Провадження № 22-ц/803/5614/24 Справа № 215/3985/20 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
28 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Корчистої О.І., Остапенко В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/3985/20 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2024 року, ухваленого у складі судді Квятковського Я.А., -
У липні 2020 році КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулось до суду з даним позовом, з урахуванням змін від 14.09.2023, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за період з 01.12.2010 по 01.05.2023, обґрунтовуючи його тим, що позивач поставляв централізоване опалення за місцем проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач в повному обсязі не проводив розрахунок, внаслідок чого за період з 01.12.2010 по 01.05.2023 склалась заборгованість у розмірі 11752,36 грн., яка складається з: 10248,93 грн. послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2010 по 01.05.2013; 1485,73 грн. - послуги з постачання теплової енергії за період 05.11.2021 по 01.05.2023; 17,70 грн. - плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.05.2023. Позивачем направлявся відповідачам лист щодо стану заборгованості з вимогою добровільно сплатити борг, але сплата по теперішній час не здійснена.
Просив стягнути заборгованість з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 11752,36 грн. на користь КПТМ «Криворіжтепломережа», а також судового збору у розмірі 2102 грн.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2024 року позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» задоволені - стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за період з 01.12.2010 по 01.05.2023 р. у розмірі 11752,36 грн, яка складається із заборгованості за послуги з центрального опалення за період за період з 01.12.2010 по 01.05.2023 р. у розмірі 10 248,93 грн, з заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 1 485,73 грн, з заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 17,70 грн., та 1 051 грн. судового збору з кожного.
Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині солідарного стягнення з нього заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з за період з 01.12.2010 по 01.05.2023 р. у розмірі 11 752,36 грн, судових витрат у розмірі 1 051 грн., та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що копія ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою та повідомлення про день та час слухання справи судом першої інстанції йому направлялись за адресою: АДРЕСА_1 , але ОСОБА_2 ніколи за цією адресою не мешкав та не мав відповідної адреси реєстрації, оскільки з 01.04.1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Також вказує на відсутність укладання з відповідачами договору про надання комунальних послуг за адресою спірної квартири. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 не подав до суду та приховав докази щодо наявності іншого спору, який на думку апелянта є пов'язаним з даним спором, а саме, що в Тернівському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходилась на розгляді справа №215/682/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування майном.
Вважає, що саме ОСОБА_1 є належним відповідачем по справі та особою, яка зобов'язана здійснювати оплату за спожиті комунальні послуги щодо квартири посімейного типу за адресою: АДРЕСА_3 .
Представником КПТМ "Криворіжтепломережа" на дресу апеляційного суду було направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що вважає рішення суду законним і таким, що не підлягає скасуванню.
Вказує, що споживачами житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу. Таким є як власник, так і наймач житла, а також всі, хто отримує ці послуги,проживаючи у конкретному приміщенні.
Право власності має абсолютний характер, що виражається у виключності щодо всіх третіх осіб, які не мають права втручатися в здійсненні правомочності володіння, користування та розпоряджання. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.13 Конституції України, власність зобов'язує.
Послуги з централізованого опалення не відносяться до тих, які надаються виключно мешканцям, які є присутніми у квартирі, оскільки обігрів квартири відбувається незалежно від знаходження у ній споживача. Таким чином, послуга теплопостачання є тою послугою, що надається до певного приміщення в першу чергу для забезпечення умов функціонування самого приміщення, його збереження і схоронність технічних властивостей, в другу чергу для забезпечення проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, і в останню чергу для використання споживачами, що мають право власності або користування таким майном. Проживання або не проживання у житловому приміщенні, до якого подається теплопостачання, не створює і не скасовує обов'язку для осіб, що несуть відповідальність за таке майно, щодо сплати поданої послуги теплопостачання.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку'у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення лише у частині позовних вимог, що стосуються стягнення заборгованості саме з нього (апелянта). Таким чином, судове рішення щодо іншого відповідача не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та є власником 1/2 частини спірної квартири, іншим власником 1/2 частини квартири є ОСОБА_2 , тобто відповідачі є споживачами комунальних послуг (а.с. 28, 63,112, 222).
Постачання теплової енергії у період з 01.12.2010 по 01.05.2023р. за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актами (а.с.115-136).
За період з 01.12.2010 по 01.05.2023р.р. виникла заборгованість за вищезазначеною адресою за надані послуги, яка згідно розрахунку становить 11752,36 грн., сума боргу складається з заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.12.2010 по 01.05.2023р. у розмірі 10248,93 грн., заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 1485,73 грн., заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 17,70 грн. (а.с.113, 114).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідачі в повному обсязі оплати за отримані послуги за період з 01.12.2010 по 01.05.2023р. не здійснювали, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, згідно письмового розрахунку в сумі 11752,36 грн., то заборгованість підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Колегія суддів в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, але зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за його відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно матеріалів справи повідомлення про призначення справи до розгляду, разом з уточненою позовною заявою та ухвалою про залучення співвідповідача, направлялися відповідачу ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач ОСОБА_2 за даною адресою не зареєстрований та не проживає, що є неналежним доказом інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не відповідає ч.6 ст.128 ЦПК України, згідно якої судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню через порушення вимог процесуального закону, з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.
Розглядаючи позовні вимоги по суті суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
В даному випадку між позивачем та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, за якими у житло, співвласниками якого є відповідачі, надавалися житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, нарахування плати за які, здійснювалось КПТМ «Криворіжтепломережа», що підтверджується наданими позивачем актами.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3 на те, що на нього не розповсюджується обов'язок щодо сплати житлово-комунальних послуг, оскільки ним не було укладено догорів про отримання послуг з опалення, не звільняє відповідача ОСОБА_3 від сплати отриманих комунальних послуг.
Тобто, за змістом ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов'язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Згідно положень ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок, або солідарна вимога, виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з актів та інформації на підключення та відключення опалення в будинку (а.с.8-16).
Відповідач ОСОБА_2 є співвласником вказаної квартири, який зобов'язаний сплачувати витрати на комунальні послуги, навіть якщо проживає окремо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.
Стаття 322 ЦК України закріплює, що власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачає централізоване опалення до житла відповідачів, однак відповідачами зобов'язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.
Так, за період з 01.12.2010 по 01.05.2023р. виникла заборгованість за вищезазначеною адресою за надані послуги, яка згідно письмового розрахунку становить 11752,36 грн. Сума боргу складається з: заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.12.2010 по 01.05.2023р. у розмірі 10248,93 грн., заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 1485,73 грн., заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 17,70 грн. (а.с.113, 114).
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання теплової енергії, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів, в тому числі і з ОСОБА_3 як особи, який є співвласником квартири за спірною адресою.
Посилання апелянта на наявність іншого спору, який на думку апелянта є пов'язаним з даним спором, колегією суддів відхиляється, оскільки, справа №215/682/23 не пов'язана з даною справою та не впливає на її результати розгляду.
Всупереч доводів апеляційної скарги, відповідач належними доказами не довів, що у нього відсутній обов'язок по оплаті за надані послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання.
Доводи скарги зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок, або свідчили б про невірну оцінку судом обставин справи та невірне застосування ним законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Враховуючи встановленні судом обставини справи, позов КПТМ «Кріворіжтепломережа» підлягає задоволенню.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю, або частково, та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа».
Відповідно до ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 хоча і задоволена частково, але з підстав не матеріального характеру, фактично позов щодо нього задоволено в повному обсязі, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Також з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений останнім при зверненні до суду першої інстанції в розмірі 2102 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за період з 01.12.2010 по 01.05.2023р. у розмірі 11752,36 грн., яка складається із заборгованості за послуги з центрального опалення за період за період з 01.12.2010 по 01.05.2023р. у розмірі 10248,93 грн., з заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 1485,73 грн., з заборгованості за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 01.05.2023 у розмірі 17,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» по 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна ) грн. судового збору з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді: