Справа № 761/8972/24
Провадження № 2/761/6120/2024
13 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: Саадулаєва А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Лишняк А.О.,
від позивача: представник ОСОБА_1 ,
від відповідача: ОСОБА_2 , представник ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Предметом позову є:
1. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
«Це ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - прораб будівництва на АДРЕСА_3, що минулу суботу зламав мені ребро..
На відміну від мене - у його житті нічого не змінилось. Він і далі працює на Будинку Замкова . Він і далі споруджує незаконну надбудову. Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати...
Київ, 14.II.2024р.».
2. Зобов'язати ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» 14 лютого 2024 року о 16:39 год. За посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом розміщення на власній сторінці соціальної мережі «Facebook» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 повного тексту рішення суду (без знеособлення учасників справи) у цій справі таким самим шрифтом, як і спростована інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів, тощо, під заголовком «Спростування».
3. Зобов'язати ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» 14 лютого 2024 року о 16:39 год. за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2024 р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без виклику (без повідомлення) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2024 р. здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (без повідомлення) сторін, в розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2024 року о 16:39 год ОСОБА_2 в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» розмістив недостовірну інформацію, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_4 на недоторканість честі, гідності та ділової репутації. Відповідно до інформації на сторінці https://www.facebook.com, публікацію було поширено 19 разів та 69 разів користувачами соціальної мережі «Facebook» поставлено відмітку «подобається». Вищезазначена публікація відповідача не має обмежень щодо перегляду її змісту та є в загальному доступі. Так, ознайомившись з інформацією, яка міститься у публікації, позивач дійшов висновку, що поширена відповідачем інформація про ОСОБА_4 має негативний характер, містить недостовірну інформацію про позивача та відповідно спричиняє значну шкоду його честі, гідності та діловій репутації. ОСОБА_4 є законослухняним громадянином, ніколи не порушував законів України та не притягався до кримінальної відповідальності. Інформація, наведена в публікації є недостовірною та нічим не підтверджена. Як вбачається із самої публікації, то така публікація містить персональні дані позивача - прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження, а також містить фотографії ОСОБА_4 , тобто стосується його безпосередньо і спрямована виключно на порушення його особистого немайнового права на недоторканість честі, гідності та ділової репутації. Поширена Відповідачем інформація є недостовірною, має суто негативний характер, стосується безпосередньо позивача, нічим не підтверджена, направлена на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, не носить оціночний характер та викладена у формі фактичних тверджень.
Зокрема, недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, є інформація про те, що ОСОБА_4 зламав відповідачу ребро, а також інформація про те, що він споруджує незаконну надбудову на АДРЕСА_3 . Тобто вказана інформація викривляє дійсність, подає позивача як людину, яка вчинила злочин, відповідальність за який передбачена КК України, а також містить фактичні твердження, що ОСОБА_4 веде незаконну надбудову, що створює у необмеженого кола людей негативне ставлення до позивача, формує негативні уявлення про його життя та його діяльність. Інформація про здійснення в будівлі незаконної надбудови не відповідає дійсності та є недостовірною. В той же час, вищевказані висловлювання відповідача не ґрунтуються на жодних документах, разом з тим, викладені в стверджувальній формі з розміщенням виразів, які формують у читача негативне уявлення про позивача.
Розповсюджена відповідачем недостовірна та неправдива інформація негативно вплинула на репутацію позивача, що вже завдало позивачу значних втрат майнового характеру, а також позивачу було завдано сильні душевні страждання та хвилювання, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди. З огляду на зазначене, відповідачем було завдано позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 60000,00 грн.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що одна частина даного допису містить достовірну інформацію, а інша частина містить лише оціночні судження. Поширена про позивача висловлювання у формі оціночних суджень не можуть бути визнані недостовірною інформацією. Наданий позивачем висновок експерта є недопустимим доказом та не має братися судом до уваги при вирішенні справи. Так як, поширена інформаціє є частково оціночними судженнями та частково достовірною інформацією, позовні вимоги про визнання інформації недостовірною та її спростування не підлягають задоволенню. Вимоги позивача про розміщення спростування та видалення інформації, суперечить конституційному праву на свободу своїх поглядів.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві.
Відповідач подав до суду письмові заперечення.
В судовому засіданні, яке відбулось 13.11.2024 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та інших заявах по суті справи.
В судовому засіданні, яке відбулось 13.11.2024 року, відповідач та його представник заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві та інших заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання здійснювалося технічним засобом.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Судом установлено, що 14 лютого 2024 року о 16:39 год ОСОБА_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» розмістив статтю наступного змісту:
«Це ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - прораб будівництва на АДРЕСА_3, що минулу суботу зламав мені ребро..
На відміну від мене - у його житті нічого не змінилось. Він і далі працює на Будинку Замкова . Він і далі споруджує незаконну надбудову. Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати...
Київ, 14.ІІ.2024 р.».
Відповідно до інформації на сторінці https://www.facebook.com, публікацію було поширено 19 разів та 69 разів користувачами соціальної мережі «Facebook» поставлено відмітку «подобається».
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з Витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ВР-002325664 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець(ка) Київ, Україна, на території України станом на 05.03.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Припис № 2320686 від 15.07.2024 року складено щодо власника воріт тимчасової огорожі.
Проте, ОСОБА_4 не є власником воріт вказаних у приписі № 2320686 від 15.07.2024 та відповідачем даний факт не доведено належними і допустимими доказами.
Припис № 2320687 від 15.07.2024 року складено щодо власника будівельних матеріалів ТОВ «Будівельна компанія «Аскон».
Проте, ОСОБА_4 не є власником будівельних матеріалів ТОВ «Будівельна компанія «Аскон» та відповідачем даний факт не доведено належними і допустимими доказами.
В Приписі № 2334370 від 02.12.2023 р. взагалі вказано «власник невідомий».
Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, що припис № 2334370 від 02.12.2023 р. стосується ОСОБА_4 .
З матеріалів справи судом встановлено, що реконструкція будівлі відбувається на підставі наступних документів та дозволів, а саме:
- містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки реєстраційний номер 123 від 02.03.2023 року (реєстраційний номер в ЄДЕССБ MU01:2367:1981:8303:1912), як це вимагається статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
- було розроблено проектну документацію у повній відповідності до містобудівних умов та обмежень;
- проектна документація пройшла відповідну експертизу та отримала позитивний експертний звіт № 02349-23 від 06.10.2023;
- проект було розглянуто на Консультативній раді Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якою проект було схвалено, та вказаним Департаментом проект погоджено і зазначено про відсутність заперечень щодо реалізації такого проекту;
- проект було погоджено Міністерством культури та інформаційної політики України;
- було проведено будівельну експертизу проектної документації, яка отримала позитивний висновок;
- на підставі всіх необхідних погоджень та експертиз, згідно з статтею 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", отримано основний дозвільний документ, який є підставою для проведення будівельних робіт, - дозвіл на виконання будівельних робіт КВ012230511423 (ІНФОРМАЦІЯ_7).
Щодо тверджень відповідача, щодо нанесення йому тілесних ушкоджень, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024105100000233 від 04.02.2024, потерпілим є ОСОБА_2 , та як вбачається з короткого викладу обставин: «До Шевченківського УП ГУНП у м.Києві, надійшла заява від ОСОБА_2 , з приводу того, що 03.02.2024 року, приблизно о 12 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , гр.. ОСОБА_4 перебуваючи на вулиці, наніс тілесні ушкодження заявнику, а саме один удар в область тулубу».
Як вбачається з довідки №16 виданої травматологічним пунктом філії №1 КНП «КДЦ» Шевченківського району м.Києві, ОСОБА_2 звертався до травмпункту 03.02.2024 року о 16:30 год, діагноз: ЗТГК Забій грудної клітини зліва, перелам.
Як вбачається з рентгенографії ребер ОСОБА_2 від 06.02.2024 року, висновок: Рентгенознаки не можна виключити перелом 10 ребра зліва без значимого зміщення уламків.
Як вбачається з консультативного висновку ортопеда-травматолога від 08.02.2024 року, пацієнт ОСОБА_2 , клінічний висновок: ЗТГК Перелом 10-го ребра зліва.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
В силу ст. ст. 21, 28 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.
Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).
Частиною першою статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно абзацу першого частини четвертої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Відповідно до частини шостої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Частиною сьомою статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Факт поширення інформації 14 лютого 2024 року о 16:39 год. ОСОБА_2 в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
«Це ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - прораб будівництва на АДРЕСА_3, що минулу суботу зламав мені ребро..
На відміну від мене - у його житті нічого не змінилось. Він і далі працює на Будинку Замкова . Він і далі споруджує незаконну надбудову. Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати...
Київ, 14.II.2024р.»,
не заперечується сторонами у справі та підтверджено ними у судових засіданнях та перевіркою вищевказаного посилання, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає, оскільки визнається відповідачами.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Щодо порушення діями відповідача особистих немайнових прав позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Фізична особа відповідно до ст. 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, ст. 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до п. 6 ПП ВСУ №1 від 27.02.2009 року, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Відповідно до п. 4 ПП ВСУ №1 від 27.02.2009 року, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Суд вважає, що інформація, поширена в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а саме: «Він і далі споруджує незаконну надбудову», формує негативну громадську думку про позивача, руйнує репутацію позивача, а тому є такою, що порушує право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. Також слід зазначити, що дана інформація є недостовірним твердженням відповідача щодо позивача, а також застосування визначення про те, що позивач споруджує незаконну надбудову, призводить до істотної дискредитації позивача, оскільки створює враження про начебто його незаконну діяльність у професійній сфері будівництва.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною і спростовується особою, яка її поширила.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 передбачено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Отже, поширена відповідачем інформація про позивача, а саме: «Він і далі споруджує незаконну надбудову»,не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується наданими суду доказами, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію, останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про позивача в частині: «Він і далі споруджує незаконну надбудову»,є недостовірною, негативною, порушує особисті немайнові права позивача, тому порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що належним відповідачем у справі є саме автор публікації, який опублікував дану статтю на власній сторінці соціальної мережі «Facebook», яка не має відношення до даної статті та не надає спеціальний доступ для її публікації, а тому суд дійшов висновку, що відсутні підстави для залучення, як співвідповідача власника веб-сайту соціальної мережі «Facebook».
Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд враховує, що обраний позивачем спосіб спростування поширеної відповідачами недостовірної інформації шляхом зобов'язання відповідачів розмістити протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили у даній справі законної сили на власній сторінці соціальної мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 повного тексту рішення суду (без знеособлення учасників справи) у цій справі таким самим шрифтом, як і спростована інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів, тощо, під заголовком «Спростування» є законним та пропорційним до порушених прав позивача.
Щодо іншої частини позовних вимог, суд вважає необхідним зазначити, що проаналізувавши висловлювання спірної статті, суд дійшов висновку, що висловлювання: «Це ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - прораб будівництва на АДРЕСА_3», «Він і далі працює на Будинку Замкова. » містять достовірну інформацію та не можуть бути визнані такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Крім того, висловлювання:«На відміну від мене - у його житті нічого не змінилось.», «Національна поліція України не може його ані знайти, ані затримати...», є оціночними судженнями, які не підлягають визнанню недостовірними та не є такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також, щодо висловлювання «що минулу суботу зламав мені ребро..», суд звертає увагу, що з огляду на наявність витягу з ЄРДР, довідки №16 виданої КНП «КДЦ» Шевченківського району м.Києві, філії №1 травматологічного пункту, рентгенографії ребер від 06.02.2024 року, консультативного висновку ортопеда-травматолога від 08.02.2024 року, ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києві від 07.10.2024 року справа №761/33408/24, суд дійшов висновку, що дані докази дають можливість достовірно стверджувати нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, у вигляді зламаного ребра ОСОБА_2 , а також позивачем не спростовано дане твердження, на підставі вищезазначених доказів, належними, допустимими і достатніми доказами, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підтверджені певними засобами доказування, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що факт про зламане позивачем ребро відповідачу є більш вірогідним, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що відхиляє та не бере до уваги наданий стороною позивача висновок експерта №3474 від 08 квітня 2024 року, з огляду на те, що при складанні висновку, оскаржувана стаття досліджувалась експертом загалом, а не в контексті певних подій та ситуації, яка склалась між позивачем та відповідачем, та не оцінювала кожну фразу у контексті відповідних подій та з використанням доказів, які є в матеріалах даної цивільної справи.
Крім того, суд звертає увагу, що експерт не брала до уваги докази того, що відносно позивача, за заявою відповідача ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР, та наявні докази звернення до медичних закладів із визначенням діагнозу ОСОБА_2 , який відповідає висловлюванню у спірній статті.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди 60000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст.23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:39 год. ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » а саме: «Він і далі споруджує незаконну надбудову».
Зобов'язати ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» 14 лютого 2024 року о 16:39 год. за посиланнями « ІНФОРМАЦІЯ_5 », шляхом розміщення на власній сторінці соціальної мережі Facebook за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 повного тексту рішення суду (без знеособлення учасників справи) у цій справі таким самим шрифтом, як і спростована інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів, тощо, під заголовком «Спростування».
Зобов'язати ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію, поширену на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» 14 лютого 2024 року о 16:39 год. за посиланнями « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а саме, наступну фразу: «Він і далі споруджує незаконну надбудову».
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2024 року.
Суддя: