Справа № 462/8941/24
провадження 1-кс/462/2089/24
27 листопада 2024 року слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання дізнавача СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024142390000489 від 25.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про арешт майна,
встановив:
дізнавач СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , звернулась в суд з клопотанням, погодженим із прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 2-ге МРВ ДАІ м. Калуш від 04.04.2007 року на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було вилучено 25.11.2024 року відповідно до ст. 237 КПК України, шляхом надання заборони розпоряджання та користування даним майном.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що існує реальна загроза приховування, пошкодження та знищення речей, зазначених у клопотанні.
Слідчий суддя вважав за можливе розглядати клопотання за відсутності дізнавача та прокурора, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України і приймаючи до уваги підставне прохання дізнавача з цього приводу, викладене у клопотанні, а також за відсутності власника чи володільця майна, оскільки останній, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду, про що свідчить телефонограма, яка міститься в матеріалах справи, в судове засідання не з'явився.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали, перевіривши матеріали кримінального провадження № 12024142390000489, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12024142390000489 від 25.11.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 25.11.2024 року близько о 03.12 год. до ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області надійшло повідомлення на лінію «102» від екіпажу патрульної поліції Омега-501, про те що 25.11.2024 року під час перевірки документів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пред?явив водійське посвідчення серії НОМЕР_1 видане 04.04.2007 року на ім'я ОСОБА_5 із можливими ознаками підробки.
25.11.2024 року отримано заяву від ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який добровільно надає для вилучення посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на його ім'я.
25.11.2024 року дізнавачем СД ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області винесено постанову про визнання речовим доказам посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Оскільки досудовим слідством встановлено, що вилучені речі можуть бути використані як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення, їх визнано речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 29.11.2023 року, а тому аналізуючи матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що є всі підстави вважати, що зазначені речі відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а відтак для уникнення можливості їх приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, відчуження, необхідно накласти на них арешт.
Керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 2-ге МРВ ДАІ м. Калуш від 04.04.2007 року, на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було вилучено, 25.11.2024 року відповідно до ст. 237 КПК України, шляхом надання заборони розпоряджання та користування даним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Оригінал ухвали.