Провадження № 22-ц/803/8255/24 Справа № 243/2073/24 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
27 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортника В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/2073/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Фаліна І. Ю., -
В березні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась з даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її (позивача) мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Селидівського фміського суду Донецької області від 13.10.2021, справа №242/5134/21 встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Донецька, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, місце смерті: Донецька область, м.Донецьк. На підставі зазначеного рішення суду, було проведено державну реєстрацію смерті, про що 15.11.2021 складено відповідний актовий запис №465 та видане свідоцтво про смерть матері позивача серії НОМЕР_1 . 16 листопада 2021 року на підставі звернення позивача, Перша донецька міська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу, про що було надано витяг №67313132. 25 січня 2022 року Перша донецька міська державна нотаріальна контора видала позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМ 393320. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: недоотриманої пенсії в сумі 84618,09 грн., які належали померлій на підставі довідки, виданої 06.12.2021 за №0500-1509-6/119072 відділом обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. 23 лютого 2022 року позивач надала заяву про виплату недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_3 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, рішення по заяві відповідачем було прийнято лише 07.09.2022. З цього часу позивач частково отримала кошти, а саме: в листопаді 2022 року в розмірі 530,00 грн., у грудні 2022 року - 2,18 грн., у липні 2023 року - 557,32 грн., у вересні 2023 року - 2093,00 грн., у жовтні 2023 - 1299,42 грн. та 3,53 грн., у листопаді 2023 року - 4,10 грн., у грудні 2023 року - 0,60 грн. Загальна сплачена сума становить 4490,15 грн. Для з'ясування обставин, з якої дати припинено виплати пенсії матері позивача та які суми не отримані, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на що отримала відповідь від 11.12.2023 №24958-24107/Ф-02/8-0500/23, в якій було повідомлено, що померла ОСОБА_3 за життя перебувала на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа і останнє нарахування пенсії відбулося в березні 2017 року. Призупинення пенсії було здійснено на підставі ст.12 Закону України від 20.10.2014 №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з 01.04.2017. ОСОБА_3 за життя не зверталась за поновленням виплати пенсії і пенсія після березня 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась. На підставі заяви позивача від 23.02.2022 №1368, з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058, останній нарахована недоотримана пенсія за померлу ОСОБА_3 за період з 22.02.2019 по 31.07.2021, що складає 78417,38 грн., та виплачується в межах бюджетних призначень. Станом на 01.12.2023 залишок боргу складає 74459,96 грн. Отримавши дану відповідь від відповідача, позивачу стало зрозумілим, що відповідачем не було надано нотаріусу повної інформації про періоди та суми недоотриманої пенсії її матері ОСОБА_3 при житті, тому 20.12.2023 позивач звернулась до відповідача з заявою, яка зареєстрована за №1889, щодо виплати їй суми недоотриманої пенсії в повному обсязі, без будь-яких часових обмежень в якій зокрема зауважила, що відповідач надав інформацію про те, що до складу спадщини увійшли суми недоотриманої пенсії лише за період з 22.02.2019 по 31.07.2021, та повідомила відповідачу, що фактично її позбавили спадщини на недоотриману пенсію її матері за період з 01.04.2017 по 22.02.2019. Позивач в своїй заяві просила відповідача нарахувати та виплатити їй в порядку спадкування за законом не нараховану та недоотриману пенсію за період з 01.04.2017 по 22.02.2019, яка належала її матері ОСОБА_3 , а також надіслати їй розрахунок пенсії ОСОБА_3 за період з 01.04.2017 по 22.02.2019 та надала відповідачу всі необхідні документи. Рішенням відповідача від 08.01.2024 року П/С №914270312882 позивачу було відмовлено в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії за період з 01.04.2017 по 22.02.2019. Вказане рішення позивач вважає незаконним та таким, що порушує її права та законні інтереси. Вважає, що виплата пенсії її матері ОСОБА_3 , були призупинені не у спосіб визначений законом, у зв'язку з чим, відповідач має прямий обов'язок виплатити позивачу як спадкоємцю усю суму недоотриманої ОСОБА_3 при житті пенсії з 01.04.2017, але відповідач діючи всупереч законодавств, надав нотаріусу довідку від 06.12.2021 за №0500-1509-6/119072 з зазначенням недоотриманої пенсії в сумі 84618,09 грн. та на підставі саме такої довідки нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину по законом.
У зв'язку з чим просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачу в оформленні та виплати недоотриманої пенсії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 року П/С №914270312882 про відмову ОСОБА_1 в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2023 щодо виплати спадкоємцю суми недоотриманої пенсії у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування сум недоотриманої пенсії за період з 01.04.2017 по 22.02.2019 та виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми пенсії за період з 01.04.2017 по 22.02.2019 у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду по даній справі.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та виплати недоотриманої пенсії. Скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 року П/С №914270312882 про відмову ОСОБА_1 в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2017 року по 21 лютого 2019 року включно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968, 96 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пенсія ОСОБА_3 за період з 01.04.2017 по 21.02.2019 не нараховувалась та не виплачувалась.
Оскільки свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №1-141 та відповідно до якого позивач успадкувала недоотриману пенсію в сумі 84 618,09 грн., то саме ця сума входить до складу спадщини та підлягає стягненню в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3
Свідоцтво про право на спадщину не скасовано, будь-яких змін до нього не внесено, а отже, залишається чинним.
Крім того, апелянт вказує на те, що дана справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
На адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що судом першої інстанції в рішенні достатньо обґрунтовано вказав, що позивач як спадкоємець має право на отримання недоотриманої пенсії спадкодавця при житті, оскільки спадкодавець не отримував пенсію виключно з незаконних дій відповідача.
Крім того, міркування відповідача, про те, що суд першої інстанції помилково розглянув позовну заяву ОСОБА_1 за правилами цивільного судочинства, оскільки зазначений спір належить до адміністративної юрисдикції, є хибними та не узгоджуються з обставинами справи, суперечать діючому законодавству та висновкам щодо застосування норм права (юрисдикції розгляду подібних спорів) викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №286/3516/16-ц, в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №808/1346/18, від 11 червня 2019 у справі №180/754/17, тому не заслуговують будь якої уваги апеляційного суду.
Разом з тим, звертає увагу на те, що позивач оскаржувала саме рішення відповідача від 08.01.2024 П/С №914270312882 про відмову позивачу в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні та виплати недоотриманої пенсії в адміністративному порядку та ухвалою Донецького окружного адміністративного суду було закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що такий спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Просила розглянути справу без її участі, з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_3 .
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13.10.2021 встановлено факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Донецька, громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, місце смерті: Донецька область, м. Донецьк.
На підставі вказаного рішення суду, було проведено державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 , про що 15.11.2021 складено відповідний актовий запис №465 та Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) видане свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Першої донецької міської державної нотаріальної контори Сафроновою Н.Л. від 25.01.2022 та зареєстрованого в реєстрі за №1-141 слідує, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина на яку видане це свідоцтво складається з недоориманої пенсії в сумі 84618,09 грн., які належали померлій на підставі довідки, виданої 06.12.2021 №0500 1509-06/119072 Відділом обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Вказане свідоцтво було зареєстровано в Спадковому реєстрі 25.01.2022, що підтверджується відповідним витягом №68246729 від 25.01.2022.
23 лютого 2022 року позивачем було подано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву №1368 про виплату недоотриманої пенсії за життя її померлої матері ОСОБА_3 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України.
За змістом позовної заяви позивач вказує, що на тепреішній час частково отримала кошти у виді недоотриманої пенсії за життя її померлої матері ОСОБА_3 , а саме: в листопаді 2022 року в розмірі 530,00 грн., у грудні 2022 року - 2,18 грн., у липні 2023 року - 557,32 грн., у вересні 2023 року - 2093,00 грн., у жовтні 2023 - 1299,42 грн. та 3,53 грн., у листопаді 2023 року - 4,10 грн., у грудні 2023 року - 0,60 грн. Загальна сплачена сума становить 4490,15 грн.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.202324958-24107/Ф-02/8-0500/23, позивача було повідомлено, що її звернення від 01.12.2023 № ВЕБ-05001-Ф-С-23-284904, яке зареєстроване за вх. №24107/Ф-0500023 розглянуто Управлінням відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та повідомлено, що померла ОСОБА_3 за життя перебувала на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа і останнє нарахування пенсії відбулося в березні 2017 року. Призупинення пенсії було здійснено на підставі ст.12 Закону України від 20.10.2014 №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з 01.04.2017. ОСОБА_3 за життя не зверталась за поновленням виплати пенсії і пенсія після березня 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась. На підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2022 №1368, з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058, останній нарахована недоотримана пенсія за померлу ОСОБА_3 за період з 22.02.2019 по 31.07.2021, що складає 78417,38 грн., та виплачується в межах бюджетних призначень. Станом на 01.12.2023 залишок боргу складає 74459,96 грн. Також на вимогу ОСОБА_1 Управлінням надано довідку про суми нарахованої пенсії за період з 22.02.2019 по 31.07.2021.
З вказаної довідки слідує, що за період з 22.02.2019 по 31.07.2021 нарахована недоотримана пенсія за життя померлої матері позивача ОСОБА_3 становить 78417,38 грн. Управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості: у листопаді 2022 року в розмірі 530,00 грн., у грудні 2022 року - 2,18 грн., у липні 2023 року - 557,32 грн., у вересні 2023 року - 2093,00 грн., у жовтні 2023 - 1299,42 грн. та 3,53 грн., у листопаді - 4,10 грн. Станом на 01.12.2023 залишок боргу складає 74459,96 грн.
20 грудня 2023 року позивачем було подано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву № 1889 про виплату недоотриманої пенсії за життя її померлої матері ОСОБА_3 засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України.
20 грудня 2023 року позивачем було подано до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву про нарахування та виплату в порядку спадкування за законом недоотриманої пенсії за життя її померлої матері ОСОБА_3 за період з 01.04.2017 по 22.02.2019.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.12.2023 №26174-25611/Ф-02/8-0500/23 позивача було повідомлено, що її звернення від 20.12.2023 №ВЕБ-05001-Ф-С-23-295699, яке зареєстроване за вх.№25611/Ф-0500-23, розглянуто Управлінням відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та повідомлено, що відомості щодо розміру пенсії за період з 01.04.2017 по 21.02.2019 можливо сформувати за умови поновлення виплати пенсії, але як вже повідомлялось, за життя ОСОБА_3 за поновленням виплати пенсії з 01.04.2017 не зверталась, пенсія після березня 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась. Враховуючи те, що пенсійна справа ОСОБА_3 закрита з 01.08.2021 у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення будь-яких операцій по пенсійній справі неможливе. Сума недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_3 нарахована спадкоємцю відповідно до діючого законодавства.
Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 року П/С №914270312882 за результатом розгляду заяви від 20.12.2023 №1889 та поданих документів відмовлено ОСОБА_1 в оформленні та виплаті недоотриманої суми пенсії за період з 01.04.2017 по 22.02.2019 у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 , оскільки виявлені порушення норм чинного законодавства, а саме вимог ст.46 Закону №1058.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 прийнято до розгляду позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2024 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії закрито. Роз'яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається, позов підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи вказаній спір в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачу в оформленні та виплати недоотриманої пенсії та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.01.2024 року П/С №914270312882 про відмову ОСОБА_1 в оформленні та виплати недоотриманої пенсії, суд виходив з наступного. Підставою відмови відповідачем в оформленні та виплаті позивачу недоотриманої суми пенсії за період з 01.04.2017 по 22.02.2019 у зв'язку зі смертю її матері ОСОБА_3 , слугували виявлені порушення норм чинного законодавства, а саме вимог ст.46 Закону №1058. Заява ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії її матері зареєстрована в управлінні 20.12.2023, тобто пройшло більше ніж три роки до дня звернення за отриманням пенсії (стаття 46 Закону №1058).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд зазначив, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні та виплаті недоотриманої суми пенсії спадкодавця за період з 01.04.2017 по 21.02.2019 включно, через виявлені порушення норм чинного законодавства, а саме вимог ст.46 Закону №1058, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, та ніяким чином не стосується спадкових правовідносин.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Конституцією України (ст.41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст ч.3 ст.52 Закону також узгоджується зі змістом ст.1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення ч.ч.2, 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання спадкодавцями сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, відповідачем було зменшено період недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_3 згідно ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача і є його процесуальним обов'язком.
Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець 25.01.2022 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за №1-141, відповідно до якого успадкувала недоотриману її померлою матір'ю пенсію в сумі 84618,09 грн., та як вказує відповідач у своєму листі від 11.12.202324958-24107/Ф-02/8-0500/23, зазначена сума вказана ним згідно ч.1 ст.46 Закону №1058 тільки за період з 22.02.2019 по 31.07.2021, які належали померлій на підставі довідки, виданої 06.12.2021 №0500-1509-06/119072 Відділом обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Як вказує позивач в позовній заяві, та і у своїх відповідях на звернення позивача вказує відповідач, що Управлінням проведено нарахування та виплату пенсії за життя ОСОБА_3 по 31.03.2017, а з 01.04.2017 пенсія останній не нараховувалась та не виплачувалась.
З огляду на викладене вище слідує, що загальним періодом недотриманої пенсії за життя матері позивача є з 01.04.2017 по 31.07.2021, право на яку, згідно відомостей відповідача наданих державному нотаріусу відповідно до ч.1 ст.46 Закону №1058, посвідчене свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.01.2022 та зареєстроване в реєстрі за №1-141 за частину спірного періоду, а саме з 22.02.2019 по 31.07.2021.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні та виплаті останній недоотриманої суми пенсії за період з 01.04.2017 по 21.02.2019 включно, у зв'язку зі смертю її матері ОСОБА_3 .
Твердження апелянта про те, що заявлений позивачем спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегією суддів не приймає, з огляду на наступне.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні), відповідно, зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин не є рівноправними: одна зі сторін - суб'єкт владних повноважень виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб'єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Приватно - правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а не тільки із суб'єктного складу сторін.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав, оскільки предметом заявлених позовних вимог є виплата не отриманих матір'ю позивача за життя пенсії, які не стосуються порядку їх нарахування. Тобто правовідносини між сторонами не є публічно-правовими.
Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду і не тягнуть його скасуванні чи зміну.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року.
Судді: