28 листопада 2024 року № П/320/8326/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії згідно статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 (суддя Балаклицький А.І.) позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про:
- визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 17 липня 2018 року по 28 грудня 2020 року включно;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 17 липня 2018 року по 28 грудня 2020 року включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування та невиплати з 29.12.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджету України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області здійснити з 29.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджету України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 повернуто особі, яка її подала.
30.10.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №320/8326/21 щодо нарахування та виплати позивачу, починаючи з 29.12.2020 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни до такого розміру протягом відповідного року) згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити заходів щодо усунення причини та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
За результатом автоматизованого розподілу вказана заява була передана судді Балаклицькому А.І. для розгляду.
У зв'язку з повторним автоматизованим розподілом 13.11.2024 справу передано на розгляд судді Дудіну С.О., що підтверджується відповідним протоколом.
Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти адміністративну справу до свого провадження.
Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частинами четвертою та п'ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Враховуючи встановлення на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання рішення суду у порядку письмового провадження.
Як зазначено вище, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 зобов'язано здійснити з 29.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджету України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вже виплачених сум.
Позивач, обґрунтовуючи вказану заяву, зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, здійснюючи з 29.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачки, передбаченого ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в якості розрахункової величини застосувало прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не заробітну плату, що суперечить вимогам вказаного нормативно-правового акта та свідчить про не виконання рішення суду.
Позивачем до вказаної заяви додано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.03.2023 №1000-0202-8/47665, в якому відповідач зазначив, що для перерахунку пенсії позивача відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі №320/8326/21 застосовані два прожиткові мінімуми для працездатних осіб.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, яка дії з 17.07.2018) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати».
Суд зауважує, що з метою економного та раціонального використання державних коштів та приведення у відповідність до фінансових можливостей положень окремих законів України, Верховна Рада України 06.12.2016 прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень якого установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
При цьому, згідно з висновками, викладеними у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 у правовідносинах щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-XII, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 дійшла висновку, що норма пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796, із застосуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму, а не мінімальної заробітної плати, відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає безпідставними твердження позивача про неналежне виконання відповідачем судового рішення у цій справі (у вигляді застосування в якості розрахункової величини при обчисленні підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, згідно з положеннями статті 39 Закону №796, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати), що свідчить про необґрунтованість поданої заяви.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 у справі №3-27/2022(54/22) (2-р(II)/2023) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи частини першої статті 294, частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведене свідчить про можливість апеляційного оскарження даної ухвали.
Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О.
2. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі залишити без задоволення.
3.. Копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.