Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1897/24 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.
Номер провадження №33/4805/1357/24
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 листопада 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Крутоголової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 24 березня 2024 року о 16-46 год на вул. Житомирська у м. Звягелі Житомирської області керував автомобілем Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, згідно показів алкотестеру Драгер рівень сп'яніння - 0,70 проміле, Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Крутоголова О.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що районний суд не врахував, що водій діяв у стані крайньої необхідності, оскільки їхав, щоб придбати ремонтні матеріали для потреб війська. Зазначила, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції суперечить ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Також, патрульні не назвали жодної ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , які були б підставою для проходження огляду та не роз'яснили право проходження огляду у медичному закладі. Вказала, що надані водію матеріали він підписав не розуміючи повною мірою суті правопорушення, а чек приладу Драгер виготовлений на 2 хв пізніше, ніж здійснено огляд.
В судовому засіданні скаржник та його.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Крутоголової, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №662835 від 24 березня 2024 року; актом огляду та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, згідно якого у ОСОБА_1 були виявленні ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, огляд проводився на місці за допомогою технічного засобу газоаналізатор Драгер 6820; чеком тесту № 678 приладу з результатом 0,70 проміле, підписаним водієм; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1736587 від 24 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП; розписками від 24 березня 2024 року про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП та про роз'яснення порядку користування спеціального технічного засобу газоаналізатора; відеозаписами з реєстратора службового автомобіля та портативних нагрудних камер працівників поліції.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Так, з досліджуваного судом відеозапису вбачається, що працівники поліції 24 березня 2024 року за допомогою проблискових маячків у м. Звягелі на вул. Житомирській зупинили автомобіль «Renault-Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , підійшли до автомобіля та вказали водію ОСОБА_1 на невикористання ним паску безпеки, перевірили документи. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння у зв'язку із запахом алкоголю з ротової порожнини та почервонінням очей. На запитання чи вживав той алкоголь - водій вказав, що пив напередодні, але не перебуває у стані алкогольного сп'яніння, їхав до магазину за службовою потребою, оскільки працює механіком у ЗСУ. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер ОСОБА_1 погодився, обрав запечатаний мундштук, отримав роз'яснення щодо порядку користування газоаналізатором Драгер та пройшов огляд на місці з позитивним результатом - 0,7 проміле, вказаний результат водій погодив своїм підписом у чеку приладу Драгер. Від повторного огляду у медичному закладі відмовився. Далі водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Працівники поліції у присутності водія склали щодо нього постанову серії ЕНА № 1736587 від 24 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повідомили про дату розгляду справи у міськрайонному суді, відсторонили від керування транспортним засобом до повного витверезіння та видали тимчасовий дозвіл.
Всі процесуальні документи, складені під час оформлення адміністративного правопорушення, зокрема і результати проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 підписав без заперечень та зауважень, на нагрудну камеру поліцейського ОСОБА_1 та у протоколі про адміністративне правопорушення вину визнав, підтвердив факт вживання алкогольних напоїв.
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис із портативних камер поліцейських, на думку апеляційного суду, є послідовним та відображає достатньо повну інформацію щодо загальних обставин перебігу подій.
При цьому зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» і йому було роз'яснено причину зупинки, оскільки поліцейський чітко наголосив про не використання водієм пасків безпеки, що останній не заперечував, складено відповідну постанову за порушення п. 2.3.в ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 121 КУпАП. Відомості щодо оскарження останньої в матеріалах відсутні.
Дані зафіксовані на відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Крім того, пунктом 2 Розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Тобто за змістом цієї норми поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції.
Разом з тим, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в протоколі та акті огляду, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, водій факт вживання ним алкоголю не заперечував.
Також, всупереч доводам захисника, водію неодноразово роз'яснювалось право на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, а у разі незгоди із результатом огляду на місці - у медичному закладі та наслідки відмови від проходження такого огляду.
Аргументи апеляційної скарги щодо чека приладу Драгер, як неналежного доказу, не заслуговують на увагу у зв'язку з наступним.
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлений показник 0,70‰, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп'яніння.
Варто додати, що перед використання приладу Драгер ОСОБА_1 працівником поліції озвучено номер тесту №678, який узгоджується із чеком приладу Драгер.
Відтак, перебування водія у стані алкогольного сп'яніння є доведеним фактом та сумнівів у апеляційного суду у цій частині не викликає.
Щодо доводів апеляційної скарги про керування ОСОБА_1 24 березня 2024 року о 16-46 год транспортним засобом у стані крайньої необхідності, оскільки працює водієм механіком у ЗСУ, апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом статті 17 КУпАП особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Ці обставини є питанням факту й встановлюються в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Так, з урахуванням досліджених судом доказів, апеляційний суд не вбачає у наведених адвокатом обставинах стану крайньої необхідності, що передбачає існування реальної загрози, а саме поїздка ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння до магазину за ключем для дрилю.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Крутоголової Оксани Олександрівни, яка звернулась в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь