Справа № 580/5939/24 Суддя першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
28 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Костюк Л.О.,
суддів Бужак Н.П., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року (прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, м. Черкаси, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення і зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.05.2024 № 232730022305 щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.08.1983 по 08.06.1992 в районах Крайньої Півночі, який підлягає зарахуванню у пільговому обчислені (в полуторному розмірі), та періоду роботи з 23.01.2000 по 17.03.2004 у ТОВ «Новий Стиль ЛТС»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в період з 01.08.1983 по 08.06.1992 у пільговому обчислені (в полуторному розмірі), та зарахувати період роботи з 23.01.2000 по 17.03.2004 у ТОВ «Новий Стиль ЛТС» до страхового стажу;
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730022305 від 23.05.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії, період роботи з 01.08.1983 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні один рік як один рік і шість місяців;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії, період роботи з 01.01.1991 по 08.06.1992 на підприємствах, розташованих на території російської федерації та 23.01.2000 по 17.03.2004 на ТОВ «Новий Стиль ЛТС».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем документами підтверджується період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 01.08.1983 по 08.06.1992 безвідносно до наявності строкового трудового договору, однак цей період підлягає зарахуванню в обчисленні один рік як один рік і шість місяців до 01.01.1991, оскільки в подальшому міжнародне і національне законодавство відповідної пільги не передбачало. Водночас, суд підкреслив, що період роботи позивача з 01.01.1991 по 08.06.1992 також підлягає зарахуванню, оскільки денонсація Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання. Поміж іншого, щодо періоду роботи у ТОВ «Новий Стиль ЛТС» суд наголосив, що невиконання підприємством обов'язку із сплати страхових внесків не може мати негативних наслідків для особи.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо відносин України з іншими державами-учасницями, то громадяни зберігають право на отримання вже призначеної пенсії, а не право на її призначення. Наголошує, що після 01.01.1991 обчислення періодів роботи в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні не передбачено, а до 01.01.1991 такі умови поширювалися лише на осіб, які уклали строкові трудові договори, тому період роботи з 01.08.1983 по 08.06.1992 зарахований на загальних підставах. Крім іншого, підкреслює, що через відсутність інформації про сплату страхових внесків період роботи у ТОВ «Новий Стиль ЛТС» з 23.01.2000 по 17.03.2004 не зарахований правомірно.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 02.10.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки на час роботи позивача Угода була чинною, то подальше припинення її дії не може мати негативних наслідків для особи. Наявність записів у трудовій книжці є належним і достатнім підтвердженням періоду роботи позивача в районах Крайньої Півночі, а невиконання роботодавцем обов'язку із сплати страхових внесків не може мати позбавляти особу права на отримання пенсії.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 21.11.2023 до ГУ ПФ в Черкаській області із заявою про обчислення страхового стажу та призначення пенсії за віком.
Відповідач листом від 18.12.2023 № 16851-16841/С-03/8-2300/23 повідомив позивача, що до його страхового стажу не враховано період роботи у ТОВ «Новий стиль ЛТС» з 23.01.2000 до 17.03.2004, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період. Запис трудової книжки за період з 23.01.2000 до 17.03.2004 додатковими документами не підтверджено. Тому, для зарахування до страхового стажу періоду з 23.01.2000 до 17.03.2004 підстави відсутні. Згідно із записами в трудовій книжці позивач із 01.08.1983 до 08.06.1992 знаходився на службі в органах внутрішніх справ. Тому, для зарахування до страхового стажу періоду із 01.08.1983 до 08.06.1992 у пільговому обчисленні законодавчі підстави відсутні. Крім того, повідомив, що для розгляду питання щодо призначення пенсії за віком позивач може звернутися до сервісного центру управління обслуговування громадян територіального органу Пенсійного фонду України або через вебпортал з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID із відповідною заявою та надати всі необхідні документи.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що 19.01.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ПФ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, за правилами екстериторіальності, за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення від 25.01.2024 №232730022305 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 не зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 01.08.1983 по 08.06.1992, оскільки записі в трудовій книжці міститься виправлення в році прийняття на роботу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 по справі № 580/2336/24, яке набрало законної сили 18.05.2024, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період його роботи з 01.08.1983 до 08.06.1992, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2024 про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2023 про обчислення страхового стажу та призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 21.11.2023 та прийнято рішення від 23.05.2024 № 232730022305 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .. Підставою прийняття такого рішення зазначено, що до страхового стажу не враховано період роботи у ТОВ «Новий стиль ЛТС» з 23.01.2000 до 17.03.2004, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період, а іншими документами цей період роботи не підтверджено. Служба в органах внутрішніх справ самостійної протипожежної аварійно-рятувальної служби УВС Тюменської області Ямало-Ненецького автономного округу з 01.08.1983 по 08.06.1992 була зарахована позивачу до страхового стажу на загальних підставах, однак оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді, то відповідний період підлягає зарахуванню до 31.12.1991 і законодавчі підстави для зарахування до страхового стажу періоду служби із 01.08.1983 до 31.12.1991 у пільговому обчисленні також відсутні.
Поміж іншим, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за спірний період працював на наступних роботах:
1. Самостійна протипожежна аварійно-рятувальна служба УВС Тюменської області:
- запис №1 - з 01.08.1983 (Нак. № 316 від 15.08.1983);
- запис №2 - 08.06.92 перебував на службі в органах внутрішніх справ вісім років 10 місяців 07 днів, в тому числі в Ямало-Ненецькому автономному окрузі вісім років 10 місяців 07 днів (Нак. № 205 від 08.06.92);
2. ТОВ «Новий стиль ЛТС» на посаді водія-експедитора:
- запис №12 - з 23.01.2000 (Нак. № 4 від 23.01.2000);
- запис №13 - 17.03.2004 звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (Нак. № 17 від 17.03.2004).
Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів ст. 46 Конституції України, ст. ст. 11, 20, 24, 26, 106, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у позивача права на зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 у пільговому обчисленні, а також зарахування періодів роботи з 01.01.1991 по 08.06.1992 та з 23.01.2000 по 17.03.2004 безвідносно до втрати чинності Угодою та сплати роботодавцем страхових внесків відповідно.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 2.1 Порядку №22-1 передбачає, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Із змісту трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, позивач у період з 01.08.1983 по 08.06.1992 працював в Ямало-Ненецькому автономному окрузі.
Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області віднесений до районів Крайньої Півночі.
При цьому спір, що місцевість, де працював позивач, відносилася до районів Крайньої Півночі, між сторонами відсутній.
Отже, з огляду на наведені вище норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №560/755/19.
За наведених обставин стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі підтверджується матеріалами справи, у спірному випадку - записами в трудовій книжці.
Судова колегія звертає увагу, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, у пункті 2 розділу І Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Про це також зазначав Верховний Суд у постанові від 22.02.2021 у справі №266/258/16.
За таких обставин, оскільки факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці, то спірний період роботи ОСОБА_2 у згаданих регіонах підлягає пільговому обчисленню як один рік роботи за один рік шість місяців, однак за період з 01.08.1983 по 01.01.1991, а не по 08.06.1992 з огляду на таке.
Так, положення Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 лише надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів №1058-IV та № 1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 08.07.2021 (справа №459/2778/16-а), від 30.05.2019 (справа №348/2974/14-а), від 19.09.2019 (справа №348/2208/16-а) та від 31.01.2018 (справа №676/7065/14-а).
За наведених обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача з 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачу не зарахований період роботи на підприємствах, розташованих на території російської федерації з 01.01.1992 по 08.06.1992 з підстав припинення участі російської федерації в Угоді.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно із статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх, від 14.01.1993 питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Всі видатки, пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за вказаною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами (ст. 3 Угоди).
Згідно ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з держав-учасниць, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Таким чином, Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування врегульовано Угодою про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994.
Відповідно до статті 9 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Згідно положень статті 4 зазначеної Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Відповідно до статті 7 зазначеної Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Однак, на переконання колегії суддів, припинення участі в цій Угоді не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, так як такий стаж набутий до ухвалення такого рішення. При цьому, ч. 2 ст. 13 Угоди передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 було констатовано, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем неправомірно відмовлено у включені до страхового стажу періодів роботи позивача на підприємствах, розташованих на території російської федерації з 01.01.1992 по 08.06.1992.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду роботи у ТОВ «Новий Стиль ЛТС» з 23.01.2000 по 17.03.2004 до страхового стажу попри несплату роботодавцем страховий внесків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. (ч. 2 ст. 20 Закону № 1058).
Відповідно до ст. 11 Закону №1058-IV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно ч. 5, 6 ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписи ст. 106 Закону №1058-IV визначають, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок із сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Те, що ТОВ «Новий Стиль ЛТС» у період з 23.01.2000 по 17.03.2004 не забезпечувало виконання вимог Закону №1058-IV щодо сплати страхових внесків, на переконання судової колегії, не впливає на наявність у позивача права на зарахування стажу, оскільки за сформованою Верховним Судом сталою практикою, обов'язок щодо сплати страхових внесків покладається на страхувальника; позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює (наприклад постанова від 29.03.2023 у справі № 240/4170/19).
Як було встановлено вище, за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач з 23.01.2000 по 17.03.2004 працював у ТОВ «Новий Стиль ЛТС» на посаді водія-експедитора.
Таким чином, внаслідок невиконання обов'язку із сплати внесків до Пенсійного фонду України у вказані періоди позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними також у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі №12392/16-а та від 04.09.2018.
За таких обставин, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення зазначеного періоду роботи на ТОВ «Новий Стиль ЛТС» до страхового стажу за порушення, вчинене вказаним страхувальником (роботодавцем), оскільки згідно Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Відтак правильним є висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФ в Черкаській області та наявність правових підстав для покладення на останнього обов'язку із зарахування ОСОБА_1 при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії періоду роботи з 01.08.1983 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні один рік як один рік і шість місяців, а також періодів роботи з 01.01.1991 по 08.06.1992 на підприємствах, розташованих на території російської федерації та з 23.01.2000 по 17.03.2004 на ТОВ «Новий Стиль ЛТС».
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Л.О. Костюк
Судді Н.П. Бужак
І.О. Грибан
Повний текст постанови складено та підписано 28 листопада 2024 року.