Справа №443/1474/24
Провадження №2/443/650/24
іменем України
28 листопада 2024 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок,-
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви представник позивачки покликається на те, що позивачка ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 Згідно довідки Журавненської селищної ради №177 від 20.07.2021, станом на 30.06.1990 будівля за адресою АДРЕСА_1 находиться на землях «колгоспного двору» головою якого являлась ОСОБА_4 , 1930 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Станом на 30.06.2006 склад сім'ї складав: ОСОБА_2 ,1959 року народження; ОСОБА_1 ,1960 року народження; ОСОБА_4 , 1930 року народження; ОСОБА_3 1984 року народження. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 станом на 15.04.1991 не втратили права на будинок після припинення колгоспного двору, а їхні частки у даному будинку були рівними, умовно по 1/4 частині будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_4 .. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла належна їй 1/4 частина житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 ) до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від ОСОБА_4 у виконкомі Журавнівської селищної ради 02.09.2004 за № 229 посвідчено заповіт на все майно у користь ОСОБА_1 .. Цей заповіт на день смерті заповідача не змінено і не скасовано. За цією ж адресою з ОСОБА_5 до дня її смерті і на день смерті ( на день відкриття спадщини) були зареєстровані і проживали: зять ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 , онука ОСОБА_6 та онук ОСОБА_3 .. Оскільки позивачка постійно проживала із матір'ю на час відкриття спадщини, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, однак юридично не оформила своїх спадкових прав. Даний факт підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 26.07.2024, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не претендують на частки у майні колишнього колгоспного двору та відмовляються від них на користь позивачки. Таким чином, маючи свою частину будинку як член колгоспного двору та успадкувавши частину будинку після смерті своєї матері, беручи до уваги відмови відповідачів від своїх часток у майні колгоспного двору, позивачка стала фактичним власником житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Згодом позивачка вирішила юридично оформити право власності на житловий будинок, а тому 30.07.2021 звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , однак нотаріус їй відмовив. Причиною відмови стало те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом. Враховуючи ту обставину, що на даний час позивачка немає можливості оформити право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 і який фактично є у її власності, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 07.10.2024 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання на 06.11.2024 /а.с. 44-45/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.11.2024 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.11.2024 /а.с.56-57/.
Розгляд справи по суті відбувся 15.11.2024 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, її представник адвокат Яременко І.О. через канцелярію суду, подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності та відсутності позивачки. Позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 подав заяву, посвідчену секретарем виконавчого комітету Журавненської селищної ради Гризак Г., згідно якої просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки. Крім цього повідомляє, що до 15.04.1991 більше трьох років поспіль не брав участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства колгоспного двору.
Відповідач ОСОБА_2 подав заяву, посвідчену секретарем виконавчого комітету Журавненської селищної ради Гризак Г., згідно якої просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки. Крім цього повідомляє, що до 15.04.1991 більше трьох років поспіль не брав участі своєю працею і засобами у веденні загального господарства колгоспного двору.
Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частинами 1 та 4 статті 206 ЦПК встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 15.11.2024, є дата складення повного тексту судового рішення - 28.11.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим 06.07.1960, ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її матір'ю є ОСОБА_4 /а.с.8/.
Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 30.11.1983, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб 30.07.1983. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » /а.с.9/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 03.01.2006, виданим 03.01.2006 Монастирецькою сільською радою Стрийського району Львівської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років, про що зроблено відповідний запис № 03 /а.с.30/.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 27.07.1989, цілий житловий будинок з приналежними до нього прибудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 /а.с.10/.
Відповідно до довідки виданої Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області від 20.07.2021 №177, про те, що у Журавненській селищні раді згідно відомчих документів станом на 30.06.1990, що будівля за адресою АДРЕСА_1 находиться на землях «колгоспного двору» головою якого являлась ОСОБА_4 , 1930 року народження, (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Станом на 30.06.1990 склад сім'ї складав: ОСОБА_2 , 1959 року народження, ОСОБА_1 , 1960 року народження, ОСОБА_4 , 1930 року народження, ОСОБА_3 , 1984 року народження /а.с.11/.
Відповідно до довідки виданої Журавненською селищною радою Стрийського району Львівської області від 26.07.2024 №371, про те, що згідно погосподарської книги АДРЕСА_1 рахується господарство, яке належало до категорії «колгоспний двір», головою якого являлась ОСОБА_4 , яка була постійно зареєстрована та проживала там до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом 15.04.1991 був такий склад сім'ї: : ОСОБА_2 , 1959 року народження, ОСОБА_1 , 1960 року народження, ОСОБА_4 , 1930 року народження, ОСОБА_3 , 1984 року народження /а.с.12/.
Відповідно до заповіту від 02.09.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 229, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 /а.с.32/.
Згідно з довідкою, що видається при оформленні спадщини від 20.07.2021 №174, ОСОБА_4 була постійно зареєстрована і проживала у АДРЕСА_2 ), до дня своєї смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомостей про заборону та арешт на земельну ділянку та будівлю, що знаходиться за даною адресою розташовану на землях Журавненської селищної ради, яка належала померлій ОСОБА_4 , немає. Від ОСОБА_4 у виконкомі Журавнівської селищної ради 02.09.2004 за № 229 посвідчено заповіт на все майно у користь ОСОБА_1 .. Цей заповіт на день смерті заповідача не змінено і не скасовано. За цією ж адресою разом з ОСОБА_5 до дня її смерті і на день смерті (на день відкриття спадщини) були зареєстровані і проживали: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с.31/.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №77786511 від 26.07.2024, за параметрами пошуку ОСОБА_4 інформація відсутня /а.с.33/.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №292/02-31 від 30.07.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті її мами, оскільки житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом/а.с.34/.
Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 21.07.2024, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого житловий будинок було побудовано у 1957 році /а.с.13-18/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою спадкодавиці ОСОБА_4 та особою на чию користь складено заповіт.
Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спірний житловий будинок, оскільки позивачка після смерті матері ОСОБА_4 за заповітом успадкувала частину спірного будинку, оскільки є особою на чию користь складено заповіт, а також на момент смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала разом із спадкодавицею, а відтак відповідно до ст. 1268 ЦК України фактично вступила в управління спадковим майном. Таким чином, позивачка фактично стала власником 1/2 спірного будинковолодіння, оскільки їй як члену колгоспного двору належала 1/4 частка майна. (1/4+1/4).
Відповідачам, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить право сумісної власності на частки майна спірного будинковолодіння у розмірі 1/4 частки кожному, однак як встановлено судом, вони на частку майна в колгоспному дворі не претендують, що підтверджується їхніми заявами, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, ОСОБА_1 фактично стала власником цілого спірного будинковолодіння.
Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя набула або володіла спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивачка оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості, у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та те, що на частку майна в колгоспному дворі не претендують та відмовляються від частки в спадковому майні, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Г. Равлінко