Справа № 320/16116/23 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.
27 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Адвокат Кокарєва Є.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з вимогами до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування окремих періодів роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та неврахування при обчисленні розміру пенсії коефіцієнту страхового стажу у подвійному розмірі; зобов?язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21.07.1986 по 13.01.1987; 15.01.1987 по 01.07.1987 ; 06.07.1987 по 04.01.1999 та врахувати коефіцієнт стажу у подвійному розмірі при обчисленні пенсії у період роботи за Списком 2.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 27.11.2024.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм ч. 2 ст. 312 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; вказані документи повинні мати вичерпний перелік повноважень правомочностей адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя. Разом з цим, як вбачається із доданої до позовної заяви копії довіреності від 03.02.2023, зареєстрованої в реєстрі за №75, наданої на підтвердження повноважень адвоката Кокарєва Є.О. діяти від імені та в інтересах гр. ОСОБА_1 , остання не містить зазначення конкретної назви органу, в якому адвокат уповноважується бути законним представником позивача, зокрема, в Київському окружному адміністративному суді. Отже, в ордері чи довіреності має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, в даному випадку "Київський окружний адміністративний суд".
Оскільки у доданій до позовної заяви копії довіреності від 03.02.2023, зареєстрованої в реєстрі за №75, наданої на підтвердження повноважень адвоката Кокарєва Є.О. діяти від імені та в інтересах гр. ОСОБА_1 не вказано про те, що адвокат Кокарєв Є.О. уповноважений представляти права та інтереси позивача саме в Київському окружному адміністративному суді, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява від імені позивача підписано особою, яка не має права на її підписання.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що категорія справ щодо спору між фізичною особою та територіальним органом Пенсійного фонду України віднесено до категорії справ незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до положень статті 257 КАС України, тож, представником позивача може бути будь-яка фізична особа, незалежно від того чи є вона адвокатом чи не є адвокатом.
Відповідно до довіреності від 03 лютого 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буділовською Н.С., зареєстрованої у реєстрі під № 72, адвокат Кокарева Є.О. має право діяти в усіх судах України в інтересах ОСОБА_1 , тобто й у Київському окружному адміністративному суді, який входить до складу єдиної системи судоустрою України згідно із ст. З Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Повноваження представника чітко, повно та зрозуміло викладені у довіреності від 03 лютого 2023 року.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував вимоги щодо оформлення ордеру адвоката до довіреності, посвідченої нотаріусом, ототожнюючи їх. Вказане є помилковим висновком, оскільки оформлення ордеру та довіреності врегульовані різним нормами матеріального права.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, вдався до застосування надмірного формалізму.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до норм пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
За нормами ч. 2 ст. 57 КАС України, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
За змістом оскаржуваної ухвали, позовна заява повернута з тих підстав, що нотаріально посвідчена довіреність, надана на підтвердження повноважень адвоката Кокаревої Є.О. діяти в інтересах ОСОБА_1 , не містить зазначення конкретної назви органу, в якому адвокат уповноважується бути законним представником, зокрема у Київському окружному адміністративному суді. При цьому, судом зазначено, що в ордері чи довіреності має бут зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, в даному випадку - Київський окружний адміністративний суд. Оскільки у доданій до позовної заяви довіреності не вказано про те, що адвокат Кокарева Є.О. уповноважена представляти права та інтереси позивача саме в Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку про те, що позовна заява від імені позивача підписана особою, яка не має права на її підписання.
Категорія справ щодо спору між фізичною особою та територіальним органом Пенсійного фонду України віднесено до категорії справ незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до положень статті 257 КАС України.
Таким чином, у даній справі представником позивача може бути будь-яка фізична особа, незалежно від того чи є вона адвокатом чи не є адвокатом.
Відповідно до довіреності від 03 лютого 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буділовською Н.С., зареєстрованої у реєстрі під № 72, адвокат Кокарева Є.О. має право діяти в усіх судах України в інтересах ОСОБА_1 , тобто й у Київському окружному адміністративному суді, який входить до складу єдиної системи судоустрою України.
Колегія суддів констатує, що повноваження представника чітко, повно та зрозуміло викладені у довіреності від 03 лютого 2023 року.
Статтею 59 КАС України, визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував вимоги щодо оформлення ордеру адвоката до довіреності, посвідченої нотаріусом, ототожнюючи їх, при цьому, що оформлення ордеру та довіреності врегульовані різним нормами матеріального права. З огляду на викладене ухвала, що оскаржується підлягає скасуванню.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються у якості належних.
Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та порушив норми процесуального права.
Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Тому, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року - скасувати.
Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко