Справа № 620/7679/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
27 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - апелянт, відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Чернігівській області від 17 травня 2024 року № 43-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
27 серпня 2024 року від представника позивача Молинця Романа Петровича до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки при винесенні рішення суду дане питання не було вирішено.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року заяву представника позивача Молинця Романа Петровича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп).
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, 01 жовтня 2024 року Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховано, що всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу не було надано ні детального опису робіт (наданих послуг) до договору на представлення адвокатських послуг, ні платіжного доручення на сплату правничої допомоги. Крім того, наголошує, що розмір понесених витрат є завищеним та необґрунтованим.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та від 21 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
За правилами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, умовою для присудження за рахунок суб'єкта владних повноважень на користь позивача судових витрат є задоволення адміністративного позову.
Водночас, судова колегія зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, за наслідками апеляційного перегляду, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
Враховуючи такий висновок суду апеляційної інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі також підлягає скасуванню, незалежно від доводів апеляційної скарги, адже відмова у задоволенні позовних вимог унеможливлює здійснення розподілу судових витрат, понесених позивачем, шляхом їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2023 року у справі №580/9874/21.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Судовою колегією враховується, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 у питанні перегляду основного та додаткового судового рішення зробила наступні висновки:
«За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанцій, відтак, рішення, яке є додатковим до цього рішення, також підлягає скасуванню.
Керуючись статями 132, 134, 139, 143, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити частково.
Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
І.О. Грибан