Провадження № 22-ц/803/8485/24 Справа № 204/480/24 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
27 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді -доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шашликова Д. Г. на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради Управління-Служби у справах дітей, Служба у справах дітей Тупичівської сільської ради про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради Управління-Служби у справах дітей, Служба у справах дітей Тупичівської сільської ради про визначення місця проживання дитини разом із батьком, -
В березні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із зазначеним вище зустрічним позовом та просив визначити місце проживання їх спільної з ОСОБА_2 дитини- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2024 року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із батьком передана за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу від 30 травня 2024 року, як незаконну й необґрунтовану та направити справу за зустрічним позовом для продовження розгляду до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважав, що суд безпідставно прийшов до висновку про направлення зустрічної позовної заяви за зареєстрованим місцем проживання відповідача, оскільки вважав, що вона повинна розглядатись разом із первісним позовом у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська на підставі ч.6 ст. 30 ЦПК України.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.2 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що по даній справі оскаржується ухвала суду про передачу справи на розгляд до іншого суду, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи зустрічну позовну заяву на розгляд до Чернігівського районного суду Чернігівської області, суд першої інстанції виходив із того, що місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 є м. Чернігів, а первісна позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
У цивільно-процесуальному законодавстві України визначення «належного суду» врегульоване інститутом підсудності та передбачене Розділом 3 Глави 2 Цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 1 ст. 27 ЦПК України встановлено загальне правило про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача та визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У частині 6 ст. 30 ЦПК передбачено, що зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред'являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов..
Як вбачається з матеріалів електронної справи, загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено судом першої інстанції у січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради Управління-Служби у справах дітей, Служба у справах дітей Тупичівської сільської ради про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року було відкрито провадження у справі за цією позовною заявою та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
05 березня 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради Управління-Служби у справах дітей, Служба у справах дітей Тупичівської сільської ради про визначення місця проживання дитини разом із батьком
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центральна адміністрація Дніпровської міської ради Управління-Служби у справах дітей, Служба у справах дітей Тупичівської сільської ради про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю за відповідною заявою ОСОБА_2 - залишено без розгляду.
Як вбачається із матеріалів електронної справи, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд першої інстанції, направляючи справу за загальними правилами підсудності за місцезнаходженням відповідача, прийшов до правильного висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не відноситься до територіальної підсудності Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
При цьому слід зауважити, що первісна позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду. На момент залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 зустрічна позовна заява ОСОБА_1 не була прийнята судом першої інстанції до розгляду, провадження по ній не відкривалося, отже підстав для застосування положень ч.6 ст. 30 ЦПК України щодо розгляду зустрічної позовної заяви разом із первісною у суду першої інстанції не було.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями через тлумачення процесуального законодавства на свою користь, а також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За наведених обставин судом першої інстанції на законних підставах передано позовну заяву ОСОБА_1 за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: