Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/594/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст.263 КК УкраїниДоповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
26.11.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 наухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року, якоюстосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цвітне Олександрівського району Кіровоградської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, одружений, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121020000710 від 04.09.2024,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, строком до 12.12.2024, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,
Слідчий СВ відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області з клопотанням про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під домашнім арештом в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.12.2024.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні СВ відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024121020000710 від 04.09.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, водієм-електриком військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п.1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини і засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, діючи умисно та цілеспрямовано, реалізуючи злочинний умисел, незаконно зберігав боєприпаси калібру 5,45-мм (5,45х39 мм) в кількості 52 штуки, які являються проміжними патронами з кулями зі сталевим сердечником промислового виготовлення, які можуть використовуватися при стрільбі з автоматів системи Калашникова (АК-74, АКС-74У), кулемету «РПК-74» та інших, за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції в ході обшуку за вказаною адресою 11.09.2024.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 вручене 12.09.2024 о 15 год. 34 хв.
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.09.2024 стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на період з 11.09.2024 до 11.11.2024, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Постановою керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 06.11.2024 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 12.12.2024.
У своєму клопотанні слідчий вказує, що 11.11.2024 спливає строк тримання ОСОБА_7 під домашнім арештом, однак закінчити розслідування до цього часу не є можливим, оскільки необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновок експерта №СЕ-19/112-24/11722-БЛ; допитати та провести слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_7 ; виконати інші слідчі та процесуальні дії, необхідність в яких виникне внаслідок проведення вищевказаних дій; зібрати в повному обсязі характеризуючи матеріали на підозрюваного; виконати вимоги ст.290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а тому виникла необхідність в порушенні клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під домашнім арештом.
Крім того слідчий вказує, що під час досудового слідства встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування продовження строку тримання ОСОБА_7 під домашнім арештом покладається необхідність запобігання переховуванню підозрюваного від суду; незаконно впливу на свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчинення інших кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року задоволено вказане клопотання.
Продовжено строк тримання під домашнім арештом підозрюваного ОСОБА_7 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.12.2024, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 на строк до 12.12.2024 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, за винятком їх участі в процесуальних діях;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Підозрюваному ОСОБА_7 роз'яснено, що працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися до його житла за адресою: АДРЕСА_1 , вимагати від нього надати усні чи письмові пояснення з приводу питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали для виконання та відома направлено начальнику відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, вручити прокурору та захиснику.
Контроль за виконанням ухвали покладено на відділ поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області за зареєстрованим місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснено порядок та строки оскарження ухвали слідчого судді.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти громадської безпеки, яке закон класифікує як тяжкий злочин та карається позбавленням волі на строк до семи років, тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може вчинити спробу, направлену на переховування від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаного злочину також підтверджується показаннямими свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що свідчить про наявність реального ризику незаконного впливу на них з метою зміни показань на свою користь (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Водночас ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України під час розгляду клопотання не встановлено.
Враховуючи обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, обставин, передбачених ст.178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, беручи до уваги характер та обставини протиправних дій, враховуючи особу підозрюваного, особисті та соціальні обставини життя, а також його зв'язки із суспільством, зважаючи на те, що заявлені ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливу на свідків не зменшилися і виправдовують продовження тримання підозрюваного під домашнім арештом, належних і допустимих доказів відсутності заявлених ризиків слідчому судді не надано, а також з урахуванням того, що завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про домашній арешт наразі неможливе з об'єктивних причин у зв'язку з необхідністю проведення зазначених вище слідчих дій, тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під цілодобовим домашнім арештом в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що не прийнято до уваги особа підозрюваного, раніше не судимий, є діючим військом та учасником бойових дій, а саме приймає участь у відсічі російської федерації, зареєстрований та проживає за однією адресою, за яким мешкає разом із дружиною та малолітніми дітьми, позитивно характеризується, на обліку у лікарів психіатру та нарколога не перебуває, що вказує на те, що ОСОБА_7 не є суспільно небезпечною особою.
Ризики передбачені п.п.1,3,4,5 ч1 ст.177 КПП України, жодними доказами не підтверджуються, а навпаки спростовуються поведінкою самого ОСОБА_7 , а саме він не переховувався від органів досудового розслідування а сумлінно проходив службу за мобілізацією в Збройних силах України.
Подавати клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом має виключне право тільки прокурор; а клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом щодо ОСОБА_7 , всупереч вимогам ч.б стЛ81 КПК України, подано слідчим СВ відділу поліції №1 (м. Знам'янка) Кропивницького районного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_8 , тобто не уповноваженою особою на подання даного процесуального документу.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання направлені на електронну адресу апеляційного суду, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, тощо.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.
Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Причетність ОСОБА_7 до повідомленої підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме:
- протоколом обшуку, який був проведений 11.09.2024 за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- протоколом проведення 11.09.2024 слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 ;
- висновками експерта №№ СЕ-19/112-24/11370-БЛ від 12.09.2024, КСЕ-19/112-24/11472 від 18.09.2024, КСЕ-19/112-24/11470 від 23.09.2024, КСЕ-19/112-24/11469 від 23.09.2024, КСЕ-19/112-24/11628 від 25.09.2024, КСЕ-19/112-24/11467 від 20.10.2024, КСЕ-19/112-24/11372-БЛ від 25.10.2024;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11
- іншими матеріалами справи.
В той же час закінчити розслідування до цього часу не є можливим, оскільки необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновок експерта №СЕ-19/112-24/11722-БЛ; допитати та провести слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_7 ; виконати інші слідчі та процесуальні дії, необхідність в яких виникне внаслідок проведення вищевказаних дій; зібрати в повному обсязі характеризуючи матеріали на підозрюваного; виконати вимоги ст.290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а тому виникла необхідність в порушенні клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під домашнім арештом.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути. У справі « Московенко проти України», «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість її розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.
Викладене вище свідчить, що ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки свідки не допитувались судом першої інстанції ставити питання про відсутність вказаного ризику є передчасним.
За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 добре зазнає свідків, оскільки ознайомився з матеріалами кримінального провадження, тому є вагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Отже, на переконання колегії суддів, обов'язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об'єктивно виправданим.
А тому колегія суддів погоджується з апеляційними доводами слідчого судді про наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В той же час колегією суддів не можуть бути враховані доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги особа підозрюваного, раніше не судимий, є діючим військом та учасником бойових дій, а саме приймає участь у відсічі російської федерації, зареєстрований та проживає за однією адресою, за яким мешкає разом із дружиною та малолітніми дітьми, позитивно характеризується, на обліку у лікарів психіатру та нарколога не перебуває, що вказує на те, що ОСОБА_7 не є суспільно небезпечною особою, оскільки вказані доводи вже враховані при зясуванні відсутності ризиків передбачених п.п. 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_7 органом досудового розсліду інкримінують вчинення кримінального правопорушень в ході проходження ним військової служби, тобто останній будучи військовослужбовцем в ході проходження служби отримавши доступ до боєприпасів взяв їх собі та зберігав за місцем свого проживання.
В той же час стороною обвинувачення не подавалась окрема апеляційна скарга з приводу наявності ризиків передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.
Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_7 можливо не застосувати жодний запобіжний захід,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність відмови у застосуванні запобіжного заходу.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Враховуючи обґрунтованість підозри підозрюваного ОСОБА_7 , а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий самостійно звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під домашнім арештом є такими, що не знайшли своє підтвердження та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що клопотання погоджено з прокурором ОСОБА_12 .
На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2024 року, якоюстосовно підозрюваного ОСОБА_7 , продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024121020000710 від 04.09.2024,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, строком до 12.12.2024, з покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4