27 листопада 2024 рокусправа № 380/14994/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Львівській області) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 34058,32 грн.
Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у встановлені строки добровільно не сплатив борг. Вжиті позивачем заходи не призвели до погашення податкового боргу.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзивів. Зазначив, з 29.12.2017 позивач знятий з обліку як фізична особа-підприємець за власним рішенням. Позивач підставами виникнення податкового боргу зазначає акт перевірки №000183/57.6/2544708271 від 21.01.2020 з питань своєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додано вартість, в якому зазначаються періоди з 01.12.2011 по 01.03.2019 та акт перевірки №000428/13-01-57-06/ НОМЕР_1 від 05.02.2020 з питань своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в якому зазначаються періоди з 29.02.2012 по 01.03.2019. Однак позивачем порушені строки давності оскільки, відповідно до статті 102 Податкового кодексу України загальний строк давності для проведення перевірок та визначення суми грошових зобов'язань для контролюючого органу та платника податків складає 1095 днів (3 роки), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Також, вказав, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу за цей же період і з цими самими сторонами, на суму 27098,68 грн, вже були предметом розгляду справи №876/1542/15, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі. Крім цього, зауважив, що податкове рішення прийняте 19.02.2020, але направлене дише 24.02.2020.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1 перебуває з 25.01.2006 (запис №24010000000086) на податковому обліку в Миколаївській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області зі станом платника «11» - припинено за рішенням засновників (учасника), але не знято з обліку (інтегровані карточки платника не пусті). 29.12.2017 внесено запис №24010050004000862 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (за принципом мовчазної згоди, підстава власне рішення) фізичної особи-підприємця. Для повного зняття з обліку в контролюючому органі фізична особа-підприємець має: - забезпечити остаточні розрахунки з податків та зборів (єдиного внеску); - подати ліквідаційну звітність; - закрити усі рахунки, відкриті у фінансових установах; - в установлені строки подати до відповідного контролюючого органу для документальної позапланової перевірки усі первинні та інші документи, пов'язанні з обчисленням та сплатою податків і зборів (єдиного внеску).
Щодо порушення строків давності представник позивача зазначив, що згідно з пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану - пункт 2 розділу II Закону №2120-IX від 15.03.2022). Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховною Радою постановлено внести зміни до статті 102 Податкового кодексу України, а саме: пунктом 102.9 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 з 25.01.2006 по 29.12.2017 був зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (записи №24010000000000862, №24010060005000862).
Згідно з довідкою про податкову заборгованість ОСОБА_1 від 20.06.2023 №6828/5/13-01-13-09-14 станом на 14.06.2023 у відповідача є заборгованість на загальну суму 34058,32 грн.
Сума податкового боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача, виникла до 01.04.2022 (за період з 01.03.2019 по 28.02.2020) та складається з:
- податок на додану вартість (14010100) - 16045,36 грн; 13687,81 грн пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання (дата виникнення боргу 01.03.2019); 111,04 грн пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання (дата виникнення боргу 19.11.2019); 2246,51 грн штрафних санкцій (залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 19.02.2020 №0020975706 (винесено на підставі акта перевірки від 21.01.2020 №000183/13-01-57-06/2544708271) (дата виникнення боргу 09.03.2020);
- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500 - 85) - 18012,96 грн; 15079,48 грн пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання (дата виникнення боргу 19.11.2019); 2933,48 грн штрафних санкцій (залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 05.02.2020 №0014535706 (винесено на підставі акта перевірки від 05.02.2020 №000428/13-01-57-06/2544708271) (дата виникнення боргу 28.02.2020).
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань позивач виніс податкову вимогу форми «Ф» №1151-25 від 03.09.2014, яку платник податків отримав 03.09.2014, що підтверджується доказами у справі.
Доказів, які б підтверджували оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги суду не надано, а тому, визначені у них зобов'язання є узгодженими.
Оскільки у добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (пункт 41.2 статті 41 ПК України).
Пунктом 41.1 статті 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що орган стягнення уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У пункті 57.1 статті 57 ПК України зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпункті 54.3.1-54.3.6 пункті 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Всупереч викладеним нормам чинного законодавства платник податків не вжив заходів, спрямованих на погашення податкових зобов'язань.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Станом на день розгляду справи у суді, відповідач жодних доказів сплати податкового боргу до суду не надав.
Судом встановлено, що 03.09.2014 податковим органом сформовано і вручено на відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №1151-25, яка не оскаржена і не виконана.
Оскільки після виставлення такої вимоги сума податкового боргу відповідача повністю не погашалася, підстав для виставлення нової податкової вимоги не виникало, тому процедура стягнення вважається дотриманою.
З доказів у справі суд встановив, що на даний час суми податкових зобов'язань узгоджені та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто є сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін).
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог статті 59 ПК України ГУ ДПС у Львівській області сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу. До справи долучені докази надіслання такої вимоги. Докази її оскарження у справі відсутні.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 статті 59 ПК України)
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів.
Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 ПК України).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строків давності, суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану - пункт 2 розділу II Закону №2120-IX від 15.03.2022).
На підставі Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента» «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє і на час вирішення справи.
Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховною Радою постановлено внести зміни до статті 102 Податкового кодексу України, а саме: пунктом 102.9 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, позивачем дотримано не порушені строки давності встановленні статтями 102 та пунктом 95.2 статті 95 ПУ України.
Щодо покликань відповідача, що спірний період заборгованості вже був предметом розгляду іншої справи, суд зазначає таке.
Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 у справі №813/8671/14 заборгованість відповідача в сумі 27098,68 грн визначена на підставі декларацій та уточнюючих розрахунків (за періоди листопад-грудень 2011, лютий-вересень 2012 року, травень 2013 року), а також податкових повідомлень-рішень №0004651701 від 21.12.2011, №0002171700, №0002181700 від 19.06.2012, №0002561701 від 06.02.2012, №0002141700 від 15.06.2012, №0004381710 від 14.11.2013, №0000561710 від 04.02.2014, №0005491710 від 22.08.2014.
Тоді як у справі, що розглядається заборгованість відповідача визначена за період з 01.03.2019 по 28.02.2020 на підставі, зокрема, повідомлення-рішення форми «Ш» від 19.02.2020 №0020975706, податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 05.02.2020 №0014535706.
Окрім того, у справі відсутні докази оскарження податкових повідомлень-рішень на підставі яких у відповідача виникла спірна заборгованість.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись статтями 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, 294-295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути до бюджету з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 34058 (тридцять чотири тисячі п'ятдесят вісім) грн. 32 коп.
3. Судові витрати не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКравців Олег Романович