний статут Національної поліції України визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначають, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Із змісту ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту випливає, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Такий висновок щодо застосування наведених вище правових норм сформульовано у постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі №804/2711/17 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
Підстави проведення службового розслідування визначені статтею 14 Дисциплінарного статуту, за якою службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Приписи п. 3 розд. ІІ Порядку №893 визначають, що службове розслідування не призначається в разі надходження до органу (підрозділу, закладу, установи) поліції чи закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - ЗВО), матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Розділ VІ Порядку №893 містить вимоги щодо оформлення матеріалів службового розслідування. Зокрема, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема, обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити обставини і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки особи та її ставлення до вчиненого.
Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Вимоги до висновку за результатами службового розслідування та оформлення його результатів викладені у ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту, якому кореспондують наведені вище положення Порядку №893. При цьому, судовою колегією враховується, що матеріали справи свідчать, що службове розслідування проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, та не містять відомостей, які б вказували на порушення вимог щодо оформлення його результатів.
Доводи апелянта про те, що всупереч вимог чинного законодавства позивача не було викликано в установлений Дисциплінарним статутом спосіб для надання пояснень, оскільки направлення такого повідомленні за допомогою месенджеру «Telegram» не передбачено, судова колегія оцінює критично з огляду на таке.
Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану регламентовано розділом V Дисциплінарного статуту.
Частиною 1 статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Правила відібрання пояснень під час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану визначені статтею 27 Дисциплінарного статуту.
Так, за змістом указаної статті Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що поліцейський, який викликається для надання пояснень, повинен бути повідомлений про це таким чином, щоб він мав не менше доби для прибуття за визначеною адресою. У разі ж неможливості прибуття на для надання пояснень поліцейський зобов'язаний до визначеного часу повідомити про існування поважних причин такого неприбуття.
Доказом, який підтверджує надсилання виклику з використанням електронної комунікації, може бути, зокрема, скріншот відповідного листування. При цьому, у випадку неприбуття поліцейського, уповноваженою особою складається акт, що є доказом відмови поліцейського від надання пояснень.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, про наказ про призначення службового розслідування від 29.12.2022 №1829, а також повідомлення про виклик для надання пояснень від 29.12.2022 №1739ви/41/11/2-2022 на 05.01.2023 на 10:00 направлені 30.12.2022 за допомогою месенджеру «Telegram» на мобільний номер ОСОБА_1 , що не заперечується останнім. Відповідний акт, який передбачений у випадку неявки поліцейського для надання пояснень без поважних причин, до матеріалів справи не надано, однак відсутність його учасниками справи під сумнів не ставиться та на його складання містить посилання висновок службового розслідування.
Відтак, на переконання судової колегії, позивач у розумінні положень чинного під час дії воєнного стану законодавства вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце його виклику для надання пояснень.
При цьому щодо його посилання на те, що відповідачем не забезпечено розгляд клопотання позивача про відкладення засідання дисциплінарної комісії та надання матеріалів дисциплінарного провадження для ознайомлення колегія суддів зазначає, що, по-перше, доказів своєчасного направлення на адресу Департаменту відповідного клопотання матеріали справи на містять, по-друге, протягом 02-04.01.2023 ОСОБА_1 не був позбавлений права ознайомитися з його матеріалами, оскільки був повідомлений про дату виклику заздалегідь, по-третє, за висновком Верховного Суду у постанові від 24.09.2020 у справі №420/602/19, він не позбавлений можливості спростувати висновки службового розслідування під час розгляду цієї справи в судовому порядку, зокрема, повідомити суд про обставини, підтверджені доказами, що принаймні ставлять під сумнів зазначені висновки.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у висновку службового розслідування інформації про, зокрема, наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, колегія суддів зауважує, що у висновку службового розслідування міститься посилання на норми законодавства, порушення яких допущені позивачем, відомості про ступінь його вини, а також наявна характеристика позивача поряд з інформацію про відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень. Так само, всупереч аргументів апеляційної скарги, у висновку службового розслідування наявні посилання на документи і матеріали, що підтверджують факт вчинення дисциплінарного проступку, причини та умови, що призвели до вчинення проступку, а також враховано існування обставин, які пом'якшують відповідальність поліцейського.
Відтак посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції допущених відповідачем процедурних порушень під час проведення службового розслідування є необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Надаючи оцінку безпосередньо висновкам службового розслідування, з якими погодився суд першої інстанції, а також положенням законодавства, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби, судова колегія у розрізі доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.
Як було зазначено вище, за наслідками проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив діяння, несумісне із статусом поліцейського, яке підриває авторитет органів Національної поліції України в цілому та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків.
Указані обставини, на переконання дисциплінарної комісії, з висновками якої погодився суд першої інстанції, підтверджуються як самими висновками службового розслідування, так і зібраними у ході його проведення документами, зокрема, матеріалами справи про адміністративне правопорушення, відеозаписом портативного відеореєстратора працівників поліції №472282, медичного висновку №007261, поясненнями командира роти №6 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_4 , поясненнями командира взводу №2 роти №6 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_5 , поясненнями заступника командира роти №5 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_6 .
Отже, за наслідками проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 всупереч приписів п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху керував транспортним засобом у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України), відповідно до пп. «а» п. 2.9 яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У площині наведеного судовою колегією враховується, що законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
Отже, особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 15.12.2022, перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, керував транспортним засобом, чим допустив як працівник поліції порушення Правил дорожнього руху, що незалежно від того, чи притягнутий він до адміністративної відповідальності за ст. 130 КпАП України, свідчить про ігнорування позивачем виконання вимог Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, знехтування Присягою поліцейського, тому вчинене ОСОБА_1 діяння є несумісним з його посадою, оскільки він скоїв проступок, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Відтак, застосовуючи найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.09.2023 у справі №420/10847/22.
Твердження позивача про безпідставне неврахування судом першої інстанції презумпції невинуватості з огляду на те, що станом на час розгляду справи постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №760/1097/23 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає безпідставним.
Так, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що відсутність факту притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №120/860/19, від 04.12.2019 у справі № 824/355/17-а, від 05.03.2020 у справі №823/1468/17, від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 14.07.2022 у справі №520/1795/19.
При цьому аналіз змісту висновку службового розслідування, який став підставою для винесення спірного у цій справі наказу, дозволяє дійти висновку, що результати цього службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах, та не засновані на матеріалах адміністративної справи про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що такі дії позивача є несумісними з проходженням служби у поліції, суперечать змісту Присяги працівника Національної поліції України, адже підривають довіру громадян до працівників поліції, до її органів та до авторитету їх у цілому.
Колегією суддів враховується, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення скаржником вимог чинного законодавства, що не породжує сумніви у правомірності оскаржуваних у цій справі наказів.
До того ж, судова колегія звертає увагу, що у межах обставин цієї справи не досліджуються питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за відповідних підстав.
З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що дисциплінарне стягнення накладено на позивача поза межами строку, встановленого Дисциплінарним статутом, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Дисциплінарного статуту у разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Частиною першою цієї ж статті Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
Враховуючи, що висновок службового розслідування щодо позивача затверджений 27.01.2023, то застосування дисциплінарного стягнення до нього наказом від 20.02.2023 №99 здійснено у межах встановленого ч. 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту місячного строку.
За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З урахуванням наведених вище нормативних приписів та встановлених вище обставин обґрунтованості накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції колегія суддів погоджується й з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту від 04.04.2023 №386 о/с.
Щодо вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів зауважує, що вони також не підлягають задоволенню, позаяк є похідними.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Л.О. Костюк
Судді В.О. Аліменко
О.М. Кузьмишина
Повний текст постанови складено та підписано 28 листопада 2024 року.