про залишення позовної заяви без руху
27 листопада 2024 року м. Київ № 320/53570/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови виготовити довідку про грошове забезпечення станом 01.01.2023 року з урахуванням середньої заробітної плати по посаді Позивача для перерахунку із 01 лютого 2023 року основного розміру пенсії Позивача відповідно до частини 4 статті 63 Закону України № 2262-Х11;
- зобов'язати Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України виготовити довідку про грошове забезпечення станом 01.01.2023 року з урахуванням середньої заробітної плати по посаді позивача для перерахунку із 01 лютого 2023 року основного розміру пенсії Позивача відповідно до частини 4 статті 63 Закону України № 2262-ХП.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Водночас при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає лише порушене право, а не спосіб відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, наявність вказівки у законі на можливість оскарження рішення до суду не є безумовною підставою для задоволення позову.
Відсутність предмету захисту у суді, без визначення права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, фактично вказує на безпредметність позову.
Так, згідно з матеріалами позовної заяви, Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України листом поінформував позивача про направлення заяви за належністю до РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях на підставі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади не входять до його повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
В подальшому РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях відмовив у видачі довідки.
Отже, за наведених обставин, в контексті заявлених вимог та наявних обґрунтувань позову, позивачеві необхідно надати пояснення щодо наявності порушеного права саме Відділом координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, тобто докази відмови у видачі довідки саме відповідачем, а не третьою особою.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, оскільки саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійсненні судочинства за його позовною заявою.
Також, в силу положень статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд зобов'язаний вирішити публічно-правовий спір із належними його учасниками. Супутніми правозастосовними орієнтирами постають принципи верховенства права, юридичної визначеності згідно зі статтею 3, частиною першою статті 8 Конституції України; підпунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004; рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Bellet v. France", "L. та V. проти Австрії", "S. L. проти Австрії", "Брумареску проти Румунії" (§ 61), "Голдер проти Сполученого Королівства", "Мушта проти України", "Пономарьов проти України" (§§ 47, 52), "Функе проти Франції". При цьому неналежним позивачем потрібно вважати особу, якій не належить відповідне право вимоги, а неналежним відповідачем - особу, що не повинна відповідати за адміністративним позовом.
При цьому, суд не в праві вирішувати за позивача який суб'єкт владних повноважень має відповідати за даним позовом, а також суд не може за власною ініціативи залучати до справи співвідповідача або іншого відповідача, оскільки відповідно до частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, таке право у суду виникає після надання позивачем відповідної згоди але після відкриття провадження у справі.
Також суд звертає увагу позивача на положення частини п'ятої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain" розтлумачено обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права. Диспозитивність прав учасників судового процесу та їхніх представників зумовлює заборону зловживання ними, зокрема, в аспекті "підривних" ("руйнівних") діянь із метою скасування прав і свобод (із урахуванням рішень Європейського суду з прав людини у справах "Engel and Others v. the Netherlands", "Lawless v. Ireland", "Michael Kuhnen v. Germany", "Preda and Dardari v. Italy", "Refah Partisi and Others v. Turkey", "Witzsch v. Germany", "Z'danoka v Latvia").
Також статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Водночас при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Також всупереч процесуальним вимогам Кодексу адміністративного судочинства України позивач не зазначає на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та яким чином рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Відтак, позивачеві необхідно уточнити прохальну частину заявленого позову, привівши зміст позовних вимог у відповідність до суб'єктного складу у справі, обставин, якими такі вимоги обґрунтовує, визначитись із належним способом захисту порушеного права та відповідно обґрунтувати підстави для залучення третьої особи.
Також, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вимогам позивач не зазначив відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача, відповідачів, третьої особи.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: уточнити суб'єктний склад сторін по справі; зазначенням способу захисту прав та інтересів згідно з способами захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначеними частиною першою статті 5 КАС України);
- пояснення щодо наявності правових підстав задля залучення як третіх осіб до участі у даній справі;
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.