Справа №295/7348/22
4-с/295/53/24
29.10.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі :
головуючого судді - Кузнєцова Д.В.
за участю секретаря с/з - Карпішиної С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення і бездіяльність державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у вирішенні питання належного розгляду 10 липня 2024 року клопотання про закінчення виконавчого провадження, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що в провадженні Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 06 червня 2024 року перебуває виконавче провадження №75231574, яке було відкрито державним виконавцем на підставі заяви ОСОБА_2 та виконавчого листа від 09.05.2024 року, виданого на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21.09.2023 року у цивільній справі №295/7348/22 за позовною заявою ОСОБА_2 з вимогою про встановлення порядку участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За словами заявника, вона добросовісно виконує рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21.09.2023 року, про що неодноразово письмово інформувалась Служба у справах дітей Житомирської міської ради, однак батько дитини несвоєчасно приїжджає на зустріч з донькою. Заявник стверджує, що має обґрунтовані підстави вважати, що такі дійсні обставини справи виконання нею добросовісно рішення суду та не виявлення фактів чинення перешкоди у спілкуванні з малолітньою дочкою вказують на наявність підстав для закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, подавши до ВДВС клопотання про закінчення виконавчого провадження ВП №75231574, а в подальшому 29.07.2024 року і заяву із проханням повідомити про наслідки розгляду такого клопотання та видати копію постанови за наслідками розгляду клопотання про закінчення виконавчого провадження заявницею було отримано лист від 31.07.2024 року, в якому її поінформовано, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження. ОСОБА_1 вважає рішення державного виконавця Гурської А.М. та начальника Богунського ВДВС Савіної Н. від 31.07.2024 року у вирішенні питання належного розгляду клопотання про закінчення виконавчого провадження, яке викладено в листі від 31.07.2024 року, неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, з огляду на той факт, що рішення суду виконується добровільно з 21 вересня 2023 року, а тому відсутні законні підстави для продовження виконавчого провадження і вчинення у виконавчому провадженні примусових виконавчих дій.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить визнати незаконним рішення (бездіяльність) державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гурської А.М. та начальника Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савіної Н. від 31.07.2024 року у вирішенні питання належного розгляду 10.07.2024 року клопотання про закінчення виконавчого провадження.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду скарги повідомлялася належним чином.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні скарги просить відмовити. У відзиві на скаргу послався на відсутність доказів виконання судового рішення та бездіяльності державного виконавця (т. 2 а.с. 160-161).
Представник Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилася, у відзиві на скаргу просила відмовити у її задоволенні у зв'язку з відсутністю підстав для закриття виконавчого провадження (т. 2 а.с. 92-94).
Представник органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради у судове засідання не з'явився, у клопотанні просив здійснювати розгляд скарги у його відсутність та при прийнятті рішення насамперед врахувати інтереси дитини.
Суд, вивчивши й дослідивши матеріали скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.09.2023 року у справі №295/7348/22, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12.12.2023 року, зобов'язано матір дитини ОСОБА_1 не чинити перешкод батькові дитини ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді спілкування через засоби аудіо- та відеозв'язку (Скайп (Skype), Вайбер (Viber) тощо) та телефонного зв'язку щодня, а також у виді систематичних побачень з дитиною з 14-00 год. до 17-00 год. у першу та третю суботи місяця з 12-00 год. до 15-00 год. у другу та четверту неділі місяця й у день народження дитини в присутності матері з урахуванням віку та стану здоров'я дитини, її режиму, потреб та інтересів.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У частині шостій статті 26 Закону передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, передбачений у статті 64-1 Закону.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею (частини перша - шоста статті 64-1 Закону).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц (провадження№ 61-14491 сво 20) вказано, що «підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано, з огляду на таке. Забезпечення виконання судового рішення є обов'язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов'язкове судове рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Іммобільяре Саффі проти Італії" від 28 липня 1999 року)…
При цьому положення статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" про те, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, стосується іншої ситуації, а саме коли первинно рішення суду реально й фактично виконано, а у подальшому чиняться перешкоди».
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону (частина сьома статті 64-1 Закону).
Згідно зі статтею 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тлумачення наведених норми права свідчить, що:
підставою для закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною є лише фактичне виконання в повному обсязі рішення боржником згідно з виконавчим документом (пункт 9 статті 39 Закону) та яке підлягає відновленню державним виконавцем за заявою стягувача у зв'язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною;
натомість рішення в частині зобов'язання усунути перешкоди у побаченні з дитиною є рішенням, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, яке виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону, та може бути закінчено і у разі невиконання боржником рішення, за умови вжиття виконавцем усіх передбачених цією статтею Закону заходів виконання (пункт 11 статті 39 Закону - надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону);
відновлення виконавчого провадження, яке закінчено на підставі пункту 11 статті 39 Закону цим Законом не передбачено, оскільки право стягувача на побачення з дитиною забезпечується при примусовому виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною в порядку, передбаченому частинами другою - четвертою статті 64-1 Закону, у тому числі шляхом усунення перешкоджання боржником побаченню стягувача з дитиною.
У частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 цього Закону України «Про виконавче провадження»).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що розглядається, судом встановлено, що у Богунському ВДВС у місті Житомирі перебуває виконавче провадження №75231574 з примусового виконання виконавчого листа №295/7348/22, виданого 09.05.2024 року Богунським районним судом м. Житомира на виконання рішення суду про усунення перешкод та визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02.07.2024 року від боржника ОСОБА_1 до Богунського ВДВС надійшло клопотання про закінчення виконавчого провадження ВП №75231574 (т. 2 а.с. 106-109).
У листі-відповіді Богунського ВДВС від 11.07.2024 року державний виконавець повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак у задоволенні клопотання ОСОБА_1 фактично було відмовлено (т. 2 а.с. 101-102).
Отже, як встановлено судом, державним виконавцем розглянуто клопотання боржника про закінчення виконавчого провадження, за наслідками якого надано письмову відповідь. При цьому, Закон України «Про виконавче провадження» не зобов'язує виконавця у цьому випадку приймати постанову про відмову у задоволенні клопотання про закінчення виконавчого провадження.
Судом звернуто увагу на наявність у матеріалах справи ряду скарг стягувача ОСОБА_2 на ім'я керівника Богунського ВДВС у м. Житомирі, начальника Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради з приводу створення перешкод боржником ОСОБА_1 у виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21.09.2023 року у справі №295/7348/22 (т. 2 а.с. 110-111, 136, 138).
Аналізуючи наведені та встановлені під час розгляду скарги обставини суд вважає, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень, у останнього були відсутні підстави виносити постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 447, 451 ЦПК України, суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов