Справа № 320/1106/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
28 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Черпака Ю.К.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
30 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про:
- визнання неправомірними дій щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи часу навчання на підготовчому відділенні у Дніпродзержинському індустріальному інституті ім. М.І. Арсенічева з 30 листопада 1976 року по 03 серпень 1977 року;
- зобов'язання зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії період навчання на підготовчому відділенні у Дніпродзержинському індустріальному інституті ім. М.І. Арсенічева згідно даних архівної довідки з 30 листопада 1976 року по 03 серпень 1977 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 лютого 2020 року по справі №456/2503/16-а, від 11 травня 2022 року у справі №445/2374/16-а, дійшовши до висновку, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти, а тому період слухання підготовчих курсів до загального стажу не зараховується.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, позивач ОСОБА_1 (надалі - апелянт), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573. Даними нормативно-правовими актами передбачалося, що на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій. Слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів, при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року №774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року №1114. Згідно нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затверджене наказами Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 26 вересня 1969 року №712, від 17 травня 1971 року №394; від 31 травня 1974 року №468, від 14 липня 1987 року №504, яким було передбачено, що час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу (пункт 21); особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача, на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу (пункт 9-10).
Відповідач заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Позивачем ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за його участі без обґрунтування.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що клопотання позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки дана категорія справ відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до незначної складності та судом першої інстанції її було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за належне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року - без змін, мотивуючи це слідуючим.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 18 жовтня 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про зарахування до загального трудового стажу період навчання з 30 листопада 1976 року по 03 серпень 1977 року слухачем денного підготовчого відділення у Дніпродзержинському індустріальному інституті ім. М.І. Арсенічева, після закінчення якого його було зараховано на перший курс денного відділення інституту.
Листом від 31 жовтня 2022 року №23622-23495/Ф-02/8-2600/22 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що слухач підготовчого відділення вищого навчального закладу не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, а тому в нього немає підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу.
Позивач вважає рішення відповідача про відмову в зарахуванні до загального трудового стажу періоду навчання з 30 листопада 1976 року по 03 серпень 1977 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернувся в суд з позовом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції №58).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року №161, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за №173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм видно, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач навчався на підготовчому відділенні денної форми навчання Дніпродзержинського індустріального інституту ім. М.І. Арсенічева з 30 листопада 1976 року по 02 серпня 1977 року, а з 03 серпня 1977 року зарахований на перший курс денної форми навчання Дніпродзержинського індустріального інституту ім. М.І. Арсенічева.
Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.
Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.
Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.
В матеріалах справи міститься архівна довідка від 20 лютого 2017 року №55-24/46 видана Дніпродзержинським державним технічним університетом (раніше Дніпродзержинський індустріальний інститут ім. М.І. Арсенічева, який перейменований на основі наказу №147 від 18 травня 1994 року Міністерства освіти і науки України), в якій зазначено, що позивача 04 грудня 1978 року відраховано з числа студентів другого курсу денної форми навчання металургічного факультету (а.с.14).
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що вищезазначена довідка підтверджує навчання позивача на денній формі навчання в Дніпродзержинському індустріальному інституті ім. М.І. Арсенічева в період з 03 серпня 1977 року по 04 грудня 1978 рік, проте відсутня інформація про здобуття освіти за період 30 листопада 1976 року по 02 серпень 1977 року.
Проаналізувавши норми права і дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач в даному випадку правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до стажу роботи періоду навчання на підготовчому відділенні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09 квітня 2024 року по справі №380/15284/22, від 11 травня 2022 року по справі №445/2374/16-а.
Щодо посилання апелянта на практику судів першої інстанції та Верховного суду України, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує практику Верховного Суду, яка наявна станом на 2024 рік.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи апелянта ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.К. Черпак