27 листопада 2024 рокусправа № 380/12387/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головне управління Державної податкової служби у Львівській області, в якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо не виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) інформацію про заборгованість по єдиному соціальному внеску після скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 37788,74 грн та зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості, та зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 380/18074/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Львівській області, а саме вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3687-51 від 07.12.2021 року. Рішення мотивоване тим, що на час розгляду справи в ЄДРПОУ відомостей про позивача не було, а він працював на посаді завідувача спортивної споруди Комунального закладу «Рівненський регіональний центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспрот» Рівненської обласної ради, тобто є найманим працівником. У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством. У зв'язку з тим, що ГУ ДПС у Львівській області незважаючи на встановлені судовим рішенням обставини продовжує здійснювати нарахування податків та обов'язкових платежів, в тому числі і з ЄСВ, Позивач вважає за необхідне звернутись до суду з позовом про зобов'язання відповідача зняти ОСОБА_1 з податкового обліку.
Ухвалою судді від 12.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№46814 від 19.06.2024), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що згідно з ідентифікаційними даними із ІС «Податковий блок» позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області з 05.04.2002. Станом на даний час він не припинений, з обліку в контролюючих органах не знятий. Позивач не надав суду доказу припинення як фізичної особи-підприємця. Зокрема, не долучив до матеріалів справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи контролюючого органу, ОСОБА_1 з 05.04.2002 по сьогоднішній день є фізичною особою-підприємцем та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області. Зважаючи на те, що згідно з даними ІС «Податковий блок» позивачем підприємницьку діяльність не припинено, позивач є платником єдиного внеску та повинен його сплачувати. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи контролюючого органу ОСОБА_1 з 05.04.2002 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на податковому обліку у ГУ ДФС у Львівській області.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2023, за критерієм пошуку - прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №380/18074/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Львівській області № Ф-3687-51 від 07 грудня 2021 року про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788, 74 грн.
20.02.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ДПС у Львівській області, у якій просив здійснити коригування відомостей щодо нього у інтегрованій картці платника податків, шляхом виключення відомостей про заборгованість з ЄСВ, закрити інтегровану картку та зняти ОСОБА_1 з податкового обліку як фізичну особу-підприємця.
Листом від 21.03.2024 ГУ ДПС у Львівській області повідомило позивача, що згідно реєстраційних та облікових даних Інформаційної системи «Податковий блок» позивач перебуває на обліку відповідача з 05.04.2002 року як фізична особа-підприємець, відомостей про припинення підприємницької діяльності до податкового органу не надходили, отже нарахований борг з ЄСВ є правомірним.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не зняв його з обліку платника єдиного внеску як особи, який не є фізичною особою-підприємцем, та не закрив інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 66.1 ст.66 ПК України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: документально підтверджена інформація, що надається платниками податків (пп.66.1.3); інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків (пп.66.1.4).
Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, який діяв до 05.04.2021 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).
У пункті 1 Розділу І Порядку № 422 зазначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС (пункт 3 пункту 1 Розділу І Порядку № 422).
Аналогічні норми містить Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, який діє з 05.04.2021.
Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18.10.2023 у справі № 380/18074/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2024, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 07.12.2021 № Ф-3687-51 в розмірі 37788,24 грн.
Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом.
Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом за такою вимогою про сплату боргу.
Суд вважає, що належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Вирішуючи питання бездіяльності відповідача щодо не зняття ОСОБА_1 з обліку платника єдиного внеску як особи, який не є фізичною особою-підприємцем, суд виходить з такого.
01.07.2004 набув чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; далі - Закон України № 755-IV).
Згідно з ч.1 ст.4 Закон України № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закон України № 755-IV, єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
01.07.2010 прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набув чинності 03.03.2011 (далі - Закон №2390-VI).
Згідно з п.п. 2, 3 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення цього Закону №2390-VI процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Пункт 3 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI у зв'язку із набранням чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19.05.2011 №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції: “Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.»
Згідно з пунктами 7, 8 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Відповідач як на підставу для відмови у зняття із обліку вказує, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 04.05.2002. З посиланням на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», №755-ГУ від 15.05.2003, вказує, що відсутність даних про нього в ЄДРЮОФОПГФ не є доказом його припинення як фізичної особи-підприємця.
Отже у спірному випадку необхідно встановити наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної-особи підприємця.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 12.07.2023, за критерієм пошуку - прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.
Тобто, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2023 записи щодо позивача відсутні, що свідчить про відсутність такого суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично не міг здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця нового зразка.
Разом з тим, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 є діючим підприємцем та взятий на податковий облік 26.04.2002.
Згідно зі ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за № 569/20882 (далі - Положення), врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 3.2 зазначеного Положення врегульовано, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб'єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); передає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.
Згідно з п.5 цього Положення державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов'язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
На підставі аналізу наведених вище положень нормативно-правового акта суд висновує, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи, тому в обов'язковому порядку містяться у такому реєстрі.
Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу про наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не базується на фактичних обставинах та нормах права. Водночас, надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_1 такого статусу, а надані відповідачем докази абсолютно не спростовують цього факту.
Також згідно зі ст. 65 п. 65.1 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.(п. 65.3).
За встановлених судом фактичних обставин і висновку суду у справі про відсутність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Головного управління ДПС у Львівській області зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 підлягає задоволенню.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, КАС України, суд
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: вул. Стрийська, 35, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79026; ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії- задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо не виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) інформацію про заборгованість по єдиному соціальному внеску після скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 37788,74 грн.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості, та зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна