760/31059/19
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
28 листопада 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови Київської міської митниці ДФС від 31 жовтня 2019 року у справі про порушення митних правил №0675/10000/19,-
У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Київської міської митниці ДФС від 31 жовтня 2019 року у справі про порушення митних правил №0675/10000/19, справу про порушення митних правил закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 18 вересня 2019 року Київською міською митницею ДФС у відношенні позивача, який діяв на підставі договору про надання послуг з декларування з ТОВ «Укр-спеції», складено протокол про порушення митних правил №0675/10000/19 за ст.485 МК України. 31.10.2019 за результатами розгляду матеріалів винесено постанову у справі про порушення митних правил №0675/10000/19, якою позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 201410,88 грн.
Позивач вважає постанову протиправною, оскільки висновків про винуватість відповідач дійшов виключно на підставі Акту від 05 серпня 2019 року №686/26-15-14-06-06/38148302, складеним ГУ ДФС у м. Києві за результатами проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укр-спеції». Однак, Акт відображає суб'єктивні оціночні судження ГУ ДФС у м. Києві щодо наявності порушень ТОВ «Укр-спеції» митного законодавства та не є правовим документом, сама проведена перевірка є незаконною, відтак не є належним та допустимим доказом. У оскаржуваній постанові відсутні посилання на достатні докази вини позивача. Посягання на встановлений законом порядок сплати митних платежів, на думку відповідача, полягає у тому, що позивач надав органу доходів і зборів недійсні для застосування преференції по сплаті ввізного митна декларації - інвойс. При цьому, МК України не визначають поняття «недійсності» для декларації-інвойс, МК України надає право визнавати недійсним лише єдиний документ - митну декларацію. Крім того, твердження відповідача містить неправдиву інформацію про вартість партій товарів за оформленими митними деклараціями, кожна з яких начебто перевищує сукупну вартість 6000 євро, однак надані позивачем докази свідчать, що вартість товарів за МД не перевищує зазначену суму. Також, правопорушення за ст.485 МК України може бути вчинене тільки з умисною формою вини, однак вина позивача у справі про адміністративне правопорушення не доведена. Таким чином, не встановлено ознак як об'єктивного, так і суб'єктивного складу адміністративного правопорушення, а також факт вчинення позивачем дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2019 року визначено головуючого суддю Кушнір С.І.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження.
25.05.2020 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що документальна невиїзна перевірка ТОВ «Укр-Спеції», результати якої відображені в Акті, проведена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05 липня 2019 року №9616. Крім того, в Акті відображена офіційна інформація, а не оціночні судження відповідача. Сукупна вартість партії товарів перевищує 6000 євро, в Акті та протоколі про порушення митних правил мова іде про сукупну вартість партії товарів. Таким чином, винесена постанова є законною.
09.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві не є органом доходів і зборів, а тому не мало право призначати та проводити перевірку. Також наполягає на неналежності Акту як доказу через відсутність у ньому інформації щодо предмета доказування - обставин, які підтверджують вчинення порушення митних правил. Відповідач оперує вигаданим поняттям «сукупна вартість», застосовує «сукупну вартість» до «партії товару» у власному розумінні, яке не відповідає визначенню, наданому партії товару в міжнародному договору. Позивач надає інформацію про вартість товару за кожною окремою МД, а у Акті та протоколі про порушення митних правил мова іде про сукупну вартість партії товарів, яка і перевищує 6000 євро. Крім того, відповідач зауважує, що сума занижених податкових зобов'язань визначена контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства, при цьому відповідні норми права не вказані, а документом, який визначає податкові зобов'язання, відповідач вважає акт перевірки.
Розпорядженням керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року №1245 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Кушнір С.І. у зв'язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року №797/0/15-24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року визначено головуючого суддю Кицюк В.С.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року замінено відповідача Київську міську митницю ДФС на правонаступника Київську митницю Держмитслужби. Прийнято до розгляду адміністративну справу та продовжено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до вимог ст.262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку..
Статтею 8 МК України визначено принципи діяльності державної митної справи, а саме законності та презумпції невинуватості, відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.
Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2019 року постановою Київської міської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0675/10000/19 ОСОБА_1 , який працює ФОП « ОСОБА_1 », визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України та накладено штраф у розмірі 201410,88 грн.
У матеріалах справи також міститься Акт ГУ ДФС у м. Києві від 05 серпня 2019 року №686/26-15-14-06-06/38148302 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «УКР-СПЕЦІЇ» вимог законодавства України з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями.
Акт перевірки, в якому відображено судження ГУ ДФС у м. Києві щодо наявності з боку ТОВ «УКР-МПЕЦІЇ» порушень митного законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність. Цей акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків, і не може породжувати індивідуальних правових наслідків для ОСОБА_1 , як надавача послуг з декларування. Акт перевірки не містить інформації про обставини вчинення саме позивачем правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно із ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п.5 ч.8 ст.257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про товари - код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про митний тариф України".
Частиною 2 ст.264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно із ст.266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Зі змісту диспозиції ст.485 МК України випливає, що суб'єктивна сторона складу вказаного порушення обумовлює вчиненням декларантом умисних дій у вигляді, зокрема, заявлення неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та особливою метою - ухилення від сплати митних платежів.
Тобто, особа при вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України повинна: усвідомлювати, що вона заявляє в митній декларації відомості, які є неправдивими чи надає неправдиві документи; усвідомлювати, що її дії призведуть до ухилення від сплати митних платежів; усвідомлювати, що таке ухилення від сплати митних платежів буде неправомірним; особа повинна бажати настання наслідків своїх дій, а саме зменшення розміру митних платежів чи ухилення від їх сплати, оскільки це випливає із мети правопорушення.
Усі ці ознаки характерні для умисної форми вини. Правопорушення, передбачене ст.485 МК України не може бути вчинене з необережності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 20 березня 2018 року у справі №640/7258/17, відповідно до якої для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Слід зазначити, що доказів правомірності винесеного рішення відповідач суду не надав.
Згідно із вимогами ч.1 ст.530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.
Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає увагу, ч.3 ст.286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, суд приходить до висновку, що постанова у справі про порушення митних правил підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст.ст.2, 6, 77, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови Київської міської митниці ДФС від 31 жовтня 2019 року у справі про порушення митних правил №0675/10000/19 - задовольнити.
Скасувати постанову Київської міської митниці ДФС від 31 жовтня 2019 року у справі про порушення митних правил №0675/10000/19 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України.
Провадження у справі про порушення митних правил - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вікторія КИЦЮК