Житомирський апеляційний суд
Справа №292/943/23 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.
Номер провадження №33/4805/1379/24
Категорія ст. 124 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
27 листопада 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: захисника - адвоката Кириченка В.Г., адвоката Галагуза В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Кириченка Вадима Григоровича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2024 року, якою його притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження в справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Кириченко В.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, та закрити провадження в справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у протоколі не зазначені усі потерпілі, інформація про них, їх підписи. Залучення до справи потерпілої, на думку адвоката, свідчить про упередженість судді Гуц О.В., яка в порушення вимог закону не відведена від участі у справі, а також не заявила собі самовідвід. Вважає, що суд не дав належну оцінку доводам захисту щодо недоліків схеми ДТП, а саме: відсутності координат місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів, розмірів ділянок з різним станом покриття, розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття, що унеможливлює проведення експертного дослідження обставин справи. Крім того, районним судом не враховані, у тому числі, дії іншого учасника руху ОСОБА_3 щодо спроби уникнути аварійної ситуації, яка згідно показів свідка ОСОБА_4 завчасно не увімкнула сигнал правого покажчика повороту та не зайняла праве крайнє положення на проїзній частині, застосувала аварійне гальмування, перегородивши заїзд до АЗС.
Вважає висновок експерта від 18 липня 2024 року неналежним і недопустимим доказом у справі, оскільки він виконаний на підставі доказів, зібраних судом з порушенням ч. 2 ст. 251 КУпАП. Вказав, що неможливість експерта відтворити траєкторію руху автомобіля Volkswagen до місця зіткнення чи розташування відносно елементів до проїзної частини у момент зіткнення (запитання № 3), суперечить відповідям експерта на запитання № 2, 4, 7 та викликає сумніви у об'єктивному визначенні наявності чи відсутності аварійної ситуації та визначення наявності у ОСОБА_1 технічної можливості запобігти зіткненню.
Заслухавши пояснення адвокатів Кириченка В.Г. та ОСОБА_5 , які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 423307 від 20 липня 2023 року, ОСОБА_1 20 липня 2023 року о 17-31 год, керуючи транспортним засобом Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , на 177 км+150 м автодороги Київ-Чоп (АЗС «АNP» с.Слобідка вул. Незалежності, 2а), не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen, н.з НОМЕР_2 , який рухався попереду. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, 20 липня 2023 року під час керування транспортним засобом у напрямку м. Житомира, знаходячись у дорожній обстановці позаду автомобіля Volkswagen, н.з НОМЕР_2 , здійснюючи маневр заїзду на АЗС «АNP», не зміг розрахувати гальмівний шлях свого транспортного засобу через різку зупинку вищевказаного автомобіля, у зв'язку з чим відбулось зіткнення.
Згідно письмових пояснень та пояснень у суді першої інстанції потерпілої ОСОБА_3 , вона керувала автомобілем Volkswagen, н.з НОМЕР_2 на дорозі Київ-Чоп, здійснила маневр повороту вправо для заїзду на АЗС, заздалегідь увімкнувши правий сигнал повороту для з'їзду до АЗС та почала маневр. Однак у місці з'їзду до АЗС на прилеглій до траси території частина дорожнього покриття праворуч була пошкоджена, тому вона пригальмувала та у цей час почула звук гальм іншого авто і відчула удар у задню частину автомобіля ліворуч. Після ДПТ керований нею автомобіль розвернуло, а інший учасник ДТП поїхав на своєму автомобілі прямо. Вважала, що водій автомобіля Hyundai Santa Fe перевищив дозволену швидкість руху та не дотримався дистанції.
У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 , пояснив, що був свідком ДТП 20 липня 2023 року на автошляху Київ-Чоп. Він перебував у авто «Сенс» у якості пасажира на передньому сидінні, з правого боку від водія. Їх автомобіль рухався у крайній правій смузі лівіше від автомобілів - учасників ДТП. При заїзді на АЗС, водій автомобіля Volkswagen увімкнув сигнал повороту за 5 м до заїзду та почав різко гальмувати, зупинився, перекрив рух іншому транспорту, що рухався у напрямку АЗС. Водій джипу здійснив маневр заїзду на АЗС з правого боку, а водій автомобіля Volkswagen здійснив поворот, рухаючись по центру, ближче до лівої сторони. Водій автомобіля джип почав гальмувати і не встиг змінити маневр для уникнення зіткнення з транспортним засобом Volkswagen. Вказані пояснення районний суд оцінив критично, оскільки вони не узгоджуються із зібраними у справі доказами, дана особа не була залучена як безпосередній свідок у справі, участі в огляді місця ДТП не брала, з чим погоджується і апеляційний суд.
З наявних у матеріалах справи доказів, а саме пояснень учасників ДТП, схеми місця ДТП, фотознімків, на яких зафіксовані ушкодження обох автомобілів, вбачається, що у автомобіля Hyundai Santa Fe, н/з НОМЕР_1 пошкоджено передній бампер та лако-фарбове покриття, передня права блок-фара, наявна деформація капота, а у автомобіля Volkswagen, н.з НОМЕР_2 - деформація заднього бампера та лако-фарбове покриття, задня ліва блок-фара, заднє ліве крило, деформація багажника, задніх парктроників.
Вказані ушкодження узгоджуються зі схемою ДТП, за якою автомобіль під керуванням ОСОБА_3 розташований на прилеглій до проїзної частини автошляху території. Позаду автомобіля «Volkswagen» знаходиться автомобіль «Hyundai». Сліди гальмування відсутні.
Також, під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням захисника ОСОБА_1 12 грудня 2023 року призначено судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу. Згідно висновку №СЕ-19/106-24/5068-ІТ від 18 липня 2024 року, водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_3 , виконуючи маневр правого повороту (з'їзд до АЗС «АNP»), не створювала аварійної обстановки для водія ОСОБА_1 . Дії водія ОСОБА_1 не відповідали технічним вимогам п. 1.10 «Безпечна дистанція» та п. 13.1 ПДР. З технічної точки зору досліджувана дорожньо-транспортна ситуація не складала для водія ОСОБА_1 , аварійної обстановки, можливість її запобігання полягала у виконанні технічних вимог зазначених пунктів Правил дорожнього руху та для їх реалізації перешкод технічного характеру в матеріалах справи не міститься. За умови виконання вимог п. 1.10 «Безпечна дистанція» та п. 13.1 ПДР, водій ОСОБА_1 , мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Volkswagen, то невідповідності зазначеним вимогам у його діях з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Також судом першої інстанції надано оцінку фотодоказам, згідно яких автомобіль «Volkswagen» знаходиться на території прилеглій до проїзної частини головної дороги, призначеної до АЗС. Прилегла до АЗС територія має ознаки пошкоджень та покрита водою. Сліди юзу автомобіля «Volkswagen» не зафіксовано. На фото зафіксовано сліди пошкоджень автомобілів, які відповідають відображеним на схемі ДТП.
Згідно п. 2.3б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов'язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу.
Аналіз цієї правової норми указує на те, що законодавцем не визначено конкретної швидкості, яку повинен дотримуватись водій у відповідній дорожній ситуації. Визначення такої швидкості віднесено до компетенції водія за необхідності урахування ним обставин, визначених у п. 12.1 ПДР України для досягнення тих цілей, які передбачені тим же пунктом. Суд вважає, що поняттям «безпечне керування транспортним засобом» охоплюється необхідність вчинення водієм усього комплексу дії, пов'язаних із керуванням автомобілем для запобігання негативних наслідків у вигляді наїзду на людей, перешкоди, зіткнення автомобілів тощо, у тому числі і можливості зупинки автомобіля у випадку виникнення обставин які вимушують водія вчинити такі дій. До цих обставин відноситься і раптова зупинка транспортного транспорту, що рухається попереду.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується також порушення пункту 13.1 ПДР України, яким передбачений обов'язок водія дотримуватися безпечної дистанції у залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу.
Поняття «безпечна дистанція» визначене у п. 1.10 ПДР України. Відповідно до цієї правової норми «безпечна дистанція» це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави стверджувати про те, що ними визначений обов'язок водія дотримуватись такої дистанції до транспортного засобу, який рухається попереду по тій же самій смузі руху, яка забезпечить водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню із транспортним засобом, який рухається попереду у випадку раптового гальмування або зупинки цього транспортного засобу.
Системний аналіз положень п. 12.1 та п. 13.1 ПДР України у поєднанні останнього із п. 1.10 ПДР України дає підстави стверджувати, що на водія покладається обов'язок вибору такої швидкості руху та дотримання такої дистанції до автомобіля який рухається попереду, які забезпечують можливість уникнення зіткнення із цим автомобілем у випадку його зупинки чи раптового гальмування.
При цьому, законодавцем не зроблено жодних виключень із даних правил, пов'язаних із конкретними діями водія транспортного засобу, який рухається позаду, у тому числі і у зв'язку із оглядом ним дорожньої обстановки, з'ясування дій інших учасників дорожнього руху, прийняття рішення про вчинення тих або інших дій, пов'язаних із керуванням транспортним засобом, тощо.
У ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зіткнувся із автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду нього у тій же смузі руху.
Наведене вказує на недотримання ОСОБА_1 вимог ПДР України щодо дотримання безпечної дистанції, тобто порушення вимог п. 13.1 ПДР України. У зв'язку із тим, що дане порушення вимог ПДР України призвело до зіткнення та наступного пошкодження транспортних засобів, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
Факт механічних пошкоджень обох автомобілів підтверджується схемою місця ДТП, яка була погоджена і підписана обома водіями - учасниками ДТП без будь-яких зауважень.
При цьому суд вважає, що для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 13.1 ПДР України не перебуває у залежності від тої обставини рухався чи не рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 в момент зіткнення автомобілі та чи було здійснене його раптове гальмування чи раптова зупинка.
Так, п. 13.1 ПДР України передбачається можливість водія автомобіля, що рухається попереду здійснити зупинку або раптове гальмування, а інші пункти ПДР України не містять будь-яких заборон щодо здійснення водієм зупинки чи раптового гальмування по відношенню до транспортних засобів, що рухаються позаду.
Суд звертає увагу і на те, що положеннями ПДР України, зокрема п. 13.1 ПДР України не зазначається будь-яких застережень щодо дій водія транспортного засобу, який рухається позаду пов'язаних із оцінкою ним дорожньої обстановки, з'ясування дій інших учасників дорожнього руху, прийняття рішення про вчинення тих або інших дій, пов'язаних із керуванням транспортним засобом, оскільки дистанція до транспортного засобу, який рухається попереду повинна бути вибрана у такому розмірі, який би давав можливість водію безпечно вчинити зазначені дії із урахуванням можливості попередити зіткнення транспортних засобів у випадку зупинки чи раптового гальмування автомобіля, який рухається попереду.
Суд також звертає увагу на те, що зібраними у справі доказами підтверджується не виконання водієм ОСОБА_1 , який рухався позаду, вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, щодо обрання ним безпечної швидкості та безпечної дистанції щоб мати змогу зупинити автомобіль у межах обраної дистанції у разі виникнення небезпеки (гальмування автомобіля попереду) і що при виконанні вимог вказаних пунктів Правил він не міг технічно запобігти ДТП аварійним гальмуванням.
Дії ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією даної пригоди та наслідками у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів, та в її діях вбачаються ознаки порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, що свідчить про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Висновок експерта, схема ДТП, фото з місця ДТП, пояснення учасників дорожньої пригоди, протокол про адміністративне правопорушення в своїй сукупності, були прийняті місцевим судом до уваги як належні докази, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, на підставі чого суд обґрунтовано визнав останнього винним в скоєній дорожній пригоді.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять посилань на докази, які б свідчили про їх помилковість.
Посилання захисника на те, що суд перебрав на себе функцію обвинувачення, оскільки залучив ОСОБА_6 до участі у справі як потерпілу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки остання є власником транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_2 , який у вказаній дорожнього-транспортній пригоді отримав механічні пошкодження. Тому такі дії суду в розумінні ст. 269 КУпАП вимогам закону не суперечать.
Аргументи захисника щодо упередженості судді Гуц О.В. при розгляді даної справи, на думку апеляційного суду, є надуманими та не підтвердженими будь-якими доказами.
Апеляційна скарга апелянта не містить будь-яких нових обставин, не врахованих судом першої інстанції при розгляді даної справи.
З урахуванням того, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 вчинив 20 липня 2023 року, та на час постановлення судом першої інстанції рішення минуло три місяці, суддя дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення та обґрунтовано встановив наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у своїй належності та допустимості, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує пункт 1 статті 6 Конвенції, який не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кириченка Вадима Григоровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь