Справа № 761/39985/24
Провадження № 1-кс/761/26504/2024
28 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
представника особи, якій відмовлено
у визнанні потерпілим ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва скаргу особи, якій відмовлено у визнанні потерпілим - ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим від 23.09.2024,
в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга особи, якій відмовлено у визнанні потерпілою - адвоката ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим від 23.09.2024.
У скарзі порушується питання про скасування даної постанови, як невмотивованої, передчасної та незаконної, оскільки слідчим не наведено правових підстав для відмови у визнанні потерпілим, не враховано факт заподіяння моральної шкоди, шляхом приниження гідності та ділової репутації та штучно обмежено процесуальні права ОСОБА_4 ..
Також, у скарзі перед слідчим суддею порушується питання про зобов'язання слідчого виконати вимоги ч.2 ст.55 КПК України.
В судовому засіданні представник особи, якій відмовлено у визнанні потерпілою - ОСОБА_3 , підтримав скаргу, з мотивів у ній наведеним та просив задовольнити скаргу.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений завчасно та належним чином.
Вивчивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника особи, якій відмовлено у визнанні потерпілою - ОСОБА_3 , приходжу до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів скарги, строк передбачений ч.1 ст.304 КПК України на оскарження постанови слідчого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим від 23.09.2024, не пропущено, а тому поновленню не підлягає.
Так, із матеріалів скарги вбачається, що слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000743 від 29.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК України.
В межах даного кримінального провадження адвокатом ОСОБА_4 подано заяву про залучення останнього як потерпілого у кримінальному провадженні № 62024100120000743 від 29.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК України.
23.09.2024 слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у залученні адвоката ОСОБА_4 як потерпілого.
Відмовляючи у визнанні ОСОБА_4 потерпілим в межах кримінального провадження, яке розслідується за ч.2 ст.397 України, слідчий зазначив про те, що в ході досудового розслідування не здобуто відомостей щодо заподіяння ОСОБА_4 моральної, фізичної або майнової шкоди.
Разом із тим, такі висновки слідчого є помилковими, суперечать завданням Кримінального кодексу України щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, тощо.
Слідчим залишено поза увагою той факт, що у заяві адвоката ОСОБА_4 про залучення до провадження як потерпілого наведені дані, які свідчать про заподіяння моральної шкоди, яка виразилась у приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілим слідчим фактично позбавлено останнього можливості користуватись більш широкими правами потерпілого у кримінальному провадженні.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим не ґрунтується на положеннях законодавства України про кримінальну відповідальність, кримінальному процесуальному законодавстві України та суперечить Конституції України.
Положенням ч. 4 ст. 38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Аналіз наявних у слідчого судді матеріалів скарги свідчить про те, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону не були в повній мірі дотримані слідчим при прийнятті рішення про відмову у залученні ОСОБА_4 потерпілим.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на його розгляд та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного приходить до висновку, що оскаржувана постанова слідчого, підлягає скасуванню.
Що ж стосується прохання порушеного у скарзі перед слідчим суддею щодо зобов'язання слідчого виконати вимоги ст. 55 КПК України щодо ОСОБА_4 , то в цій частині слід в відмовити у задоволенні скарги, з огляду на те, що слідчий суддя не наділений такими повноваженнями.
Повноваження щодо визнання потерпілим у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування є виключними повноваження слідчого та прокурора, які зобов'язані вручити пам?ятку про процесуальні права та обов'язки при прийнятті заяви про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, не передбачено кримінальним процесуальним законодавством України винесення відповідної постанови, оскільки права і обов?язки потерпілого виникають в особи, з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження, як потерпілого.
А тому враховуючи, що оскаржувана постанова слідчого скасована, ОСОБА_4 являється потерпілим у кримінальному провадженні № 62024100120000743 від 29.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК України, з моменту подання відповідної заяви про залучення потерпілим, що відповідно до вимог п. 1 ч.2 ст. 55 КПК України зобов'язує слідчого негайно прийняти відповідне процесуальне рішення та вчинити процесуальну дію.
Керуючись ст.ст. 38, 40, 55, 93, 110, 303-307 КПК України, суд
скаргу особи, якій відмовлено у визнанні потерпілою -- ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим від 23.09.2024, - задовольнити.
Скасувати постанову від 23.09.2024 року слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим, у кримінальному провадженні № 62024100120000743 від 29.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.397 КК України.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя