Справа № 161/5268/22 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/1130/24 Доповідач: Киця С. I.
26 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
секретар судового засідання Черняк О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2024 року в цій справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним договір позики від 24 квітня 32019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постановою Волинського апеляційного суду від 27 червня 2024 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
02 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якому просив ухвалити судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь судових витрат.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов'язані з проведенням судової технічної експертизи у розмірі 87 466,68 грн, а також стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення. Вважає його незаконним та необґрунтованим. Суд першої інстанції при вирішенні питання про задоволення відповідної заяви позивача не встановив та необґрунтував поважності причин неподання позивачем доказів судових витрат до закінчення судових дебатів. Просив скасувати додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року в цій справі, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , про стягнення понесених ним судових витрат.
В судове засідання учасники справи не з'явились, хоча були належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без його участі.
За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2023 року в цій справі було призначено судово-технічну експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На виконання клопотання судових експертів Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 4305/4505-4-23/34 від 04 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 08 травня 2023 року сплатив за проведення судово-технічної експертизи документів 87 466,68 грн, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2984593864 від 08 травня 2023 року (т. І а.с. 213-215, 226-227).
Згідно з Актом здачі-приймання висновку експертів № 10446/23-34/26729/23-34 за ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2023 року в цій цивільній справі від 07 листопада 2023 року, науково-експертна установа (виконавець) прийняла попередню оплату у розмірі загальної вартості проведення експертизи у розмірі 87 466,68 грн.
Позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду першої інстанції з цим позовом мав статус особи з інвалідністю ІІ групи, що підтверджувалося копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 23 липня 2019 року, судовий збір не сплачував.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27 червня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року за заявою позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 стягнуто судові витрати, пов'язані із проведенням судово-технічної експертизи в розмірі 87 466,68 грн, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції, викладеними у додатковому рішенні погоджується з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру у 2022 році (з урахуванням визначеного статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розміру прожиткового мінімумі для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року (2481 грн)), становив 992,40 грн (абзац 2 підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.
Стягнення судом першої інстанції з відповідача в користь позивача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, - вартості проведення судово-технічної експертизи, відповідає встановленим нормам процесуального права, оскільки позовну заяву задоволено і в матеріалах справи на час винесення рішення в цій справі містилися докази понесення позивачем таких судових витрат.
Твердження відповідача (його представника) про те, що у додатковому рішенні зазначено про заяву позивача про подання ним доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу впродовж п'яти днів з дня ухвалення рішення не відповідає змісту додаткового рішення та змісту самої заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Так, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою ним вартості судово-технічної експертизи, та судовий збір. Додатковим рішенням вирішено питання розподілу саме таких судових витрат та судового збору. Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не заявлялося та, відповідно, судом першої інстанції не вирішувалося.
Посилання суду першої інстанції на положення частини 8 статті 141 ЦПК України є правильним, оскільки під час вирішення питання розподілу судових витрат ним було застосовано процесуальні норми пунктів 1, 2 частини 8 цієї статті, які визначають, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а також, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд, перевіривши наявність в матеріалах справи поданих позивачем доказів сплати ним вартості проведення судово-технічної експертизи, які були подані до закінчення судових дебатів на виконання клопотання судових експертів, узявши до уваги зарахування на рахунок експертної установи такої суми коштів, у зв'язку із задоволення позову у повному обсязі дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача таких судових витрат.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неврахування судом першої інстанції положень частини 1 статті 246 ЦПК України підлягають відхиленню, оскільки у справі, що переглядається, докази понесення судових витрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, були подані ним до закінчення судових дебатів у цій справі. Позивач не заявляв про стягнення з відповідача в його користь інших видів судових витрат, окрім як суми, сплаченої ним за проведення судово-технічної експертизи, про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів позивач також не заявляв.
Стягнення з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судового збору у розмірі 992,40 грн відповідає нормам частини 6 статті 141 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Порушень норм процесуального права не встановлено. Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у цій справі підлягає залишенню без змін.
Керуючись ч. 5 ст. 142, ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2024 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді