Справа № 580/10660/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
28 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Заїки М.М.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
10 листопада 2023 року, через підсистему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 (далі - позивач) - адвокат Атаманюк Василина Ігорівна звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним дій щодо здійснення відрахувань з грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 за грудень 2022 року, січень 2023 року та лютий 2023 року;
- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №2277 від 03 травня 2023 року "Про підсумки проведення службового розслідування за фактом повернення з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 без документів";
- визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №3909 від 12 серпня 2023 року "Про підсумки проведення додаткового службового розслідування за фактом повернення з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 без документів";
- зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за грудень 2022 року, січень 2023, лютий 2023 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за грудень 2022 року, січень 2023, лютий 2023 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази командира військової частини НОМЕР_1 №2277 від 03 травня 2023 року "Про підсумки проведення службового розслідування за фактом повернення з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 без документів"; №3909 від 12 серпня 2023 року "Про підсумки проведення додаткового службового розслідування за фактом повернення з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 без документів". Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суми грошового забезпечення утримані на виконання наказів №2277 від 03 травня 2023 року та №3909 від 12 серпня 2023 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Задоволюняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачем не надано до суду першої інстанції доказів проведення службового розслідування на підставі якого прийнято наказ №2277 від 03 травня 2023 року, під час прийняття оспорюваного наказу №3909 від 12 серпня 2023 року не було враховано Закон України №3080-IX від 02 травня 2023 року "Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо удосконалення питань оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану", в діючиій редакції Закону.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, військова частина НОМЕР_1 (далі - апелянт) звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Представник військової частини НОМЕР_1 вважає, що на момент проведення службового розслідування відповідач керувався нормами діючого законодавства, а судом першої інстанції неправомірно застосовано норми матеріального права, а саме: Закону України №3161-IX від 28 червня 2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" (далі - Закон №3161-IX).
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Атаманюк В.І. подано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга є необгрунтованою та має виключне посилання на норми права.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 28 листопада 2024 року.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , мотивуючи це слідуючим.
З військового квитка серія НОМЕР_4 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 09 квітня 2015 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 29 квітня 2022 року у зв'язку зі збройною агресією РФ, відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу.
З 07 червня 2022 року ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , де в подальшому призначений на посаду головного сержанта-командира міномета 1 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону.
04 грудня 2022 року, виконуючи обов'язки військової служби по захисту Батьківщини, ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення тяжкого ступеню.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1311 від 29 грудня 2022 року затверджено результати службового розслідування за фактом поранення молодшого сержанта ОСОБА_1 та вирішено вважати отримане ним 04 грудня 2022 року поранення таким, що отримане під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил РФ в районі села Червонопопівка Луганської області.
Згідно виписки №53681 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 в період з 13 грудня 2022 року по 20 грудня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради".
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" №2208 від 19 грудня 2022 року ступінь отриманого поранення визначено як тяжке, у зв'язку з чим (на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб) ОСОБА_1 потребував відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Доказів звернення до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом для оформлення відпустки за станом здоров'я з 21 грудня 2022 року по 24 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 не надав.
В період з 25 січня 2023 року по 30 січня 2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради". 27 січня 2023 року позивачу проведено хірургічну операцію і лікування, що підтверджено випискою №2022 із медичної картки стаціонарного хворого.
В період з 30 січня 2023 року по 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради", що підтверджено виписками із медичної картки стаціонарного хворого №2349 від 03 лютого 2023 року, №2852 від 07 лютого 2023 року, №3190 від 10 лютого 2023 року.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" №446 від 09 лютого 2023 року, на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Доказів звернення до командування військової частини з відповідним рапортом для оформлення відпустки за станом здоров'я з 11 лютого 2023 року по 14 березня 2023 року позивач не надав.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 березня 2023 року №76 вирішено вважати молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що прибув зі шпиталю у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання службових обов'язків з 14 березня 2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03 травня 2023 року №2277 затверджено результати службового розслідування за фактом повернення з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 . Цим наказом встановлено, що позивач повернувся в розташування підрозділу без документів, що підтверджують поважність причини відсутності військовослужбовця на службі за період з 20 січня 2023 року по 24 січня 2023 року, та не оформив належним чином відпускні квитки згідно довідок військово-лікарської комісії №2208 від 19 грудня 2022 року та №446 від 09 лютого 2023 року.
За несвоєчасне прибуття до нового місця служби, неналежне виконання службових обов'язків та наказів командирів, що призвело до порушення військової дисципліни, керуючись статтями 45 та 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на молодшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "сувора догана".
Наказом №2277 від 03 травня 2023 року зобов'язано помічника командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби перерахувати та утримати з молодшого сержанта ОСОБА_1 щомісячні премії за грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року. Також зобов'язано перерахувати та утримати з молодшого сержанта ОСОБА_1 за вказаний період додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.
На підставі поданого позивачем рапорту від 03 серпня 2023 року, в якому позивач висловив незгоду з результатами попереднього службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 серпня 2023 року №4377 призначено додаткове службове розслідування з метою уточнення причин та обставин, а також встановлення ступеня вини осіб чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12 серпня 2023 року №3909 затверджено результати додаткового службового розслідування за фактом повернення з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 . Цим наказом вирішено наказ від 03 травня 2023 року №2277 залишити без змін.
Також наказом від 12 серпня 2023 року №3909 вирішено за несвоєчасне інформування заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни нагадати про обов'язки військової служби заступнику командира з морально-психологічного забезпечення 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_3 .
Не погоджуючись із результатами проведених службових розслідувань, представник позивача звернулася до суду з даним позовом, за захистом порушених прав ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року №3057-IX, та Указом від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов'язаний серед іншого під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків, додержуватися військової дисципліни.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Відповідно до статтей 1, 2, 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
За змістом положень статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 (далі - Порядок №608).
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Розділом V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Отже, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у межах дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
В свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, пропорційно тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції відповідач, на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду 20 листопада 2023 року, не надав акту службового розслідування на підставі якого прийнято наказ №2277 від 03 травня 2023 року "Про підсумки проведення службового розслідування за фактом повернення з лікування молодшого сержанта ОСОБА_1 без документів".
Проте, відповідачем надано до суду першої інстанції копію акту додаткового службового розслідування, яке призначено наказом командира військової частини від 05 серпня 2023 року №4377.
Судом першої інстанції встановлено, і з цим погоджується колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, що відповідачем не надано доказів проведення у встановленому порядку розслідування на підставі якого прийнято наказ №2277 від 03 травня 2023 року, що вказує на невиконання вимог ухвали суду першої інстанції та порушення процедури проведення службового розслідування.
Відповідачем в акті повторного службового розслідування не зазначено про врахування тяжкості проступку, попередньої поведінки ОСОБА_1 , ставлення до виконання посадових обов'язків.
В акті службового розслідування жодним чином не обґрунтовано застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення як "сувора догана" та неможливість застосування двох попередніх видів стягнень: а) зауваження; б) догани.
Суд звертає увагу, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за відсутність на службі з 20 січня 2023 року по 24 січня 2023 року, тобто у період коли позивач потребував подальшого лікування у зв'язку з отриманням тяжкого поранення, оскільки у період з 25 січня 2023 року по 10 лютого 2023 року продовжував лікування, йому було проведено хірургічне втручання, яке зі змісту наданих позивачем виписок перебуває у прямому зв'язку із отриманим пораненням.
Крім того, положеннями абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 передбачено оплату часу переміщення до лікувального закладу у зв'язку з лікуванням поранення.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновки суду першої інстанції, що відповідачем не враховані під час обрання виду дисциплінарного стягнення позивач після 20 січня 2023 року потребував продовження лікування після тяжкого поранення.
Також підставою для дисциплінарної відповідальності позивача є не оформлення належним чином відпускних квитків згідно довідок військово-лікарської комісії №2208 від 19 грудня 2022 року та №446 від 09 лютого 2023 року.
Відповідач не заперечує право позивача на отримання відпусток за станом здоров'я на період з 21 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року та з 11 лютого 2023 року по 12 березня 2023 року, натомість вважає, що ОСОБА_1 порушив порядок їх оформлення, оскільки своєчасно не звернувся з відповідним рапортом до командування військової частини.
Відповідно до пункту 6.11 наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (далі - Положення №402), постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків (занять) за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Пунктом 6.15 Положення №402, в редакції чинній на період перебування позивача на лікуванні, визначено, що відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу) де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Отже, праву позивача на отримання відпустки за станом здоров'я після стаціонарного лікування кореспондує обов'язок командування військової частини надати таку відпустку. Іншого правомірного варіанту поведінки військова частина не має.
Зі змісту наданих в ході службового розслідування пояснень заступника командира батареї по МПЗ 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачається, що йому позивач ОСОБА_1 направляв фотознімок довідки ВЛК для надання відпустки тривалістю 30 календарних днів. Після цього ОСОБА_3 був виготовлений відповідний рапорт для надання відпуски, який не прийнятий відповідним підрозділом військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю оригіналу (а.с.97). Відомості про те, що ОСОБА_3 повідомляв позивача про неприйняття рапорту в поясненнях першого відсутні.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що матеріалах справи містяться Виписки із медичної амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 в яких зазначено, що він має «перелом нижнього кінця променевої кістки ВОП правого предпліччя з переломом дистального відділу променевої кістки фіксований АЗФ», дана травма є «тяжкого ступеню» внаслідок отримання «вогнепального наскрізного поранення» (а.с.24) та потребувала тривалого лікування з подальшим оперативним втручанням.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 під час перебування на лікуванні в місті Дніпро та в місті Черкаси вживав заходів для повідомлення командування військової частини НОМЕР_1 про необхідність оформлення йому відпустки, що вказує на відсутність у його діях умислу на ухилення від виконання своїх обов'язків військової служби.
Отже, обраний відповідачем вид дисциплінарної відповідальності не відповідає характеру вчиненого позивачем проступку, що вказує на безпідставне застосування такого виду дисциплінарного стягнення як сувора догана.
Статтю 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України доповнено частиною другою та третьою згідно із Законом України №3080-IX від 02 травня 2023 року "Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо удосконалення питань оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану".
Закон №3161-IX від 28 червня 2023 року набрав чинності 30 червня 2023 року, тобто був чинним на момент проведення додаткового службового розслідування відносно позивача.
Відповідно до внесених змін, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Після внесення змін, з 30 червня 2023 року військовослужбовців, які перебувають на лікуванні у зв'язку з пораненням та потребують відпустки за станом здоров'я, звільнено від обов'язку направляти висновок ВЛК та повідомляти командування військової частини про необхідність надання такої відпустки.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зважаючи на ту обставину, що внесені вищенаведеними Законами зміни скасовують відповідальність військовослужбовця в силу відсутності його обов'язку щодо оформлення відпустки за станом здоров'я після поранення, тому на час проведення повторного службового розслідування відповідач повинен був їх врахувати та застосувати зворотну дію Закону в часі й не притягувати позивача до відповідальності за не оформлення відпускних квитків.
Щодо перерахунку та утримання з позивача премії за грудень 2022 року та січень-лютий 2023 року колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Пунктом 8 Розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служба) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.
Відповідно до абзацу третього пункту 4 Розділу XVI Порядку №260 (в редакції, чинній на дату видачі оспорюваних наказів) при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Абзацом першим пунктом 5 Розділу XVI Порядку №260 (в редакції, чинній на дату видачі оспорюваних наказів) визначено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Згідно пункту 6 Розділу XVI Порядку №260 забороняється не виплачувати премію військовослужбовцям або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне й те саме допущене порушення.
Отже, чинним законодавством не передбачено прийняття окремого рішення щодо позбавлення військовослужбовця премії, а реалізація такого рішення знаходить своє відображення в тому, що до наказу про виплату премії військовослужбовець, який допустив порушення, не включається.
У справі, що розглядається позивачу за грудень 2022 року, січень-лютий 2023 року нараховано та виплачено премію у повному розмірі, але після видачі оспорюваних наказів проведено перерахунок та позбавлено позивача ОСОБА_1 премії, що підтверджено деталізованим розрахунком грошового забезпечення та інших видів виплат військовослужбовця, який надано військовою частиною НОМЕР_1 .
Згідно наданого військовою частиною НОМЕР_1 розрахунку позивачу виплачено в грудні 2022 року 115383,10 грн, в січні 2023 року 113653,10 грн та в лютому 2023 року 20816,10 грн.
Після проведеного на підставі оспорюваних наказів перерахунку розмір грошового забезпечення позивача становить в грудні 2022 року - 7806,80 грн, в січні 2023 року - 5181,00 грн, в лютому - 5181,00 грн.
Відповідач протиправно позбавив позивача премії за минулий період, оскільки застосував обмеження премії протягом трьох місяців підряд за одне і те саме порушення, що вказує на незаконність наказу в цій частині.
Щодо позбавлення позивача ОСОБА_1 права на отримання додаткової грошової винагороди за період перебування на лікуванні після тяжкого поранення.
Абзацом четвертим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З наведеного слідує висновок, що для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, необхідна, зокрема, наявність пов'язаності поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Вищезазначена постанова не містить обмежень щодо режиму стаціонарного лікування, періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), одержаним при захисті Батьківщини або перебувань у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 грн. винагорода.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що бойове травмування ОСОБА_1 отримане позивачем під час виконання ним службових обов'язків та захисту Батьківщини. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період з 13 грудня 2022 року по 20 грудня 2022 року та з 25 січня 2023 року по 10 лютого 2023 року. Крім цього, згідно висновків ВЛК позивач потребував двох відпусток за станом здоров'я по 30 (тридцять) календарних днів.
Отже, позивач ОСОБА_1 отримав право на виплату додаткової винагороди за вказаний період, включаючи час переміщення до лікарняного закладу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оспорювані накази прийняті внаслідок неповного з'ясування обставин, що мали значення для їх прийняття, з порушенням прав військовослужбовця на отримання грошового забезпечення за період перебування на лікуванні після тяжкого поранення, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно наданого військовою частиною НОМЕР_1 розрахунку позивачу ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за травень 2023 року в сумі 65690,80 грн, за червень 2023 року - 121952,80 грн, за липень 2023 року - 22015,60 грн, однак за вказані місяці фактично виплачено 0 грн, що вказує на проведення відрахувань з грошового забезпечення на виконання оспорюваних наказів.
З метою відновлення порушених прав позивача, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про необхідність зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 суми грошового забезпечення, які були утримані на виконання наказів №2277 від 03 травня 2023 року та №3909 від 12 серпня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу представника відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.М. Заїка
Ю.К. Черпак