760/17784/23
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
28 листопада 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
У липні 2023 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив скасувати постанову серії ЕАС №7363659 від 19 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 19 липня 2023 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що керував тз, не маючи права керування тз. Звертає увагу, що позивач дійсно 19 липня 2023 року керував тз та був зупинений працівниками поліції, на прохання інспектора надав реєстраційний документ на тз та посвідчення водія, однак поліцейський повідомив, що посвідчення водія позивача не відповідає вимогам Женевської Конвенції про дорожній рух, оскільки видане «Придністровською Молдовською Республікою». Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки посвідчення водія містить всю необхідну інформацію.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року визначено головуючого суддю ОСОБА_2.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження.
30.10.2023 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів.
10.11.2023 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування зазначає, що під час зупинки тз, позивач надав посвідчення водія, яке видано в «Приднестровье». При цьому, Придністровський регіон, який є складовою Республіки Молдова, не є підписантом Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року. Виходячи із викладеного, позивач не мав права керувати на території України з посвідченням водія, виданого «Придністровською Молдовською Республікою».
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року №1292 призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із неможливістю продовжувати розгляд справи суддею ОСОБА_2 у зв'язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року №797/0/15-24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року визначено головуючого суддю Кицюк В.С.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року прийнято до розгляду адміністративну справу та продовжено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до вимог ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 19 липня 2023 року постановою серії ЕАС №7363659 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи із змісту постанови, 19.07.2023 22:58:12, м. Київ, вул. Березняківська, 21, водій ОСОБА_1 , керуючи тз Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , не мав права керування відповідної категорії таким тз, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування тз особою, яка не має права керування таким тз.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила.
У п.1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно з п.п.а) п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Позивач, в обґрунтування власної правової позиції та заперечуючи висновки відповідача про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП, в підтвердження наявності у нього права керування транспортним засобом, надав до суду копію посвідчення водія, видане «Приднестровье».
Відповідно до пп.«а» п.29.1 ПДР водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати: реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968).
У відповідності до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Указом Президії ВР УРСР №2614-VIII від 25 квітня 1974 року ратифіковано Віденську Конвенцію про дорожній рух від 08 листопада 1968 року.
Віденську Конвенцію про дорожній рух від 08 листопада 1968 року Республікою Молдова ратифіковано 26 травня 1993 року.
Таким чином, Україна визнає дійсними на своїй території посвідчення водія, видані Республікою Молдова. При цьому, Придністровський район, який є складовою Республіки Молдова, не є підписантом Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року.
Отже, оскільки адміністративно-територіальний устрій Республіки Молдова не містить формування під назвою «Придністровська Молдовська Республіка», суд приходить до висновку, що будь-які документи, видані установами зазначеної «Придністровської Молдовської Республіки», не можуть вважатися офіційними документами, виданими від імені Республіки Молдова чи від її офіційного органу.
Такі висновки суду узгоджуються з п.30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою КМУ від 08 травня 1993 року №340, відповідно до якого особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
Тобто, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності, серед іншого, посвідчення водія, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, однак яке видано саме іноземною державою, а не її окремим територіальним формуванням без статусу держави.
Відповідно до Протоколу про взаємне визнання дії на території Придністров'я і Республіки Молдова документів, що видаються компетентними органами сторін, укладеного 16 травня 2001 року між Придністров'ям і Республікою Молдова, сторони домовились про визнання дії на їх території документів, виданих компетентними органами сторін.
Водночас, визнання на території Республіки Молдова посвідчення водія, виданого «Придністровською Молдовською Республікою», не є підставою для визнання права позивача на керування транспортним засобом на території України за вищевказаним посвідченням.
У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки. Отже водій, при керуванні автомобілем, зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
Однак доказів, які б спростовували факт наявності складу адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність у межах розгляду даної справи позивачем надано не було.
З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі докази, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 241-247, 262, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вікторія КИЦЮК