Справа № 170/335/24 Провадження №11-кп/802/667/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
28 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030560000184 від 16.04.2024 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шацького районного суду Волинської області від 22 серпня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Даним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у смт. Шацьк, Шацького району, Волинської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого: востаннє засудженого вироком Шацького районного суду Волинської області від 25.05.2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, з призначенням покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років п'ять місяців.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено нічний домашній арешт, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_8 залишати місце свого проживання: АДРЕСА_1 з 22 години до 06 години.
Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) гивень 84 копійки.
Вироком суду вирішено долю арештованого майна та речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів проти власності та громадської безпеки, судимість за які, згідно ст.89 КК України, не знята та не погашена у встановленому законом порядку, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий рецидив злочинів.
Так, ОСОБА_8 , 15.04.2024 року, близько 19 години 50 хвилин, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року з наступними змінами, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою, спрямованою на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи біля магазину «Копійочка», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись відсутністю власника майна, переконавшись в тому, що його дії залишаються непоміченими іншими особами, шляхом вільного доступу повторно таємно викрав велосипед марки «АRDIS», білого кольору, належний ОСОБА_9 , чим завдав останній майнової шкоди на загальну суму 3420 гривень 84 копійки.
Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України (а.с.109-110).
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений вказує на те, що не оспорюючи фактичних обставин вчинення злочину, вважає вирок незаконним, а обране йому покарання не співмірним із вчиненим злочином, що є істотним порушенням КПК України.
Вказує на те, що він вчинив крадіжку велосипеда, ціна якого граничить із адміністративною відповідальністю, він його повернув власнику, тобто ніяких збитків не наніс. Потерпіла ніяких претензій до нього не має і не наполягала на суворому покаранні. У вчиненому щиро розкаюється, а тому просить обрати йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.4 ст.185 КК України.
Просить вирок Шацького районного суду Волинської області від 22.08.2024 року про обвинувачення його за ч.4 ст.185 КК України змінити та обрати покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі (а.с.118).
В судове засідання не з'явилися обвинувачений ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 , хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від них на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з'явилися в судове засідання не заперечували, щодо продовження розгляду справи у відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 . Їх неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку захисника обвинуваченого, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; прокурора, яка заперечила доводи апеляційної скарги, просила вирок залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні дій, які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, та кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК України є правильними та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Водночас, щодо доводів обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене йому покарання єсуворим та про наявність підстав для пом'якшення покарання, то дані доводи є безпідставними та не обгрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, сукупність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, тощо, а й особливості вчинення конкретного кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченого.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до ст.67 КК України, суд першої інстанції відніс рецидив злочинів.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (а.с.96-97) та маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, знову вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.164), є працездатним, але не працює, не має постійного джерела доходів.
Також місцевим судом враховано досудовоу доповідь, складену представником центру пробації з урахуванням соціально-психологічної характеристики обвинуваченого, ризик вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення оцінюються як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як дуже високий, тому орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства не можливе, та становить високу небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб (а.с.42-46,47-48).
Крім цього місцевим судом враховано обсяг викраденого майна та його вартість, думку потерпілої, яка вказала що будь-яких претензій до ОСОБА_8 не має, просила призначити обвинуваченому мінімальне покарання.
Разом з тим, дії обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, зокрема щодо відшкодування потерпілій матеріальної шкоди не мали ознак вольових, оскільки повернення потерпілій викраденого майна відбулося органами досудового розслідування.
Апеляційний суд зазначає, що позиція потерпілої сторони у судових засіданнях місцевого та апеляційного судів щодо обрання заходу примусу не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України.
З урахуванням викладеного місцевий суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_8 покарання наближене до нижчої межі санкції ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.
Апеляційний суд вважає, що дане покарання буде необхідним та справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.
Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Апеляний суд вважає, що обвинуваченим не наведено в апеляційній скарзі інших переконливих обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні йому покарання та могли б свідчити про беззаперечну явну суворість або несправедливість призначеного покарання, а тому відсутні підстав для зміни оскаржуваного вироку, як про це просить апелянт.
Істотних порушень вимог КПК України, які б слугували підставами для скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Шацького районного суду Волинської області від 22 серпня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: