Справа № 161/4682/22 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/1089/24 Доповідач: Данилюк В. А.
19 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Карпук А. К., Шевчук Л. Я.,
секретаря Черняк О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині, у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Рязанцева Олександра Євгеновича на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року,
04 вересня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Рязанцева О.Є. звернулась до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині, у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог заявник вказує, що заочним рішенням суду від 07 липня 2022 року позов був задоволений повністю (загальна сума до стягнення з відповідачів на користь позивача становила 147270,68 грн). Постановою Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2022 року в даній справі в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат було змінено: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 63777,45 грн заборгованість за послуги з теплопостачання, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 546,44 грн, стягнуто з Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1535,74 грн (загальна сума до стягнення з відповідачів на користь позивача становила 62788,15 грн).
На підставі рішення суду першої інстанції стягувачу 05 вересня 2022 року видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні ВДВС міста Луцька Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Зважаючи на зміну рішення суду першої інстанції, виконавчий документ підлягає до виконання в частині поза межами задоволених апеляційним судом позовних вимог та розподілу судових витрат, в сумі 84482,53 грн (147240,68 грн - 62788,15 грн).
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 помер.
Станом на момент подання вказаної заяви боржником добровільно відшкодовано стягувачу 118533,44 грн, відтак, ДКП «Луцьктепло» безпідставно одержано 55745,29 грн (118533,44 грн - 62788,15 грн).
Просить суд визнати вказаний виконавчий лист таким, що не підлягає до виконання в частині, зупинити виконання за вказаним виконавчим документом та стягнути на її користь безпідставно одержані стягувачем кошти в розмірі 55745,29 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині у справі № 161/4682/22, відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 адвокат Рязанцева О. Є. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказаний виконавчий лист підлягав виконанню виключно в межах суми 62788,15 грн. Цей факт є безспірним, оскільки, з врахуванням фактично сплаченої на той момент на користь позивача суми 118533,44 грн, свідчить про повну відсутність обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням шляхом виконання, проведеного належним чином, у відповідності до ст. 599 ЦК України.
Відтак, на підставі ч.2 ст.432 ЦПК України, суд був зобов'язаний визнати виконавчий лист від 05.09.2022 року у справі таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 84482,53 грн, адже встановлений постановою суду апеляції обов'язок боржника в сумі 62788,15 грн. відсутній повністю у зв'язку з його припиненням, а в частині стягнення в сумі 84482,23 грн виконавчий лист не підлягає виконанню.
Посилання суду в оскарженій ухвалі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, як на підставу відмови в задоволенні заяви є неприйнятним, оскільки предметом розгляду Верховним Судом в цьому випадку була справа, в якій виконавче провадження на момент звернення до суду вже було закінчено у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому питання про повернення коштів, стягнутих за виконавчим листом, касатором не ставилось.
До того ж, жодна теза цієї постанови Верховного Суду не суперечить нормам діючого законодавства та судовій практиці, а лише підтверджує правомірність вимог боржника.
У вимозі боржника повернути безпідставно одержані стягувачем кошти в межах виконавчого провадження в сумі 55745,29 грн, всупереч імперативному припису ч. 4 ст. 432 ЦПК України, суд вбачає ознаки повороту виконання судового рішення.
Однак, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 444 ЦПК України, на яку міститься посилання в оскарженій ухвалі, - суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Разом з тим, постановою Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 07 липня 2022 року не скасовувалось та нечинним не визнавалось, а було лише змінено в частині суми боргу, що підлягає стягненню.
Отже твердження суду про те, що вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 безпідставно одержаних стягувачем коштів в межах виконавчого провадження суд розцінює як заяву про поворот виконання рішення суду вочевидь позбавлене правових підстав.
На підставі наведеного просив суд ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року скасувати та ухвалти нове судове рішення про задоволення заяви.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Учасники процесу в судове засідання в судове засідання не з'явились, хоча про час та дату розгляду справи були повідомленні належним чином.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за таких обставин не здійснювалось, відповідно до ст. 247 ЦПК України.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилкового за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 ст. 598 ЦК України).
Незалежно від волі сторін зобов'язання припиняються за таких обставин: неможливість виконання зобов'язання (ст. 607 ЦК України); поєднання в одній особі боржника і кредитора (ст. 606 ЦК України); смерть боржника чи кредитора, якщо зобов'язання пов'язане з їх особою (ст. 608 ЦК України); ліквідація юридичної особи (кредитора чи боржника) (ст. 609 ЦК України).
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Судом встановлено, що в даному випадку, як слідує зі змісту постанови Волинського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, заочне рішення суду не було скасоване, а було змінено.
При цьому, внаслідок ухвалення постанови апеляційного суду грошове зобов'язання відповідача ОСОБА_1 не припинено, а лише зменшено його числове значення. Тобто, обов'язок боржника не припинений повністю внаслідок ухвалення постанови про зміну заочного рішення, а сам виконавчий лист не втратив свою актуальність та підлягає примусовому виконанню, з врахуванням часткової зміни заочного рішення суду апеляційним судом.
На переконання суду, вжиті у ст. 432 ЦПК України слова «обов'язок боржника відсутній … … частково» стосується випадку, коли з передбачених законом підстав припинений один з визначених у судовому рішенні обов'язків боржника, наприклад у рішенні про зобов'язання вчинити певний перелік дій відсутній обов'язок вчинити одну з них. В даній ситуації грошове зобов'язання відповідача наявне, було змінено лише його числове значення, що саме по собі не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Також суд звертає увагу, що чинним Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено жодних конкретних дій виконавця у разі визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині.
Як вже підкреслював суд, метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині не призведе до закінчення виконавчого провадження, адже така підстава у чинному законодавстві відсутня.
З наведених вище міркувань правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині відсутні.
Відповідно до цього, вимога про зупинення виконання теж не підлягає до задоволення.
Вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 безпідставно одержаних стягувачем коштів в межах виконавчого провадження суд розцінює як заяву про поворот виконання рішення суду.
Згідно положень п. 4 ч.1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується (ч.ч. 5,6,7 ст. 444 ЦПК України).
Відтак, вирішення питання повернення коштів у даному випадку є прерогативою суду апеляційної інстанції у разі подання особою відповідної заяви.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов'язання зі сплати суми заборгованості стягувачу у строк до дати видачі виконавчого листа, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого її обов'язок припинився, або її обов'язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
У справі «Soering vs UK» Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, зазначеним у заяві, були предметом аналізу при розгляді справи у суді першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи скарги висновків суду не спростували, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Рязанцева Олександра Євгеновича залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2024 року.
Головуючий
Судді :