П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22299/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024р. по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним та скасування постанови,-
У липні 2024р. ГУ ПФУ в Одеській області звернулося до суду із позовом до ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса), у якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) від 5.07.2024 ВП №75119944 про накладення штрафу в розмірі 5 100грн.;
- судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ГУ ПФУ в Одеській області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду не було враховано, що невиконання боржником рішення суду відбулось з поважних причин, а саме через відсутність відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Посилаючись на вказане просило позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024р. у задоволенні адміністративний позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності поважних причин невиконання рішення суду, а тому державним виконавцем правомірно та обґрунтовано прийнято постанову про накладення штрафу на боржника.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023р. по справі №420/16519/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності ОСОБА_1 з 7.06.1979р. по 26.08.1979р., з 17.06.1980р. по 6.08.1980р., з 2.07.1981р. по 27.07.1981р..
Зобов'язано ГУ ПФУ зарахувати до страхового стажу періоду трудової діяльності ОСОБА_1 з 7.06.1979р. по 26.08.1979р., з 17.06.1980р. по 6.08.1980р., з 2.07.1981р. по 27.07.1981р..
Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 536,8грн..
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В подальшому, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1.04.2024р. апеляційну справу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023р. скасовано в частині відмови в задоволені позову про зобов'язання ГУ ПФУ зарахувати до страхового стажу трудову діяльність за повні місяці: серпень 2004р. та лютий 2005р. в Березівській ЗОШ №3.
Ухвалено у цій частині постанову, якою зобов'язано ГУ ПФУ зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 трудову діяльність за повні місяці: серпень 2004р. та лютий 2005р. в Березівській ЗОШ №3.
17.04.2024р. Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі за №420/16519/23 про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу трудову діяльність ОСОБА_1 з 7.06.1979р. по 26.08.1979р., з 17.06.1980р. по 6.08.1980р., з 2.07.1981р. по 27.07.1981р..
В подальшому, 24.05.2024р., керуючись вимогами ст.3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем відділу прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75119944 з примусового виконання вимог виконавчого листа №420/16519/23 виданого Одеським окружним адміністративним судом 17.04.2024р. про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу трудову діяльність ОСОБА_1 з 7.06.1979р. по 26.08.1979р., з 17.06.1980р. по 6.08.1980р., з 2.07.1981р. по 27.07.1981р..
Листом ГУ ПФУ в Одеській області вих. №1500-0304-5/86176 від 6.06.2024р. повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду та зазначено, що: « ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії не перебуває.
Водночас, через Вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України отримано сканкопію трудової книжки заявниці, щодо оцифрування її записів та створення електронної трудової книжки. Записи трудової книжки оцифровані, електронну трудову книжку створено. В зазначеному документі інформація про трудову діяльність ОСОБА_1 з 7.06.1979р. по 26.08.1979р., з 17.06.1980р. по 6.08.1980р., з 2.07.1981р. по 27.07.1981р. відсутня.
На виконання вищезазначених постанов суду 3.06.2024 створено технічне звернення "Скан-копія трудової книжки", до якого, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 № 420/16519/23, внесено періоди роботи з 07.06.1979 по 26.08.1979, з 17.06.1980 по 06.08.1980, з 02.07.1981 по 27.07.1981.
Зарахування зазначеного періоду застрахована особа має змогу перевірити в особистому кабінеті Вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України (пункт меню "Електронна трудова книжка" ("Дані ЕТК"), вкладка "Відцифрована ЕТК").».
При цьому, у вказаному листі вказано про те, що виконати рішення суду в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 трудової діяльності за повні місяці: серпень 2004р. та лютий 2005р. технічно не можливо. Також, зазначено, що виконати судове рішення можливо лише у разі звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії до дослгнення пенсійного віку.
На підставі вказаного, 5.07.2024р. державними виконавцем прийнято постанову ВП №75119944 про накладення на пенсійний орган штраф у розмірі 5 100грн..
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, пенсійний орган звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
В силу приписів ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013р., звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч.2,4 ст.372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про виконавче провадження" за №1404-VIII від 2.06.2016р. (надалі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з постанови ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 5.07.2024р. ВП №75119944 про накладення штрафу в розмірі 5 100грн. вбачається, що ГУ ПФУ в Одеській області не надано підтверджуючих документів, відповідно до яких можливо встановити факт зарахування до страхового стажу трудову діяльність ОСОБА_1 з 7.06.1979р. по 26.08.1979р., з 17.06.1980р. по 6.08.1980р., з 2.07.1981р. по 27.07.1981р..
Дослідивши листи ГУ ПФУ в Одеській області, надіслані державному виконавцю на підтвердження виконання рішення суду, судова колегія встановила, що останні не є належним виконанням рішення суду, оскільки в ньому міститься лише повідомлення про виконання рішення суду, проте як вірно зазначено в постанові від 5.07.2024р. ВП №75119944 ГУ ПФУ в Одеській області не надано підтверджуючих документів, відповідно до яких можливо встановити факт зарахування до страхового стажу трудову діяльність ОСОБА_1 з 7.06.1979р. по 26.08.1979р., з 17.06.1980р. по 6.08.1980р., з 2.07.1981р. по 27.07.1981р..
Апеляційний суд зазначає, що в даному випадку пенсійний орган, як орган державної влади, зобов'язаний у повному обсязі виконувати судові рішення, що набрали законної сили.
У свою чергу, аналізуючи вищевикладені вимоги законодавства, судова колегія вважає, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення.
Саме пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести належними доказами факт виконання рішення суду.
Отже, враховуючи те, що пенсійним органом не надано відповідних та належних доказів того, що до прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця, ним було виконано усі вимоги судового рішення апеляційний суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови постанову ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) від 5.07.2024 ВП №75119944 про накладення штрафу в розмірі 5 100грн., оскільки державний виконавець у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог законодавства та у межах наданих йому повноважень.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко