Справа № 301/3099/24
2/301/1347/24
"19" листопада 2024 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
Головуючої судді: Даруди І.А.,
секретаря судових засідань: Сатін Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білківської сільської ради про визнання права власності у порядку спадкування, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Виконавчого комітету Білківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець (мати позивача) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 19.03.2024 р.
Після її смерті відкрилася спадщина на: 1) житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку площею 0,07 г. на території урочище «Лапів» с. Луково Хустський р-н, Закарпатська обл., яку передано для товарного виробництва сільськогосподарської продукції згідно державного акту серія II - ЗК №040758 від 10.09.2002 року; 3) права на земельну частку (пай) КСГП «Верховина» розміром 1,20 в умовних кадастрових гектарах, яке надано на підставі рішення Іршавської РДА за №218 від 03.07.1997 року, згідно сертифікату серії ЗК №0106108.
Так, за життя нею було складено заповіт, посвідчений секретарем Луківської сільської ради, Іршавського району, Закарпатської області ОСОБА_3 , відповідно до якого усе майно де в воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати спадкодавиці і на що за законом вона буде мати право, остання заповідає своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження, відповідно до ст. 1217 ЦК України є єдиним спадкоємцем майна померлої.
Згідно довідки Білківської сільської ради від 06.09.2024 року за вих. №125 вбачається, що згідно відомостей погосподарського обліку Білківської сільської ради власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , який був побудований в 1960 році була - ОСОБА_2 . Таким чином, позивач вступив в управління і володіння спадковим будинком, прийняв спадщину, оскільки зареєстрований та проживав разом з матір'ю на момент її смерті.
Проте, в нотаріальному порядку позивач не може оформити спадщину, а саме на: 1) житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку площею 0,07 г. на території урочище «Лапів» с. Луково Хустський р-н, Закарпатська обл., яку передано для товарного виробництва сільськогосподарської продукції згідно державного акту серія II - ЗК №040758 від 10.09.2002 року; 3) права на земельну частку (пай) КСГП «Верховина» розміром 1,20 в умовних кадастрових гектарах, яке надано на підставі рішення Іршавської РДА за №218 від 03.07.1997 року, згідно сертифікату серії ЗК №0106108 - через розбіжності у написанні прізвища спадкодавиці, а тому приватний нотаріус рекомендував позивачу звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно та відсутній належний правовстановлюючий документ на спадкове нерухоме майно.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, а справу просив розглянути без його участі.
Представник відповідача Виконавчого комітету Білківської сільської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно і належним чином. Натомість подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника Виконавчого комітету Білківської сільської ради.
Суд, всебічно та в повному обсязі дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.
Судом в судовому засіданні було встановлено, що 19.03.2024 р. померла спадкодавець (мати позивача) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.03.2024 р.. (а.с. 6)
Суд також дослідив, що згідно довідки Білківської сільської ради від 06.09.2024 року за вих. №125 вбачається, що згідно відомостей погосподарського обліку Білківської сільської ради власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , який був побудований в 1960 році була - ОСОБА_2 . Таким чином, позивач вступив в управління і володіння спадковим будинком, прийняв спадщину, оскільки зареєстрований та проживав разом з матір'ю на момент її смерті.. (а.с.18)
За життя спадкодавець ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений секретарем Луківської сільської ради, Іршавського району, Закарпатської області ОСОБА_3 , відповідно до якого усе майно де в воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати спадкодавиці і на що за законом вона буде мати право, остання заповідає своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є позивачем у даній справі. (а.с.18)
Згідно наданих доказів, суд встановив, що спадщина складається з: 1) житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельної ділянки площею 0,07 г. на території урочище «Лапів» с. Луково Хустський р-н, Закарпатська обл., яку передано для товарного виробництва сільськогосподарської продукції згідно державного акту серія II - ЗК №040758 від 10.09.2002 року; 3) права на земельну частку (пай) КСГП «Верховина» розміром 1,20 в умовних кадастрових гектарах, яке надано на підставі рішення Іршавської РДА за №218 від 03.07.1997 року, згідно сертифікату серії ЗК №0106108.
Також, судом встановлено, що оформити спадщину позивач не може, з незалежних від нього підстав, а саме через розбіжності у написанні прізвища спадкодавиці.
Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Також, суд бере до уваги те, що позивачем було долучено до матеріалів даної позовної заяви технічну документації на вищевказаний житловий будинок, а саме технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .(а.с. 23-25)
Частинами 1 і 4 ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняв. Також встановлено, що спадкодавцю за життя належало спадкове майно. Оформити належні права позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті спадкодавця не має можливості, з незалежних від нього підстав. Тому, на підставі вищенаведеного, проаналізувавши надані позивачем докази суд визнає такі належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами, що викладені в позові.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 83, 175, 177, 184, 200, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.16, 392, 1216, 1220, 1223, 1268 ЦК України, суд, -
Позовну заяву задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності в порядку спадкування на: 1) житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку площею 0,07 г. на території урочище «Лапів» с. Луково Хустський р-н, Закарпатська обл., яку передано для товарного виробництва сільськогосподарської продукції згідно державного акту серія II - ЗК №040758 від 10.09.2002 року; 3) права на земельну частку (пай) КСТП «Верховина» розміром 1,20 в умовних кадастрових гектарах, яке надано на підставі рішення Іршавської РДА за №218 від 03.07.1997 року, згідно сертифікату серії ЗК №0106108.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2024 року.
Суддя: І. А. Даруда