про залишення позовної заяви без руху
28 листопада 2024 року м. Київ № 320/51810/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Водночас у зазначених положеннях відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
З цього приводу Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію, згідно якої до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпі України), що не заборонено спеціальним законодавством.
На момент звернення із цим позовом до суду частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частина перша статті 233 К3пП України у наведеній вище редакції викладена Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року (далі - Закон України № 2352-IX).
До внесення відповідних змін положеннями частини 2 статті 233 КЗпП України було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв?язку з положеннями статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття “заробітна плата» і “оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов?язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов?язків.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у вигляді не нарахування ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період перебування на стаціонарному лікуванні з 11.05.2023 по 22.05.2023, з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у вигляді не нарахування ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період перебування у відпустці за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_3 (довідка №705 від 22.05.2023, з урахуванням змін, згідно витягу ЦВЛК ЗСУ від 17.05.2024 №3903) після отриманої 11.05.2023 тяжкої травми з 22.05.2023 по 22.06.2023, з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у вигляді не нарахування ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період перебування у відпустці за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії КНП "Обухівська БЛІЛ" (довідка №531/465 від 22.06.2023, з урахуванням змін, згідно витягу ЦВЛК ЗСУ від 17.05.2024 №3903) після отриманої 11.05.2023 тяжкої травми з 22.06.2023 по 22.07.2022, з урахуванням виплачених сум.
Суд зауважує, що нові обмеження щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати, підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року.
При цьому, пунктом 1 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
27.06.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з огляду на вищевказані норми чинного законодавства, тримісячний строк для звернення позивача до суду щодо спірних правовідносин, які виникли після 19 липня 2022 року, розпочав перебіг з наступного дня після звершення дії на території України карантину, тобто 01.07.2023, та завершився 01.10.2023.
Таким чином, звернувшись 08.11.2024 до суду з даним позовом позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовною заявою, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
До позовної заяви позивач долучив заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою.
У вказаній заяві позивач повідомив, що для реалізації свого права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, позивачу необхідно підтвердити причинний зв'язок отриманої травми із захистом Батьківщини.
Таким документом є довідка, яка була отримана позивачем 14.07.2023.
Позивач зазначив, що ним було отримано довідку ВЛК №705 від 22.05.2023 та довідку ВЛК №531/46 від 22.06.2023, в яких визначено, що його травма, пов'язана з проходженням військової служби, що суперечить вищевказаній довідці про обставини травми.
У зв'язку з цим, позивач оскаржив вказані довідки ВЛК.
17.05.2024 ЦВЛК ЗСУ скасувала вказані довідки в частині причинного зв'язку отриманої травми. Так ЦВЛК ЗСУ вказала, що отримана позивачем 11.05.2023 травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
Позивач зауважив, що для подачі позовної заяви від його імені, необхідно надати до суду документи, серед яких довідка про доходи.
З метою отримання такої довідки представник позивача 07.10.2024 направила на офіційну адресу Міністерства оборони України адвокатський запит, відповідь на який надана лише 12.10.2024.
Однак, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є вимоги позивача, пов'язані з невиплатою йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, а тому довідка про доходи не є тим документом, відсутність якого перешкоджала зверненню до суду, оскільки для подання позову було достатньо тверджень позивача про отримання ним грошового забезпечення у неналежному розмірі, зокрема, без вищевказаної допомоги. Більше того, зазначена довідка могла бути витребувана судом з власної ініціативи або за клопотанням позивача про витребування доказів, а тому відсутність такого доказу не може бути розцінено в якості обставини, яка об'єктивно перешкоджала позивачу звернутися до суду у встановленим законом строк.
Більше того, суд звертає увагу на те, що представник позивача звернувся до Міністерства оборони України з відповідним адвокатським запитом про надання довідки про доходи 07.10.2024, тобто вже після спливу тримісячного строку, якщо такий строк відраховувати з 17.05.2024.
При цьому, позивач не надав пояснень щодо наявності поважних обставин неможливості звернення до Міністерства оборони України з відповідним адвокатським запитом у період з 17.05.2024 по 07.10.2024.
У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги вищевказані пояснення відповідача.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.