Справа № 552/2939/24 Номер провадження 22-ц/814/3371/24Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
25 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтави цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2024 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення - 29 липня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчої області Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна,
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У травні 2024 року адвокат Цокало Т.М., представник ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаним позовом, просила:
визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 54838, вчинений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 180339-А від 18 січня 2018 року;
стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі: 7500 грн - витрат на правничу допомогу та 968,96 грн - судового збору за подачу позову до суду.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис № 54838, в якому запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам закону. З наявністю заборгованості позивач не погоджується. Розмір заборгованості не є безспірним. Нотаріусу не були подані документи, передбачені законодавством. Виконавчий напис вчинено за договором, який не посвідчено нотаріально.
В обгрунтування витрат на правничу допомогу вказувала, що адвокатом Цокало Т.М. було надано ОСОБА_1 послуги: з усної консультації вартістю 1000 грн, повторної усної консультації вартістю 500 грн та послуга з підготовки та написання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню вартістю 6000 грн. ОСОБА_1 сплатила адвокату за актом приймання-передачі наданої правової допомоги №1 - 7500 грн.
Вважає, що оскільки розмір правової допомоги визначений у договорі під виглядом фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові ВС від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19. Отже детальний опис наданих послуг договору містить тільки фіксовану оплату, що відповідає вимогам доказування надання правничої допомоги та не ускладнює перевірку обґрунтованості витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., від 30 березня 2021 року за № 54838 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором №180339-А від 18 січня 2018 року.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 8 468 грн. 96 коп. на відшкодування понесених ним судових витрат.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, постановити нове рішення в цій частині про відмову у стягненні відповідних витрат, вирішити питання судового збору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги стверджується, що вартість витрат на професійну правничу допомогу є суттєво завищеною та неспівмірною з фактично наданими адвокатом послугами.
Звертає увагу суду, що адвокат Цокало Т.М. вже не вперше складає позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а отже позов є шаблонним, і ціна її послуг є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи № 552/2939/24, яка не потребує спеціальних знань.
Правом подачі відзив учасники не скористались.
Рішення суду в частині суті спору не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити.
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, пред'являючи до суду позов, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн та просила їх стягнути (а.с.13).
Задовольняючи позов в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано належні докази, тому в порядку ст.137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд виходить з такого.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (пункт 53 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року (справа №640/18402/19) зазначив, що у разі встановлення розміру гонорару адвоката сторонами договору у фіксованому розмірі, він не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним та підлягає стягненню.
Як вбачається з п.3 договору № 925 від 04 квітня 2024 року про надання правничої допомоги сторони погодили, що гонорар адвоката є формою винагороди адвоката за здійснення, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Також вказаним договором визначено перелік можливих робіт адвоката та їх вартість.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору № 925 від 04.04.2024 про надання правової (правничої) допомоги з визначенням фіксованої оплати послуг адвоката (а.с.31 зворот), копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до договору № 925 про надання правничої допомоги від 04.04.2024 (а.с.33), копію квитанції № 925 від 26.04.2024 (а.с.34), копію детального опису наданих робіт. (а.с.34 зворот), ордер на надання правової (правничої) допомоги (а.с.30).
Згідно з детальним описом виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги № 925 від 04.04.2024 та копії акту приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до договору № 925 про надання правничої допомоги від 04.04.2024 (а.с.33), адвокатом Цокало Т.М. виконано:
- усну консультацію, яку оцінено у 1 000 грн;
- повторну усну консультацію, яку оцінено у 500 грн;
- проведено підготовку та написання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, дану послугу оцінено у 6000 грн.
Апеляційний суд погоджується частково з доводами апеляційної скарги, що заявлена сума витрат на правову допомогу у розмірі 7500 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності, виходячи з такого.
Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, судова практика за спорами такої категорії є сталою та сформована правова позиція.
Надання усної консультації 2 рази та підготовка до написання позову, для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності та не потребує вивчення практики і розробок стратегій, а тому 1500 грн підлягає зменшенню до 500 грн.
Складання позовної заяви з додатками також для професійного досвідченого адвоката не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення.
Апеляційний суд враховує існування сталої практики Верховного Суду у справах такої категорії.
Аналізуючи позовну заяву на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для його складання, апеляційний суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції є вочевидь неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Відтак, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованою, а витрати на правничу допомогу є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв'язку з чим підлягають зменшенню з 7 500 грн до 3500 гривень.
На підставі вище вказаного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Київського районного суду м.Полтави слід змінити в частині вирішення судом першої інстанції питання щодо понесених витрат на правничу допомогу зменшивши стягуєму суму з 8468,96 до 4 468,96 (968 грн 96 коп. + 3500 грн)
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено ЗУ «Про судовий збір».
Вимоги про розподіл судових витрат, не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення в частині розподілу судових витрат відсутні.
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином сплачений ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» судовий збір у розмірі 1162,75 грн (а.с.73), згідно платіжної інструкції №7194 від 22.08.2024 за подачу апеляційної скарги у справі № 552/2939/24, є помилково сплаченим і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для вирішення питання його повернення.
Також слід роз'яснити, що порядок повернення помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначений Порядком повернення коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.
Керуючись ст.367, п.1, п.2 ч.1 ст.374, ст.375 п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2024 року в частині вирішення питання витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2024 року в частині вирішення питання судових витрат змінити, зменшивши стягуєму суму з 8468 грн 96 коп. до 4 468 грн 96 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.
Головуючий суддя О. А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов