Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3930/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.
Категорія 56 Доповідач Борисюк Р. М.
26 листопада 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Микитюк О.Ю., Трояновської Г.С.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 278/3930/24 за заявою першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального Регіону Шпірука Максима про забезпечення позову по цивільній справі за його позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М. у місті Житомирі,
У липні 2024 року перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального Регіону Шпірук Максим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 звернувся з даним позовом, в якому просив витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 з чужого незаконного володіння автомобіль марки «Dodge Journey», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова № НОМЕР_3 , рік випуску 2016 та стягнути судові витрати.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вищезазначений автомобіль.
Зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим у майбутньому виконання рішення суду.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 липня 2024 року накладено арешт на автомобіль марки «Dodge Journey», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова № НОМЕР_3 , рік випуску 2016, що належить на праві власності ОСОБА_1 до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили. Заборонено відчуження, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного автомобіля.
У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - адвокат Рябчук І.В. її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що ухвала місцевого суду порушує гарантоване Конвенцією право добросовісного набувача на володіння та розпорядження своїм майном.
Вказує, що Відповідач у справі є добросовісним набувачем майна, а предмет спору - автомобіль, є джерелом доходу для всієї родини.
Зазначає, що неможливість позбавлення добросовісного набувача права власності на придбане майно та витребування його від добросовісного набувача в даному випадку підтверджується також судовою практикою України та Європейського суду з прав людини.
Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов'язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.
Окремо зазначає, що в Акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08 квітня 2022 року інспектор взводу 1 роти 3 УПП в Житомирській області ДПП Осадчук С.П. вніс відомості про те, що водій відмовився від підпису вказаного Акту. В той же час встановлено, що даний Акт складався без присутності ОСОБА_2 , останнього з ним не ознайомлювали та на підпис не надавали.
Крім того, жодних документів, аргументів та підстав затримання та відчуження належного на той час ОСОБА_2 автомобіля марки «Dodge Jorney», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 надано не було.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні, представник третіх осіб - адвокат Кадлубовська Л.А. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник прокуратури апеляційну скаргу не визнав та просив відмовити у її задоволенні.
Військова частина НОМЕР_1 подала заяву про розгляд справи без їх участі.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за наслідками розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.
За правилами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 з чужого незаконного володіння автомобіль марки «Dodge Journey», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова № НОМЕР_3 , рік випуску 2016.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки запропонований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Невжиття таких заходів може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення, порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Підстави для скасування ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову не встановлені.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а ухвала суду є законною та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 17 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 28 листопада 2024 року.