28 листопада 2024 року справа №320/36342/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Будпостач» з позовом до Київської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 07.03.2024 №UA100180/2024/000006/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UA100180002884U1, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
16.09.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшли на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2024 письмові пояснення від позивача на підтвердження своєї позиції.
16.10.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідач вказує, що отримавши від позивача митну декларацію №23UA100180002884U1, встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості та запропоновано надати пояснення та докази. Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, тому митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне підприємство «Будпостач» зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004.
01.09.2021 між позивачем (далі також - покупець) та компанією LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) (далі також - продавець) було укладено контракт №1390 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує ручний інструмент в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
25.11.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт QINGDAO в Китаї правил Інкотермс 2010 та комерційний інвойс №CXBUD2303 для оплати товарів за ціною 71 005,24 доларів США.
01.12.2023 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №231320230000228121.
04.12.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №233125620.
07.12.2023 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №C23MA3PPCJPX1116.
24.01.2024 позивач на підставі контракту від 01.09.2021 №1390 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №37 грошові кошти в розмірі 71 005,24 доларів США.
08.02.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653325169 та №5653325170, а експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653325171.
14.02.2024 для включення до митної вартості транспортних витрат експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №23.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 15.02.2024 №№ 2151518506, 2151518712 товари були доставлені з порту Гданськ у Польщі до Київської митниці.
06.03.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA100180002884U1 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 71 005,24 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA100180002884U1 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Контракт від 01.09.2021 №1390 між позивачем та виробником і продавцем компанією LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай);
- Комерційний інвойс продавця від 25.11.2023 №CXBUD2303;
- Прайслист продавця від 25.11.2023 щодо ціни товарів;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.01.2024 №37 про оплату товару;
- Сертифікат походження товару від 07.12.2023 №C23MA3PPCJPX1116;
- Митну декларацію Китаю від 01.12.2023 №231320230000228121;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 04.12.2023 №233125620;
- Інвойси перевізника компанії Maersk A/S (Данія) від 08.02.2024 №5653325169 та №5653325170 на оплату позивачем послуг перевезення товарів;
- Рахунок фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 08.02.2024 №№5653325171 на оплату позивачем експедиторських послуг;
- Довідка про транспортні витрати експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 14.02.2024 №23 про вартість послуг транспортування товарів;
- Залізничні накладні УМВС від 15.02.2024 №№ 2151518506, 2151518712 про доставку товарів з порту Гданськ у Польщі до Київської митниці;
- Відомості з мережі Інтернет щодо цін на ідентичні товари;
- Витяги з бухгалтерської документації позивача щодо ціни реалізації ідентичних товарів - видаткові накладні;
- Каталожні дані від 04.03.2024;
- Комерційна пропозиція від 25.11.2023;
- Декларацію митної вартості.
06.03.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №909306, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1)виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, податкові накладні тощо);
2)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
4)переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.
07.03.2024 у відповідь на електронне повідомлення №909306 позивач направив до митного органу лист, у якому зазначив, що надати інші додаткові документи немає можливості.
07.03.2024 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA100180/2024/000006/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.
07.03.2024 Київська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA100180/2024/000070.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:
«Декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України подано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.01.2024 №37. В графі 70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій зазначено, що попередня оплата здійснюється відповідно до контракту від 01.09.2021 №1390, тоді як пунктом 5.3 контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі проформи-інвойса або інвойса. Тобто у платіжній інструкції не вказано реквізити проформи-інвойса або інвойса, відповідно до яких здійснюється попередня оплата за оцінювані товари. Таким чином, не можна однозначно стверджувати, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 24.01.2024 №37 стосується оцінюваних товарів.
Декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України подано договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649, укладений між компанією Maersk A/S (Данія, Копенгаген) та ПП «БУДПОСТАЧ». Пунктом 4.5 договору передбачено, що «Замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити фрахт, супутні перевезенню роботи по завантаженню то розвантаженню, стивідорні витрати тощо (якщо такі є), а також інші взаємно погоджені платежі, що належать перевізнику за виконані роботи та послуги по перевезенню і обробці вантажів згідно з тарифами Лінії.
В графі 3 «Заявленияотправителя» накладних УМВС від 15.02.2024 №№ 2151518506, 2151518712 зазначено, що на станції Медика (Республіка Польща) здіснена «перегрузка в вагон другойшириныколеи». Тобто при визначенні митної вартості товару до фактурної вартості товару, що зазначена в рахунку-фактурі від 25.11.2023 №CXBUD2303, додаються витрати (складові митної вартості) на транспортування оцінюваних товарів з порту QINGDAO (Китайська Народна Республіка) до пункту пропуску «Мостиська - Пшемисль», витрати на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів в порту Гданськ (Республіка Польща) та витрати на перевантаження на станції Медика (Республіка Польща).
Декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню для підтвердження витрат (складових митної вартості) на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів в порту Гданськ (Республіка Польща) та витрати на перевантаження на станції Медика (Республіка Польща).
Декларантом до митного оформлення подано накладні УМВС від 15.02.2024 №№ 2151518506, 2151518712 в графі 24 «Документы, приложенные отправителем» яких зазначено митні документи №№ MRN-24PL322080NS6GRHF4, MRN-24PL322080NS6GRHM0.
Декларантом до митного оформлення не подано митні документи, що зазначені в графі 24 накладних УМВС.
Декларантом до митного оформлення подано видаткові накладні, в яких не зазначено посаду, прізвище та особистий підпис осіб, які здійснили прийняття товарно-матеріальних цінностей».
У спірному рішенні зазначено про витребування у декларанта додаткових документів, які не були надані ним.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні:
Товар №1 - 2,52 USD/кг.Джерело інформації митна декларація від 24.02.2023 №UА403030/2023/005265;
Товар №2 - 2,52 USD/кг.Джерело інформації митна декларація від 13.02.2024 №UА807200/2024/002503;
Товар №3 - 2,78 USD/кг.Джерело інформації митна декларація від 16.01.2024 №UА209140/2024/001256;
Товар №4 - 2,52 USD/кг.Джерело інформації митна декларація від 04.10.2023 №UА209140/2024/001256;
Товар №5 - 2,52 USD/кг.Джерело інформації митна декларація від 23.01.2024 №UА408020/2024/003845.
Позивач вважаючи вищевказане рішення про коригування митної вартості товару прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.
З матеріалів справи вбачається, що в електронному повідомленні декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару, вимагав надати додаткові документи.
Разом із тим, в запиті про надання додаткових документів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи є необхідними для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.
Матеріалами справи підтверджено, що митному органу була надана платіжна інструкція в іноземній валюті №37 від 24.01.2024 на суму 71 005,24 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі від 25.11.2023 №CXBUD2303, натомість митний орган не навів жодних доказів, що вказані дані містять розбіжності чи є неправдивими.
Крім того, самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 08.02.2024 №5653325171 від імені Мерск Україна ЛТД та у рахунках від 08.02.2024 №5653325169, №5653325170, від імені MAERSK A/S вказані у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 14.02.2024 №23, що включені до митної вартості.
Митному органу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 14.02.2024 №23, в якій зазначено: вартість залізничного перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Пшемисль-Мостиська, Польща/Україна в розмірі 4 000,00 доларів США; вартість залізничного перевезення пункт пропуску Мостиська, Україна - Київ, Україні в розмірі 1 200,00 доларів США.
Також зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 100952,86 грн та 4 495,70 доларів США, що включені до митної вартості.
Митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема що вони є занижені чи неправдиві.
08.02.2024 перевізник компанія Maersk A/S (Данія) надав позивачу для оплати транспортних послуг інвойс №5653325170, у якому серед наданих послуг зазначено оформлення документації у Гданську в Польщі вартістю 55,08 доларів США та операційні послуги терміналу у Гданську в Польщі вартістю 440,62 доларів США. Вказані операційні послуги у порту Гданська включають послуги із вивантаження контейнерів із судна та навантаження на залізничний транспорт.
Вказані вище відомості також зазначені у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 14.02.2024 №23 - Операційні послуги терміналу у Гданську в Польщі 440,62 доларів США. У вартість перевезення залізничним транспортом включено перевантаження контейнерів.
Також слід вказати, що транзитні декларації форми Т1 №№ MRN-24PL322080NS6GRHF4, MRN-24PL322080NS6GRHM0, видані митними органами Європейського Союзу, як документи, що застосовуються для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом як гарантія доставки товару до місця призначення.
Разом із тим, транзитні декларації форми Т1, що видані митними органами Європейського Союзу як гарантії доставки товарів не включені у перелік документів, визначених ст. 53 МК України, як документи, які підтверджують митну вартість.
Також, видаткові накладні як виписки з бухгалтерської документації, не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів та не передбачені у переліку документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України.
Вказані митним органом розбіжності та недоліки не дають підстав для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення митний орган визначив митну вартість товарів за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено на рівні 2,52 доларів США за кг за МД №UА403030/2023/005265 від 24.02.2023; №UА807200/2024/002503від 13.02.2024;№UА209140/2024/001256 від 04.10.2023;№UА408020/2024/003845від 23.01.2024; та на рівні 2,78 доларів США за кг №UА209140/2024/001256від 16.01.2024.
Натомість, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.
Між тим, як слідує з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено, що рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, без зазначення відомостей, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
Проте, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.
Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
У зв'язку з наведеним доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Також, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.
Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З урахуванням зазначеного, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №810/1479/16.
Суд зазначає, що відомості з інформаційних баз даних, в даному випадку АСАУР, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи.
Спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави, не може бути самостійною підставою для відмови у прийняття заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення Київської митниці від 07.03.2024 №UA100180/2024/000006/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів, а тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6256,76 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.07.2024 № 1353.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок Київської митниці, чиє протиправне рішення призвело до виникнення спірних правовідносин.
Докази понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із розглядом справи у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Київської митниці від 07.03.2024 №UA100180/2024/000006/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути з Київської митниці (місцезнаходження: 03124, м.Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, ідентифікаційний код ВП 43997555) на користь Приватного підприємства «Будпостач» (місцезнаходження: 02099, м.Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім.314, ідентифікаційний код 24267110) судовий збір у розмірі 6256,76 грн (шість тисяч двісті п'ятдесят шість грн 76 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.