Справа № 580/5415/24 Головуючий у І інстанції - Янківська В.П.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
27 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 971190134430 щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 16.08.2023 з дня подачі заяви до ПФУ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати подання заяви, а саме з 16.08.2023, нарахувати та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат.
В обґрунтування позовних вимог Позивачкою зазначено, що 29.04.2024 через вебпортал ПФУ вона звернулась із заявою № 862, в якій просила здійснити перерахунок пенсії з дати подання попередньої заяви, а саме з 16.08.2023, нарахувати та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат, проте Відповідач протиправно відмовив в перерахунку пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.04.2024 № 862 про перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з 16.08.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2024 № 862 про перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з 16.08.2023, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що Відповідачем розглянуто заяву Позивачки від 29.04.2024 № 862 та прийнято відповідне рішення від 07.05.2024 № 971190134430, тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
16.08.2023 Позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
За результатами опрацювання даної заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 24.08.2023 № 971190134430 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, в зв'язку з відсутністю підстав для зарахування періодів проживання в зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993.
08.04.2024 Позивачка повторно звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, надавши необхідні документи.
За результатами розгляду заяви Позивачки, пенсію переведено на інший вид, а саме на пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08.04.2024 та здійснено перерахунок пенсії.
29.04.2024 Позивачка через вебпортал ПФУ звернулась із заявою № 862, в якій зазначила, що згідно рішення № 971190134430 від 16.04.2024 її переведено на інший вид пенсії, а саме на пенсію відповідно до Закону № 796 з 08.04.2024 та здійснено перерахунок пенсії. Проте Позивачка зазначила, що заява про перерахунок подавалась 16.08.2023, а тому просила здійснити перерахунок з дати подання заяви, а саме з 16.08.2023, нарахувати та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат.
Відповідачем розглянуто заяву Позивачки від 29.04.2024 № 862 та прийнято рішення від 07.05.2024 № 971190134430, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою № 862 від 29.04.2024 щодо проведення перерахунку допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами. При розгляді матеріалів пенсійної справи, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку, оскільки звернення вже опрацьовано згідно заяви № 726 від 08.04.2024, а додаткових документів для нового перерахунку не надано.
Не погоджуючись з таким рішенням Відповідача, Позивачка звернулась з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що Позивачкою була подана до пенсійного органу заява про перерахунок пенсії, але Відповідачем вимоги, викладені в заяві розглянуті не були.
Оскільки Відповідачем не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви Позивачки та не прийнято за результатами їх розгляду відповідного рішення, тобто не реалізовано надані йому дискреційні повноваження, належним способом захисту прав Позивачки в цій справі буде зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивачки від 29.04.2024 № 862 про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 16.08.2023 та прийняти рішення за результатами її розгляду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати подання заяви, а саме з 16.08.2023, нарахувати та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат, суд першої інстанції зазначив, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, оскільки Відповідачем заява Позивачки не була розглянута у порядку та спосіб передбачена законом та за результатами її розгляду не було прийнято відповідне рішення, а тому вказані позовні вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до п. 4.1. Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Зміст положень пунктів 4.3 та 4.10 Порядку № 22-1 дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.
Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 300/3457/20 наголошено, що визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого пенсійного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів Позивача.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 158/1226/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 636/863/17.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачкою була подана до пенсійного органу заява про перерахунок пенсії від 29.04.2024 № 862, проте Відповідачем вимоги, викладені у вказаній заяві розглянуті не були.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки Відповідачем не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви Позивачки та не прийнято за результатами їх розгляду відповідного рішення, тобто не реалізовано надані йому дискреційні повноваження, належним способом захисту прав Позивачки в цій справі є зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивачки від 29.04.2024 № 862 про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 16.08.2023 та прийняти обґрунтоване рішення за результатами її розгляду, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів в оскаржуваній частині.
Отже, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у вказаній частині.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Я.М. Василенко
Л.О. Костюк