Провадження № 22-ц/803/9023/24 Справа № 2-627/2010 Суддя у 1-й інстанції - Бєлостоцька О.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
27 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №2-627/2010 за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Ростислава Валерійовича, стягувач Державна судова адміністрація України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2024 року, постановлену у складі судді Бєлостоцької О.В., -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із скаргою на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Р.В. (далі по тексту - державний виконавець), в якій зазначила, що 13.11.2023 року постановою Верховного Суду у справі №2-627/2010 касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. було залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишено без змін; стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 429 гривень 44 копійки. На підставі зазначеної постанови Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області видано виконавчий лист. Відповідно до супровідного листа Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області №2-627/2010/613 від 09.01.2024 виконавчий документ направлено до Приморського ВДВС у м.Одесі Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, який не є стягувачем у даній справі. 25.01.2024 року державним виконавцем Біликом Р.В. відкрито виконавче провадження №73961769. Державним виконавцем в порушення п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження без належної заяви стягувача - Державної судової адміністрації України про примусове виконання рішення.
Просила суд: - визнати неправомірною дією головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Р.В. винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №73961769 від 25.01.2024 та зобов'язати скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження;
- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Р.В. щодо невинесення повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа у справі №2-627/2010, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, без прийняття до виконання та зобов'язати повернути виконавчий документ заявнику без прийняття до виконання.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Р.В., стягувач - Державна судова адміністрація України залишено без розгляду та повернуто заявниці.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених судом обставинам справи, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В порушення ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем до теперішнього часу не надіслано боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2024 №73961769. Отже, скаржниця не може вважатись обізнаною про виконавче провадження у розумінні ст.28 Закону.
Крім того зазначає, відповідно до п.4 п.10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
В судове засідання учасники справи не з'явились, були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, зазначивши, що підтримує свою апеляційну скаргу.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження, тощо.
Висновки щодо презумпції обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.
За змістом статті 81 ЦПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18, даючи оцінку співвідношенню норм ГПК України та положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строків у календарних та робочих днях виснувала, що «стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2024 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Біликом Р.В. відкрите виконавче провадження №73961769 з примусового виконання виконавчого листа №2-627/2010, виданого 13.11.2023 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з боржника ОСОБА_1 судового збору у розмірі 429 гривень 44 копійки (а.с.3 зв.бік).
Разом з цим, ОСОБА_1 31 січня 2024 року вже зверталась до суду із скаргою, в якій, окрім іншого, просила визнати неправомірною дію головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білика Р.В. з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №73961769 та здійснення заходів примусового виконання відносно фізичної особи громадянки ОСОБА_1 , та просила зобов'язати виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2024 року №73961769, як помилково винесену, яка не відповідає вимогам діючого законодавства; визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Р.В. щодо невинесення повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа у справі №2-627/2010, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, без прийняття до виконання.
Отже ОСОБА_1 , шляхом подання 31 січня 2024 року скарги на дії державного виконавця у виконавчому проваджені №73961769 щодо законності його постанови від 25 січня 2024 року, фактично підтвердила про свою обізнаність станом на 31 січня 2024 року про існування вказаної постанови, її зміст, дії державного виконавця, пов'язані з її винесенням.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо помилковості позиції суду першої інстанції з мотивів неврахування положень пункту 102 розділу XIII Закону №1404-VIII, відповідно до яких тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, колегія суддів виходить з наступного.
Законом №1404-VIII розмежовано поняття строків пред'явлення виконавчих документів до виконання (стаття 12 Закону №1404-VIII) та строків прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (стаття 13, 121-2 Закону №1404-VIII). При цьому можливість переривання строку передбачена виключно для строків пред'явлення виконавчих документів до виконання та передбачена положеннями частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII.
Натомість, положення статті 13 та 121-2 Закону №1404-VIII, якими регулюються строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, а також їх оскарження не передбачають можливості переривання таких строків. За вказаних обставин, на строки, протягом яких виконавець має прийняти рішення чи вчинити виконавчу дію, не поширюється правове регулювання пункту 102 розділу XIII Закону №1404-VIII (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року по справі 640/16804/22).
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22: - «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білика Р.В. з підстав пропуску процесуального строку встановленого законом.
Керуючись статтями 370, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2024 року
Судді: