Справа № 539/2184/23 Номер провадження 22-ц/814/3255/24Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О.Ш. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
27 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Колєсніков О.А.
відповідач ОСОБА_2
представник відповідача - адвокат Хлистун І.М.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Колєснікова Олега Анатолійовича
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2024 року, ухвалене суддею Мирошниковою О.Ш., повний текст рішення складено - 28 червня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особі, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, -
25.05.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Колєсніков О.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в якому просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є матір'ю малолітніх ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та неповнолітньої ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Починаючи з 2021 року, відповідач несумлінно ставиться до своїх батьківських обов'язків, систематично зловживає алкоголем, застосовує до дітей фізичне насильство, ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, не забезпечує їм належні умови проживання та догляду, на тривалий час залишає малолітніх дітей самих вдома. Крім того, відповідач за весь час перебування з нею дітей ніде не працювала, а на роботу (з її слів) влаштувалася лише після відібрання в неї дітей та передачі їх в родину позивача. Факти тривалого неналежного виконання ОСОБА_7 своїх батьківських обов'язків, зловживання алкогольними напоями почав фіксувати, зокрема, і на відеокамери, батько дітей (син позивача) ОСОБА_8 , який не встиг звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки загинув, виконуючи завдання по захисту Батьківщини. Систематичне невиконання ОСОБА_3 материнських обов'язків неодноразово зафіксовано Службою у справах дітей, Національною поліцією, судом. Згідно відповіді Служби у справах дітей Лубенської міської ради за №01-19/177 від 21.04.2023 на адвокатський запит, неповнолітня ОСОБА_6 та малолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з 25.10.2020 перебувають на обліку Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради, як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. За період перебування дітей на обліку спеціалісти Служби у справах дітей спільно із фахівцями центру соціальних слуг та інспекторами ювенальної превенції систематично обстежували умови проживання родини та складали відповідні акти. 07.03.2023 неповнолітня ОСОБА_6 та малолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 тимчасово влаштовані в родину ОСОБА_1 (наказ начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради від 07.03.2023 № 8). Із доданих до відповіді актів обстеження умов проживання родини, в цілому, діти забезпечені усім необхідним (хоча це заслуга позивача та її сина - батька малолітніх дітей). В акті від 16.11.22 зазначено, що батько дітей перебуває у лавах ЗСУ, натомість, мати інколи випиває спиртні напої та запрошує додому сторонніх осіб. В акті від 07.03.2023 зазначено, що у будинку тепло, проте, не прибрано, відчувається стійкий неприємний запах. На момент обстеження мати дітей перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Батько дітей помер. До вирішення соціально-побутових проблем родини діти влаштовані у родину ОСОБА_1 . Неодноразово у зв'язку з неналежним виконанням, передбачених законодавством батьківських обов'язків відповідачем, до місця проживання останньої здійснювався виїзд працівників патрульної поліції та працівників сектору ювенальної превенції відділу превенції Лубенського РВП. Зокрема: 20.06.2021 (заявник ОСОБА_8 - домашнє насильство); 22.09.2022 (заявник ОСОБА_1 - неналежне виконання батьківських обов'язків); 22.09.2022 (заявник ОСОБА_8 - неналежне виконання батьківських обов'язків); 08.10.2022 (заявник ОСОБА_8 - неналежне виконання батьківських обов'язків); 06.11.2022 (заявник ОСОБА_1 - неналежне виконання батьківських обов'язків); 06.03.2023 (заявник ОСОБА_1 - домашнє насильство). За результатами даних виїздів працівниками поліції були складені довідки про результати розгляду звернень. Також за результатами виїзду працівників поліції складалися 4 протоколи про вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 184 КУпАП, які булі направлені на розгляд до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області. Постановами Лубенського міськрайонного суду від 04 листопада 2022 року у справі №539/2957/22, від 10 січня 2023 року ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 184 КУпАП, відповідно, і притягнуто її до адміністративної відповідальності. Крім того, 05.05.2023 відповідач з'явилася на зустріч з дітьми у стані явно вираженого алкогольного сп'яніння. Позивач була змушена викликати працівників поліції, від яких ОСОБА_3 почала втікати. Проте, поліцейські доставили її для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Наведені факти свідчать про те, що відповідач систематично, протягом тривалого часу зловживає алкоголем, неналежно виконує батьківські обов'язки відносно своїх дітей, що встановлено постановами суду у справах про адміністративні правопорушення, не забезпечує дітей фінансово, тому є підстави позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06.10.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с. 168).
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав - задоволено частково.
Відібрано у ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав неповнолітню дочку ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітніх дочок ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передано малолітніх дітей ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабі ОСОБА_1 .
Передано неповнолітню ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , Службі у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради для вирішення питання тимчасового влаштування дитини.
Попереджено ОСОБА_3 про необхідність зміни у кращу сторону способу життя, ставлення до виховання її дітей.
Покладено на Службу у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків.
Відмовлено в решті позову.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, проаналізувавши підстави, передбачені ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав відповідача, про які заявляла позивач, дійшов висновків про відсутність такої підстави як жорстоке поводження матері з дітьми, тому відхилив доводи позивача, що відповідач застосовувала силу до дітей, оскільки доказів цьому позивач суду не надала. Суд також не погодився з доводами сторони позивача про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача за п. 3 частини першої статті 164 СК України - наявність у відповідача хронічного алкоголізму, оскільки наявність у батьків дітей діагнозу «хронічний алкоголізм» має бути підтверджено медичним висновком, а у даній справі сторона позивача не надала суду такого медичного висновку. Надана суду інформація з центру терапії залежностей від 27.07.2023 підтверджує наявність у відповідача іншого діагнозу: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Не підтверджують діагноз «хронічний алкоголізм» й довідки лікарні про перебування відповідача у стані алкогольного сп'яніння 07.03.2023 та 05.05.2023 під час її освідування та показання свідків, які свідчили про періодичне перебування відповідача в стані алкогольного сп'яніння та пояснення дітей. Щодо підстави для позбавлення відповідача батьківських прав за п. 2 частини першої статті 164 СК України - ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти, то сторона позивача не надала суду доказів, які б підтверджували ухилення відповідача щодо забезпечення здобуття дітьми повної загальної освіти. Суд не прийняв як докази ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача за частинами першою та другою статті 184 КУпАП від 04.11.2022 та від 10.01.2023, оскільки за статтею 39 КУпАП відповідач вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для застосування такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав матері з тих мотивів, що з часу розгляду справи відповідач заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, бажає брати участь у вихованні дітей, любить їх. Відповідач відвідувала майже всі судові засідання, уклала договір з адвокатом на правову допомогу, подавала суду докази. Суд, заслухавши думку дітей, встановив, що діти не втратили зв'язків із матір'ю. Молодші діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , проживаючи в родині позивача, щотижня відвідують матір, не висловлювалися проти спілкування з нею, не демонстрували страху чи пригніченості, які могли бути спричинені поведінкою матері. Старша дочка ОСОБА_6 висловилася категорично проти позбавлення матері батьківських прав. Зазначила, що між ними добрі довірчі відносини, заперечувала проти повернення в родину позивача, не заперечувала проти подальшого проживання в гуртожитку. Позивач відіграє важливу роль в житті та розвитку молодших дітей, після тимчасового влаштування дітей в родину позивача, вона належно піклується про їх здоров'я, розвиток та навчання. При цьому, суд виходячи з найкращих інтересів дітей в цій справі вважає, що повернення дітей в родину матері є передчасним, оскільки мати в повному обсязі поки не може забезпечити виховання та розвиток дітей в безпечному, надійному та стабільному середовищі. Про це свідчить відсутність у матері свого житла, офіційної роботи та стабільного доходу, наявність проблем, пов'язаних з її діагнозом. Оскільки існує наказ служби від 07.03.2023 про відібрання дітей від матері та відсутні підстави для повернення дітей матері, суд визнав, що Служба у справах дітей повинна вирішити питання влаштування неповнолітньої ОСОБА_13 з урахуванням її найкращих інтересів, тому необхідно відібрати старшу дитину ОСОБА_6 від відповідача та передати її Службі у справах дітей для вирішення питання тимчасового влаштування дитини. Суд також, враховуючи обставини щодо тимчасового влаштування молодших дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до родини позивача, визнав необхідним відібрати цих дітей у відповідача й передати (залишити) в родині позивача та попередити відповідача про необхідність зміни у кращу сторону способу її життя та ставлення до виховання її трьох дітей.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Колєсніков О.А., посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; вирішити питання розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вказує, що разом з позовною заявою позивачем до суду було надано CDдиск з відеофайлами, на яких зафіксовано факти тривалого неналежного виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків, відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, а також, зловживання нею алкогольними напоями, які були записані на телефон загиблим батьком ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також зафіксовані на камеру відеоспостереження, що була встановлена ОСОБА_8 на подвір'ї за адресою місця проживання родини в АДРЕСА_1 . На дані відео-докази були досліджені (переглянуті) судом під час судового засідання 03.06.2024, але у судовому рішенні взагалі відсутня згадка про ці докази, суд їх не оцінив та не відобразив самого факту наявності і дослідження даних доказів, не надав їм мотивованої оцінки. Суд у своєму рішенні спотворив покази свідка ОСОБА_16 . Вказує, що відповідно до постанов про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності від 04.11.2022 у справі №539/2957/22 та від 10.01.2023 у справі № 539/3964/22 (об'єднана із справою №539/3974/22), ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП, але суд першої інстанції, відкинув дані постанови в якості доказів, мотивуючи це тим, що на момент ухвалення рішення згідно ст. 39 КУпАП відповідач вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, що є незаконним, з огляду на вимоги ч.6 ст. 82 ЦПК України. Таким чином, суд у своєму рішенні був зобов'язаний врахувати факти ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків, які встановлені Лубенським міськрайонним судом у вказаних постановах про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. Також вказує, що суд не надав значення обставинам, які встановлені у постановах суду від 28.04.2023, 28.07.2023 про закриття провадження у справах у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Суд у своєму рішенні не згадав та не надав жодної оцінки іншим письмовим доказам по справі - протоколам про притягнення до адміністративної відповідальності, що складались працівниками поліції, письмовим поясненням самої ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у даних адміністративних справах, письмовим поясненням сусідів, які ті надавали до Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради. Судом першої інстанції безпідставно не враховано висновок Служби у справах дітей щодо необхідності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Щодо підстав для позбавлення батьківських прав, то вказує, що однією з основних підстав для звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав стало положення пункту 4 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, відповідно до якого мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона є хронічним алкоголіком або наркоманом. Встановлення судом факту хронічного алкоголізму у матері є самостійним і достатнім фактом для прийняття рішення про позбавлення її батьківських прав. Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з даної підстави. Однак, з такою позицією суду не погоджується, оскільки жодний нормативно-правовий акт і судова практика не містять вказівки на те, що діагноз "хронічний алкоголізм" має бути підтверджений медичним документом, в якому будуть вжиті слова "висновок" і "хронічний алкоголізм". Також жоден чинний на даний час нормативно-правовий документ, не передбачає такого медичного діагнозу як "хронічний алкоголізм", якого вимагає суд першої інстанції, оскільки його просто не існує. З метою уточнення стану відповідача представником позивача було заявлено клопотання про виклик і допит у судовому засіданні лікаря-нарколога амбулаторного відділення №3 КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» Р. Халіменка, під спостереженням якого перебуває ОСОБА_3 , проте, судом безпідставно було відмовлено у допиті даного свідка. Також, як вбачається з показань свідків, дітей, матеріалів правоохоронних органів, служби у справах дітей, постанов про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 перебувала в стані алкогольного сп'яніння не "періодично", як про це вказав суд, а систематично, що у взаємозв'язку з відповіддю КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» від 27.07.23 за №440 дає можливість стверджувати про наявність такої самостійної підстави для позбавлення батьківських прав як хронічний алкоголізм. Надані позивачем докази були безпідставно відкинуті судом, мотивовано не оцінені, як кожен окремо, та і в сукупності з іншими доказами. Про деякі з них (більшість письмових доказів) взагалі не згадується в судовому рішенні, хоча вони були досліджені в судових засіданнях. Суд невмотивовано, через допущення описаних вище процесуальних порушень по оцінці доказів, відкинув передбачену п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України таку підставу для позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Хлистун І.М. просить відмовити у її задоволенні, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, що з 02.06.2007 ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний у 2010 році (т.1 а.с. 99-100).
У цьому шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_6 . Походження дитини від подружжя підтверджується актовим записом про її народження (т.1 а.с. 19, 99 - 100, 241).
З 2015 ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживали спільно.
ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 17,18,242,243).
Відомості про батьків ОСОБА_5 в актовому записі про народження дитини зазначені за заявою матері дитини та заявою батька про встановлення батьківства.
Відомості про батькі ОСОБА_4 в актовому записі про народження дитини зазначені за заявою матері та батька дитини.
ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_8 - батько двох малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с. 98).
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_8 та, відповідно, бабою малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього (т.1 а. с. 16).
За інформацією Лубенського районного відділу поліції від 27.04.2023, протягом 2021-2023 працівниками сектору реагування патрульної поліції було здійснено 7 виїздів за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 06.05.2021 та 20.06.2021 - заяви батька дітей ОСОБА_8 та матері дітей ОСОБА_3 про домашнє насильство; 22.09.2022, 22.09.2022, 08.10.2022, 06.11.2022, 06.03.2023 - заяви батька дітей ОСОБА_8 та баби дітей ОСОБА_1 про неналежне виконання батьківських обов'язків матір'ю дітей ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 33-34, 60-81).
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області виніс щодо ОСОБА_3 такі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності: 04.11.2022 у справі №539/2957/22 за частиною першою статті 184 КУпАП у виді попередження; 10.01.2023 у справі №539/3964/22 за частиною другою статті 184 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700 грн (т. 2 а.с. 66, 67).
28.04.2023, 28.07.2023 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у справах про адміністративні правопорушення виніс постанови про закриття справи за відсутністю складу правопорушення (т. 2 а.с. 68, 69).
07.03.2023 начальник Служби у справах дітей виконкому Лубенської міської ради ОСОБА_17 винесла наказ №8 про тимчасове влаштування дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в родину ОСОБА_1 , на яку за її згодою покладено відповідальність за життя та здоров'я дітей (т.1 а.с. 20).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 22-23).
З 25.10.2022 діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували на обліку Служби у справах дітей виконкому Лубенської міської ради як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. 07.03.2023 діти тимчасово влаштовані у родину ОСОБА_1 та продовжують перебувати на обліку служби.
10.04.2023 мати дітей ОСОБА_3 зверталася до Служби із заявою про дозвіл на повернення дітей до родини матері (т.1 а. с. 24).
Згідно з актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_3 від 16.11.2022 за адресою: АДРЕСА_1 , санітарно-гігієнічний стан помешкання задовільний, будинок з усіма зручностями, з побутовою технікою, продукти харчування у достатній кількості. Для дітей облаштована окрема кімната, є місця для сну, відпочинку, виконання уроків. Діти забезпечені одягом та взуттям відповідно сезону. Мати дітей інколи вживає спиртні напої (т.1 а.с. 25).
Згідно з актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_3 від 07.03.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку тепло, проте, не прибрано, продукти харчування в наявності. Для дітей облаштовані місця для сну, відпочинку, виконання уроків, проте, речі занедбані, брудні. На момент обстеження мати дітей перебувала в стані алкогольного сп'яніння, батько дітей помер. До вирішення соціально-побутових проблем діти влаштовані у родину ОСОБА_1 (т.1 а.с. 26).
Згідно з актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 від 07.03.2023 за адресою: АДРЕСА_2 , санітарно-гігієнічний стан помешкання задовільний, у квартирі тепло, зроблений ремонт, наявна побутова техніка та меблі, продукти харчування у достатній кількості. Для дітей є місця для сну, відпочинку, виконання уроків. Для життя та розвитку дітей створені належні умови (т.1 а.с. 27).
Згідно з актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_3 від 11.04.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , на час обстеження у будинку прибрано, наявна сучасна побутова техніка та меблі, продукти харчування у достатній кількості, для дівчат облаштована кімната, де є місце для сну, відпочинку, виконання уроків. Діти проживають у ОСОБА_1 (т.1 а.с. 136).
Згідно акту обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 від 13.02.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , стан помешкання задовільний, в квартирі чисто, охайно, зроблений ремонт, кімнати мебльовані згідно потреб членів сім'ї. Харчування в достатній кількості. У дітей є окремі спальні місця, облаштоване місце для навчання, сезонний одяг відповідає віку та сезону (т.1 а.с. 238).
Згідно акту обстеження умов проживання родини ОСОБА_3 від 15.02.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , де проживають ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_6 , стан помешкання задовільний, будинок із ремонтом, мебльований, в помешканні чисто. Дитина має окреме місце для сну та навчання, забезпечена сезонним одягом, має власну шафу для особистих речей, харчування в достатній кількості. Умови виховання та розвитку задовільні (т.1 а.с. 239).
Згідно довідки про склад сім'ї від 27.07.2023, ОСОБА_3 , діти ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 зареєстровані за місцем проживання в будинку батька відповідача ОСОБА_18 у АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 136 зворот).
Згідно акту обстеження від 07.04.2023 матеріально-побутових умов домогосподарства у АДРЕСА_4 , в будинку зареєстровані голова домогосподарства ОСОБА_18 , його дружина ОСОБА_19 , син ОСОБА_20 , дочка ОСОБА_3 , онуки ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Загальна площа будинку 64 кв.м, житлова площа 46 кв.м, чотири житлові кімнати, в будинку наявні електроенергія, газ, вода, каналізація, встановлено мийку, пральну машинку, проводяться роботи з облаштування санвузла. В кімнатах є дитячі та дорослі ліжка, шафи для одягу, побутова техніка. В дворі є погріб, сараї. Сім'я користується земельною присадибною ділянкою, вирощують сільськогосподарську продукцію для власних потреб, тримає худобу: корову, свиней, птицю. Сім'я має у власності автомобіль, трактом, сільськогосподарський інвентар. Голова домогосподарства ОСОБА_18 працює в ТОВ «Баришевська зернова компанія», його дружина ОСОБА_18 є пенсіонером (т.1 а.с. 140).
19.07.2023 на комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області затверджений висновок №01-13/952 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її трьох дітей (т.1 а.с. 52-53).
У цьому висновку зазначено, що мати дітей ОСОБА_3 ухилялася від виконання батьківських обов'язків, батько дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_11 загинув на війні проти російського окупанта. Мати ОСОБА_3 не створила належних умов для життя та розвитку дітей; не має постійного місця роботи та не перебуває на обліку в центрі зайнятості; має алкогольну залежність, яку лікувала, проте, це не дало позитивних результатів та мати продовжила вживати алкоголь та вести асоціальний спосіб життя; притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків. Служба не встановила вагомих причин, які унеможливлювали виконання матір'ю дітей батьківських обов'язків та вважає, що мати свідомо ухиляється від їх виконання, не хвилюється за подальшу долю своїх дітей, не співпрацювала із соціальними службами. Діти залишилися без піклування матері, вони не мають юридично підтвердженого статусу та законного представника, не мають підстав для влаштування до сімейної форми виховання, що суттєво порушує їх права.
За інформацією КП «Лубенської лікарні інтенсивного лікування» від 27.07.2023, ОСОБА_3 в період часу з 01.01.2023 по 25.07.2023 освідчення на стан сп'яніння не проходила (т.1 а.с. 82).
Згідно інформації КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» від 27.07.2023, ОСОБА_3 з 16.03.2023 по 24.03.2023 проходила лікування, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Працівники поліції 07.03.2023 та 05.05.2023 доставляли ОСОБА_3 для освідування на стан сп'яніння та у неї був встановлений стан алкогольного сп'яніння (т.1 а.с. 80,83,138 зворот).
Згідно з характеристикою від 07.04.2023 за місцем проживання, останні 9 років ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з цивільним чоловіком ОСОБА_8 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 . Багатодітна родина виховувала трьох дітей ОСОБА_6, ОСОБА_5 , ОСОБА_4. ОСОБА_3 лікувалася від алкогольної залежності з 16.03.2023 по 24.03.2023, не має постійної роботи, перебивається разовими заробітками. ОСОБА_3 ні на день не залишала дітей вдома, водила їх до школи, одяг дітей чистий, акуратно складений до шафи. Мати гарно куховарить, родина завжди мала різноманітну їжу. В роботі швидка, моторна, доглядає за подвір'ям, сподівається лише на себе. Мати постійно відвідує курси психолога, відчувається результат роботи з психологом. Скарг від сусідів та мешканців вулиці на ОСОБА_3 не надходило. Висновок голови вуличного комітету та сусідів ОСОБА_3 - діти мають проживати разом з матір'ю (т.1 а.с. 139,140 зворот).
Згідно характеристики від 30.05.2023 за місцем проживання, ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , на час складання характеристики ОСОБА_3 мешкає в селі Тишки Лубенського району, має трьох дітей, які не проживають з нею, вихованням дітей займається бабуся ОСОБА_1 . Зі слів сусідів ОСОБА_20 , за час проживання по АДРЕСА_5 зловживала алкогольними напоями, останнім часом не займалася вихованням дітей, так як дівчат виховувала бабуся, з сусідами не спілкувалась (т.1 а.с. 90).
Згідно з характеристикою працедавця ОСОБА_21 від 26.05.2024, ОСОБА_3 з 01.05.2024 працює реалізатором спідньої білизни, вона привітна, доброзичлива та відповідальна працівниця, уважна, пунктуальна, чесна (т.2 а. с. 64).
За інформацією ДПС України від 28.07.2023, за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 ОСОБА_3 щомісячно отримувала соціальні виплати в сумах від 1700 грн до 2 100 грн, не щомісячно аліменти в сумі від 4 111,52 грн до 7 330,32 грн та у листопаді 2022 страхову виплату в сумі 1000 грн (т. 1 а.с. 107-109).
Згідно з характеристикою від 25.09.2023, ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.09.2023 навчається за бюджетною формою навчання на першому курсі в Фаховому коледжі ДЗ «Луганського національного університету імені Тараса Шевченка». Студенти обрали ОСОБА_6 профоргом курсу. ОСОБА_6 у навчанні старанна, відповідальна, комунікабельна, користується авторитетом серед одногрупників, до виконання доручень та обов'язків ставиться добросовісно, багато читає, займається спортом секція боротьби, бере участь у змаганнях. ОСОБА_6 любить працювати, є помічницею для діда та баби, які проживають в с. Тишки Лубенського району (т.1 а.с. 164).
Суд першої інстанції також встановив, що згідно з наказом служби у справа дітей з 07.03.2023 троє дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які перебували у складних життєвих обставинах, тимчасово влаштовані в родину баби (зі сторони батька двох дітей) ОСОБА_1 , на яку за її згодою покладено відповідальність за життя та здоров'я дітей (т.1 а.с. 20).
З 07.03.2023 малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають в родині їх баби зі сторони їх батька ОСОБА_1 .. Діти навчаються в школі АДРЕСА_6 .
З вересня 2023 року неповнолітня ОСОБА_6 проживає в гуртожитку окремо від сестер, від матері ОСОБА_3 та від баби ОСОБА_1 , на яку покладено відповідальність за життя та здоров'я неповнолітньої. Дитина навчається в фаховому коледжі.
19.07.2023 Служба у справах дітей надала висновок про доцільність позбавити відповідача батьківських прав (т.1 а.с. 52-53).
Суд першої інстанції не погодився з висновком Служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Оцінюючи цей висновок, суд визнав, що Службою у справах дітей не були повністю встановлені обставини, які необхідні для такого висновку, він не ґрунтується на достатніх доказах.
При складанні цього висновку, служба у справах дітей не врахувала такі важливі обставини як: 1) наявність у старшої дитини ОСОБА_6 батька ОСОБА_2 , який не позбавлений батьківських прав щодо неї; 2) наявність у дітей баби і діда зі сторони матері ОСОБА_18 та ОСОБА_18 ; 3) Службою не враховані способи участі матері у вихованні своїх дітей з часу їх відібрання; 4) не врахована думка дітей щодо питання позбавлення матері батьківських прав; 5) не враховано ставлення й прихильність дітей до позивача, відповідача та інших близьких родичів дітей.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції визнав висновок Служби у справах дітей необґрунтованим.
Суд першої інстанції також встановив, що відповідач як мати дітей двічі протягом року 04.11.2022 та 10.01.2023 була притягнута до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання своїх дітей.
У березні 2023 року ОСОБА_3 проходила лікування психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдрому залежності.
ОСОБА_3 не має офіційного місця роботи, за час розгляду справи вона повідомляла суду першої інстанції про декілька місць роботи в містах Києві та Лубнах , але ця робота не була офіційною та стабільною.
Суд першої інстанції встановив, що всі троє дітей більшість вихідних днів проводять зі своєю матір'ю та бабою й дідом зі сторони матері.
Свідок ОСОБА_23 суду першої інстанції показала, що вона є дочкою позивача ОСОБА_1 . Свідку відомо, що її брат ОСОБА_8 проживав з ОСОБА_3 та дітьми по АДРЕСА_1 в будинку, що належить ОСОБА_1 , яка до 2022 перебувала за кордоном. У розмовах ОСОБА_8 скаржився свідку, що його дружина зловживає спиртними напоями, він намагався її пролікувати. Після переїзду свідка на постійне проживання в місто Лубни в 2018 році, свідок часто спілкувалася та бачилася з його родиною, вони святкували разом родинні свята, ходили один до одного в гості. З того часу свідок особисто бачила, що відповідач зловживала спиртними напоями, за дітьми не доглядала, по господарству майже нічого не робила. ОСОБА_8 до служби в ЗСУ працював вахтовим методом в місті Києві. У той період він встановив камери в господарстві, які зафіксували зловживання відповідачем спиртними напоями та неналежне виховання дітей. За два роки до своєї загибелі ОСОБА_8 говорив свідку, що в його сім'ї є проблема - зловживання алкоголем дружиною ОСОБА_24 та просив допомогти з удочерінням дитини ОСОБА_5 , яку він виховував та вважав своєю, так як мав наміри позбавити відповідача батьківських прав та хотів виховувати дітей сам. Дитина ОСОБА_5 не є рідною дочкою ОСОБА_8 , він почав проживати з відповідачем, коли ОСОБА_5 було декілька місяців, а у 2021 році він удочерив ОСОБА_5 . Рідною дочкою ОСОБА_8 є ОСОБА_4 . Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на постійній основі в дошкільний навчальний заклад не ходили. Коли ОСОБА_5 почала ходити до школи, було дистанційне навчання, відповідач не забезпечувала присутність ОСОБА_5 на дистанційних уроках, не займалася з нею. У результаті чого, до кінця другого класу ОСОБА_5 не мала базових шкільних знань для дитини відповідного віку. З часу, коли дітей передали ОСОБА_1 , ОСОБА_5 набула базових шкільних знань, діти стали спокійніші, соціалізовані. В цей період відповідач майже не спілкувалася з дітьми, матеріальної допомоги їм не надавала, бачилася з ними кілька разів. У березні 2022 ОСОБА_8 був мобілізований до ЗСУ та 04.02.2023 він загинув. Після того, як позивач дізналася про загибель сина, вона майже кожного дня ходила до відповідача та дітей, підтримати їх та проконтролювати, чи все у них добре. У березні 2023 діти почали проживати з позивачем в її квартирі по АДРЕСА_7 згідно наказу Служби у справах дітей. Позивач звернулася до Служби після того, як одного дня старша дитина ОСОБА_6 прийшла до неї, плакала, скаржилася, що мати їх ображала, вживає алкогольні напої та вони не хочуть з нею жити. З початку 2023 та на цей час ОСОБА_6 навчається в Луганському університеті, проживає в гуртожитку.
Свідок ОСОБА_25 суду першої інстанції показала, що вона є кумою відповідача, чоловік свідка є хрещеним батьком меншої дочки відповідача ОСОБА_4 . Свідок та її чоловік спілкувалися з сім'єю відповідача, ходили в гості, зустрічалися на сімейні свята, на яких відповідач вживала спиртні напої, могла поводити себе агресивно. Відповідач дітьми не займалася, не доглядала за ними, в будинку було брудно. Свідок з 2019 по грудень 2022 працювала за кордоном, тому спілкувалася з родиною відповідача в цей період рідко. Чоловік свідка та ОСОБА_8 разом працювали та товаришували. Був випадок, коли старша дочка ОСОБА_6 потрапила до лікарні у зв'язку з отруєнням. ОСОБА_6 влаштувалася на роботу до фермерського господарства «Екокрай», так як її цікавили гроші. У родини відповідача троє дітей, дитина ОСОБА_5 не є рідною дочкою ОСОБА_8 , він почав проживати з відповідачем, коли ОСОБА_5 було декілька місяців, пізніше він удочерив ОСОБА_5 . Рідною дочкою ОСОБА_8 є лише ОСОБА_4 . До моменту загибелі ОСОБА_8 діти проживали з відповідачем. З березня 2023 діти проживають з позивачем, позивач майже не спілкувалася з дітьми, приходила до них кілька разів. З початку 2023 та на цей час ОСОБА_6 навчається в Луганському університеті, проживає в гуртожитку.
Свідок ОСОБА_26 суду першої інстанції показав, що він є чоловіком сестри загиблого ОСОБА_27 . Він з дружиною неодноразово був у гостях у родини відповідача, святкували разом родинні свята. Перебуваючи в гостях у родині відповідача, свідок бачив занедбаний двір та будинок, недоглянутих дітей, які самі гуляли на вулиці без нагляду. Відповідач часто перебувала в нетверезому стані, могла вести себе агресивно, зокрема, бачив відео, які свідку показував ОСОБА_8 , бачив відповідача в нетверезому стані з дітьми в місті. У відповідача троє дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Дитина ОСОБА_5 не є рідною дочкою ОСОБА_8 , він її удочерив. Рідною дочкою ОСОБА_8 є лише ОСОБА_4 . Після загибелі ОСОБА_28 у 2023 був випадок, коли ОСОБА_6 прийшла до позивача, плакала та скаржилася на те, що їх мати ображає та б'є, прохала забрати їх від неї. Того ж дня позивач забрала дітей до себе, де вони зараз і проживають. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 навчаються в школі № 10 , ОСОБА_6 навчається в Луганському університеті, проживає окремо в гуртожитку. Повернення дітей матері буде небезпечним для дітей, так як відповідач зловживає спиртними напоями.
Свідок ОСОБА_29 суду першлї інстанції показав, що є хрещеним батьком ОСОБА_4 , мешкає недалеко від будинку, де проживав ОСОБА_8 з родиною, вони разом працювали вахтовим методом, товаришували. Свідок зустрічалися з родиною ОСОБА_28 на свята. Відповідача свідок знає близько семи років, весь цей час вона не працювала. У відповідача троє дочок ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є ОСОБА_28 . У подружньому житті між ОСОБА_28 та відповідачем були часті конфлікти через вживання відповідачем алкоголю. Свідок пам'ятає, як ОСОБА_28 поїхав раніше з вахти, оскільки відповідач була в неадекватному стані. В якійсь день, коли ОСОБА_28 перебував у свідка вдома, туди прийшла відповідач та вибила двері, намагалася розбити вікно, кричала. Був випадок, коли ОСОБА_28 перебував на роботі в місті Києві, вночі йому телефонували діти, які плакали та говорили, що мати в нетверезому стані заснула на вулиці. ОСОБА_28 викликав таксі та поїхав додому, під ранок він повернувся на роботу. На початку березня 2022 ОСОБА_28 був мобілізований до ЗСУ. Одного дня ОСОБА_28 зателефонував свідку з війни та просив знайти відповідача, бо він не міг їй дозвонитися. Свідок знайшов відповідача в магазині, вона там спала в нетверезому стані та відвіз її додому. З 22.05.2022 свідок мобілізувався до ЗСУ. Коли свідок приїжджав додому в відпустку, він бачив дітей, вони приходили до нього. На цей час діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають у позивача, діти доглянуті, навчаються в школі. ОСОБА_6 проживає в гуртожитку, так як навчається у Луганському університеті, її останнього часу свідок не бачив. З січня 2023 ОСОБА_6 часто телефонувала свідку та просила гроші на лікування, він скидав їй гроші на картку, один раз свідок купував ОСОБА_6 одяг, з ОСОБА_28 в той період зв'язку не було, а відповідач грошей не мала. Влітку 2023 свідок з власної ініціативи звертався до міської ради з приводу проживання дітей у позивача, поки відповідач зловживає спиртними напоями.
Свідок ОСОБА_16 суду першої інстанції показав, що він з 2014 є волонтером в самообороні міста Лубен . Свідок знає відповідача та її родину десь п'ять - шість років, свідок допомагав родині продуктами харчування. Свідок приїжджав до них додому, це приватний будинок, чоловіка частіше вдома не було, бо він працював, була відповідач з трьома дітьми. В якому стані була відповідач, коли свідок приїжджав до неї додому, оцінювати зараз не може, так як пройшло багато часу. З дітьми спілкувався, вони були жваві, веселі.
Свідок ОСОБА_18 суду першої інстанції показав, що він є батьком відповідача. ОСОБА_24 та ОСОБА_28 познайомилися у 2015, спочатку проживали в орендованій квартирі в місті Лубни, а потім у приватному будинку ОСОБА_28 . Під час спільного проживання ОСОБА_28 та ОСОБА_24 їздили до свідка в гості. Свідок допомагав їм робити ремонт в будинку, давав кошти, допомагав продуктами. У цей період позивач проживала в Італії. Поки позивач була в Італії , ОСОБА_28 та ОСОБА_24 жили добре, а коли позивач повернулася та стала до них приходити, почалися сварки. Інколи ОСОБА_28 телефонував свідку, говорив, що ОСОБА_24 перебувала в нетверезому стані, однак коли він приїжджав до них додому, вона ніколи не перебувала в нетверезому стані, діти були чисті, в будинку було прибрано, їжа була в достатній кількості. На свята ОСОБА_24 інколи вживала алкогольні напої, але не зловживала. Проблеми з алкоголем у ОСОБА_24 з'явилися після загиблі ОСОБА_28 . Свідок лікував ОСОБА_24 від алкогольної залежності в наркологічному диспансері. З березня 2023 діти ОСОБА_24 проживають у відповідача. З вересня 2023 старша ОСОБА_6 навчається в університеті та проживає в гуртожитку, на вихідні приїжджає до свідка в село Тишки Лубенського району, знаходиться на його утриманні. Коли відповідач приїжджає на вихідні в місто Лубни , ОСОБА_6 йде до матері в орендований відповідачем будинок. До позивача ОСОБА_6 не ходить взагалі, після того, як потрапила до лікарні з отруєнням. Був випадок, після того, як дітей передали під опіку позивачу, ОСОБА_6 влаштувалася на роботу, де отруїлася та потрапила у лікарню. Після одужання свідок забрав ОСОБА_6 до себе в село. Також були випадки, коли менших дітей позивач лишала на ОСОБА_6. До того ж, з моменту, як передали дітей позивачу, ОСОБА_6 проживала у ОСОБА_32 , приблизно 2-3 місяці. Чому вона там проживала, свідок не знає, успішність в навчанні у той час у дитини впала, потім ОСОБА_33 вигнали ОСОБА_6 з будинку. Коли позивач їздила до родичів в Івано-Франківську область, менші діти проживали у свідка. У той час, коли ОСОБА_28 мобілізували, позивач хотіла позбавити відповідача батьківських прав, щоб ОСОБА_28 демобілізували. Позивач зверталася в Службу у справах дітей і дітей передали їй. Про це свідку повідомила відповідач. На засіданні комісії, коли вирішувалося питання, чи повертати дітей відповідачу, свідок був присутнім, в той час ОСОБА_6 виявила бажання проживати у позивача. Свідок пропонував забрати дітей до себе, але питання про поміщення дітей у родину свідка ОСОБА_34 не розглядала. Коли ОСОБА_28 загинув на війні, позивач, щоб отримати виплати, звернулася до суду з цим позовом про позбавлення відповідача батьківських прав. Зараз відповідач працює в місті Києві, шукає роботу в місті Лубнах та орендує тут будинок. Приїжджає з роботи, зустрічається з дітьми, діти також мають бажання спілкувати з матір'ю, алкоголем не зловживає. Свідок працює, його дружина не працює, доглядає за їх сином-інвалідом. Кожні вихідні свідок забирає менших дітей від позивача до себе додому в село Тишки, де доглядають за дітьми. Вся родина свідка любить дітей, добре до них відноситься, а вони до них. Повертатися від свідка до позивача діти не дуже хочуть. Діти цікавляться своєю матір'ю, коли вона працює в Києві, діти спілкуються з нею по телефону. Свідку відомо, що відповідача притягували до адміністративної відповідальності за зловживання алкогольними напоями, вона йому про це говорила.
Свідок ОСОБА_35 суду першої інстанції показала, що вона проживає поряд з відповідачем, знає її близько 9 років, приблизно з 2014, однак близькі з нею не були. З часу, коли ОСОБА_24 та ОСОБА_28 переїхали жити в будинок,ї на АДРЕСА_11, вони багато всього зробили в будинку та на подвір'ї: провели каналізацію, побудували туалет, прибрали частину подвір'я, наводили лад в будинку. Діти ОСОБА_24 завжди були доглянуті, нагодовані, сварок між ОСОБА_24 та ОСОБА_28 вона не чула. ОСОБА_24 любить усіх дітей і діти люблять її. Проблеми з алкоголем у ОСОБА_24 були, але в стані сильного алкогольного сп'яніння свідок її не бачила. Часто вживати алкогольні напої ОСОБА_24 почала вже після смерті ОСОБА_28 . До ОСОБА_24 часто приїжджали її батьки та брат, допомагали їй продуктами та по господарству. Батьки ОСОБА_24 люблять онуків, піклуються про них, часто забирали їх до себе і на вихідні, і на канікули. Від батьків ОСОБА_24 діти завжди поверталися щасливі. Як діти ставляться до позивача, свідку не відомо, відомо, що позивач мала напружені стосунки з ОСОБА_28 та ОСОБА_24 . Наприклад, коли ОСОБА_28 поламав ногу та перебував вдома, він не сказав про це позивачу, яка є його матір'ю, за допомогою до неї ОСОБА_28 та ОСОБА_24 не зверталися. Кошти на лікування ОСОБА_28 позичали у знайомих.
Суд першої інстанції з'ясував думку дітей щодо позбавлення їх матері батьківських прав, за участю психолога та представника у справах дітей.
Неповнолітня ОСОБА_6 суду пояснила, що вона навчається в Луганському університеті, має високу успішність, проживає в гуртожитку. Коли її мати знаходиться в Лубнах , а не на роботі в місті Києві, то ОСОБА_6 проживає у неї на орендованій квартирі, їй з матір'ю комфортно. На вихідні ОСОБА_6 їздить до баби та діда в село Тишки або до матері. Мати працює в місті Києві, пролікувалася від алкогольної залежності, інколи може випити пива, але часто алкогольних напоїв не вживає, піклується про всіх дітей, забирає на вихідні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Якщо дітей повернуть матері, вона влаштується працювати в місті Лубни. З серпня місяця 2023 у ОСОБА_6 з матір'ю склалися гарні довірливі відносини. З ОСОБА_36 не спілкується, вони посварилися.
Малолітня ОСОБА_5 суду першої інстанції пояснила, що вона з ОСОБА_4 проживає у баби ОСОБА_37 , відвідують школу. До баби та діда в село їздити не любить, там сумно. Мати забирає ОСОБА_38 та ОСОБА_4 до себе на вихідні, їм там подобається. Часто мати купує пиво в магазині. ОСОБА_5 хоче проживати з бабою ОСОБА_39 , їй там зручніше. Одного разу, коли ОСОБА_4 не хотіла вчити уроки, баба ОСОБА_40 її вдарила, але взагалі бабуся на них не кричить і не б'є. У мами є новий друг ОСОБА_41 , вона його бачила, коли той телефонував по відеодзвінку, він військовий.
Малолітня ОСОБА_4 суду першої інстанції пояснила, що вона проживає з бабусею, з якою вчить уроки, гуляє. На вихідних її забирає мама, їй у мами подобається, там вона грається іграшками. ОСОБА_4 хоче проживати разом з мамою, бабусею та сестрами разом.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Стаття 3 Конвенції про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Стаття 9 Конвенції про права дитини передбачає, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Частини друга та третя статті 51 Конституції України передбачають, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що, зокрема, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Частина перша статті 12 цього Закону передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частини перша та друга статті 15 вказаного Закону передбачає, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Частини перша, друга, третя статті 5 СК України передбачає, що держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Частини сім, вісім статті 7 СК України передбачає, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Стаття 150 СК України передбачає, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Стаття 152 СК України передбачає право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Частина перша статті 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Частина четверта статті 167 СК України передбачає, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Частина перша статті 170 СК України передбачає, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Стаття 171 СК України передбачає, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Частина перша статті 257 СК України передбачає, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Стаття 258 СК України передбачає, що баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Стаття 259 СК України передбачає, що права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри. Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.
Стаття 265 СК України передбачає, що баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно ч. 1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, як на підстави позову представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Колєсніков О.А. зазначив те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти; жорстоко поводиться з дітьми; є хронічним алкоголіком.
Вирішуючи спір в межах позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для матері, так і для її дітей дитини, які зазначені у статті 166 СК України, а тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону вже неможливо. Однак, у даній справі відсутні підстави для застосування такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки стороною позивача не надано належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для позбавлення батьківських прав відповідача за пунктами 2-4 частини першої статті 164 СК України, зокрема, ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти; жорстоке поводження з дітьми; наявність у відповідача хронічного алкоголізму.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції є правильним, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, з 02.06.2007 до жовтня 2010 ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією актового запису про народження №44 від 13.02.2008, підстава запису відомостей про батька: свідоцтво про одруження, запис акту №136 від 02.06.2097, складеного відділом РАЦС Лубенського міськрайонного управління юстиції в Полтавській області (т.1 а.с. 19, 241, т.2 а.с. 65).
Отже, батьком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який до участі у даній справі притягнутий судом першої інстанції в якості третьої особи.
З 2015 ОСОБА_3 проживала спільно з ОСОБА_8 , без реєстрації шлюбу.
Згідно актового запису про народження №82 від 04.03.2015, в який 11.08.2021 на підставі заяви про визнання батьківства від 06.08.2021 внесені зміни в графи 1,3,11,12,13,14,15,16, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; матір дитини: ОСОБА_3 (т.1 а.с. 242). До внесення змін змін прізвище дитини вказано ОСОБА_6, батьком ОСОБА_42 значився ОСОБА_18 на підставі заяви про державну реєстрацію народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України від 04.03.2015.
Згідно актового запису про народження №01 від 21.06.2017, в який на підставі заяв матері та батька про визнання батьківства від 21.06.2017 внесені зміни в графу 1, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; матір дитини: ОСОБА_3 (т.1 а.с. 243). До внесення змін прізвище дитини вказано ОСОБА_6.
Отже, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_8 та, відповідно, бабою малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_8 (т.1 а. с. 16).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_8 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 22-23).
Позивач ОСОБА_1 згідно даних паспорта зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_8 .
ОСОБА_8 з ОСОБА_3 та дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_4 проживали у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 згідно погосподарської книги та картотечного обліку села Тишки значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4 (за місцем реєстрації своїх батьків ОСОБА_18 та ОСОБА_18 ) (т.1 а.с. 42).
За вказаною адресою також зареєстровані діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 27.07.2023 (т.1 а.с. 136 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_8 загинув ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с. 98).
Згідно інформації Лубенського районного відділу поліції від 27.04.2023, протягом 2021-2023 працівниками сектору реагування патрульної поліції було здійснено 7 виїздів за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 06.05.2021 та 20.06.2021 - заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про домашнє насильство; 22.09.2022, 22.09.2022, 08.10.2022, 06.11.2022, 06.03.2023 - 2 заяви ОСОБА_8 та 3 заяви ОСОБА_1 про неналежне виконання батьківських обов'язків (т. 1 а.с. 33-34).
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області виніс щодо ОСОБА_3 такі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності: 04.11.2022 у справі №539/2957/22 за частиною першою статті 184 КУпАП у виді попередження; 10.01.2023 у справі №539/3964/22 за частиною другою статті 184 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700 грн (т. 2 а.с. 66-67).
28.04.2023 та 28.07.2023 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у справах №539/1291/23 та №539/3073/23 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_3 закрив провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (т. 2 а.с. 66-69).
Зі змісту постанов Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28.04.2023 у справі №539/1291/23 та від 28.07.2023 у справі №539/3073/23 вбачається, що доказів тому, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо забезпечення належних умов проживання, навчання, виховання своїх неповнолітніх дітей внаслідок тривалого зловживання спиртними напоями, до протоколу не надано. Інших належних та беззаперечних доказів, які би у своїй сукупності свідчили про те, що ОСОБА_3 ухиляється як матір від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання, навчання та забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей, матеріали справи не містять.
Згідно відповіді Служби у справах дітей виконкому Лубенської міської ради від 21.04.2023, діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.10.2022 перебувають на обліку Служби у справах дітей виконкому Лубенської міської ради як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. 07.03.2023 діти тимчасово влаштовані у родину ОСОБА_1 та продовжують перебувати на обліку служби. 10.04.2023 мати дітей ОСОБА_3 зверталася до Служби із заявою про дозвіл на повернення дітей до родини матері (т.1 а. с. 24).
Наказом начальника Служби у справах дітей виконкому Лубенської міської ради ОСОБА_17 №8 від 07.03.2023 тимчасово влаштовані неповнолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які перебувають у складних життєвих обставинах, в родину ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідальність за життя та здоров'я дітей покладено на ОСОБА_1 , за її згодою (т.1 а.с. 20).
19.07.2023 Служба у справах дітей надала висновок про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав (т.1 а.с. 52-53).
Суд першої інстанції не погодився з висновком Служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки визнав, що Службою у справах дітей не були повністю встановлені обставини, які необхідні для такого висновку, він не ґрунтується на достатніх доказах, тому є необґрунтованим.
Згідно ч. 5,6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості висновку від 19.07.2023 про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки він є невмотиваний, містить протиріччя щодо фактичних обставин та припущення, у ньому відсутні посилання на позиції матері ОСОБА_3 та дітей щодо означеного питання, не вбачається, що ОСОБА_3 та діти заслуховувалися при наданні висновку.
Отже, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно трьох неповнолітніх дітей.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 як особа, в сім'ї якої проживає дитина (ч.1 ст. 165 СК України), заявляючи позовну вимогу про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мотивувала достатньо вказану вимогу з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 не перебуває у родинних відносинах з цією дитиною; батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який притягнутий до участі у даній справі за ухвалою суду, заперечує проти позбавлення колишньої дружини ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх спільної доньки ОСОБА_6 ; дитина за наказом Служби у справах дітей №8 від 07.03.2023 тимчасово влаштована у родину ОСОБА_1 ; на час розгляду справи ОСОБА_6 з 01.09.2023 є студенткою 1-го курсу ВСП «Фаховий коледжу ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», навчається за бюджетною формою навчання (т.1 а.с. 164), проживає окремо у гуртожитку за місцем навчання, з пояснень дитини вбачається, що у неї склалися неприязнені стосунки з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 досягла віку 14 років і у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 СК України місце проживання нею визначається самостійно.
Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що матеріали справи містять текст мирової угоди від 22.12.2023, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1 а.с. 193-194), у затверджені якої ухвалою суду першої інстанції відмовлено з тих підстав, що подана сторонами мирова угода не відповідає інтересам сторін, не спрямована на реальне та фактичне вирішення спору про позбавлення батьківських прав, умови мирової угоди не стосуються предмета позову, нею вирішуються інші питання у взаємовідносинах сторін, зокрема, питання розподілу одноразової допомоги після смерті батька-військовослужбовця (т.1 а.с. 207-208), у зв'язку з чим постає питання, чи дійсно між сторонами виник даний спір, який не пов'язаний з вирішенням у майбутньому інших питань, при цьому, ініціатором даного позову є ОСОБА_1 - мати загиблого ОСОБА_8 .
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 після загибелі ОСОБА_8 опинилася у складних життєвих обставинах, залишилася з 3-а дітьми без чоловіка та матеріальної підтримки, для відновлення після втрати їй необхідний час. Проте, відповідач не втратила почуття любові до дітей, вона не втратила зв'язок з ними, піклується про них, діти позитивно характеризуються за місцем навчання, є здібними, бажають проживати з матір'ю.
На підтвердження заперечень доводів позову відповідач надала акт обстеження умов проживання родини від 11.04.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого у будинку прибрано, наявні сучасна побутова техніка та меблі, продукти харчування у достатній кількості, для дівчат облаштована кімната, де є місця для сну, відпочинку, виконання уроків, для дітей створені належні умови для життя і розвитку (т.1 а.с. 136).
З характеристики відносно ОСОБА_20 , яка надана членами вуличного комітету за адресою: АДРЕСА_9 , від 07.04.2023 вбачається, що ОСОБА_3 пройшла курс алкогольної залежності, ні на день не залишала дітей самих вдома, водила дітей в школу- зі школи, немає постійної роботи, перебивається разовими заробітками, одяг дітей праний, гарно куховарить, у роботі швидка, доглядає за подвір'ям, відвідує курси психолога, сусіди вважають, що діти повинні проживати з матір'ю, не слід розділяти дітей (т.1 а.с. 139).
Згідно технічного паспорта від 04.08.2022, ОСОБА_3 має у власності будинок за адресою: АДРЕСА_10 , (т.1 а.с. 142).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей, позивачем не надано, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, який є недоведеним, тому рішення суду в цій частині слід залишити без змін.
Проте, зі змісту рішення вбачається, що суд першої інстанції вийшов за межі пред'явлених позовних вимог, якими є позбавлення батьківських прав, та одночасно вирішив питання про відібрання у відповідача дітей, про що позивачем не заявлялося.
Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
За змістом СК України вимоги про відібрання дитини є самостійними позовними вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається по справі, позовні вимоги про відібрання дітей позивачем ОСОБА_1 не заявлялися, судом першої інстанції порушено принцип диспозитивності цивільного процесу, що у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду, тому з метою належного забезпечення та дотримання інтересів неповнолітніх дітей рішення суду першої інстанції в частині відібрання дітей, їх передачі, попередження відповідача та покладення контролю підлягає скасуванню.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмовив у позові - на позивача.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колєснікова Олега Анатолійовича - відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2024 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав - залишити без змін.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2024 року в частинах: - відібрання у ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітніх дочок ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - передачі малолітніх дітей ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабі ОСОБА_1 ; - передачі неповнолітньої ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , Службі у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради для вирішення питання тимчасового влаштування дитини; - попередження ОСОБА_3 про необхідність зміни у кращу сторону способу життя, ставлення до виховання її дітей; - покладення на Службу у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області контролю за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків; - стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 536,80 гривень - скасувати, оскільки такі позовні вимоги суду не заявлялися.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов